32. Протидія злочинності на загальносоціальному рівні

Загальносоціальне запобігання злочинності. Основними цілями даного запобіжного напряму є подолання або обмеження криміногенно небезпечних протиріч у суспільстві, поступове викорінення відомих ще з біблейських часів негативних явищ, створюваних політичними, економічними, психологічними, ідеологічними, міжнаціональними та іншими чинниками виникнення криміногенного потенціалу в суспільстві (економічні й політичні кризи, небезпечне майнове розшарування населення, необгрунтоване, навіть злочинне збагачення певних кіл громадян, безробіття, затримка заробітної плати, існування на межі виживання переважної частини населення, занепад моралі проституція, наркоманія, алкоголізм, безпритульність тощо). Ефективність загальносоціального запобігання злочинності може бути забезпечена розумною та цілеспрямованою соціально-економічною політикою держави. На підтвердження цієї тези наведемо влучний вислів німецького криміналіста Ф. фон Ліста, який писав: «Найкраща кримінальна політика - це найкраща соціальна політика». Отже, загальносоціальне запобігання злочинності є і буде залишатися найважливішим аспектом соціальної політики, реакцією держави і суспільства на злочинність. Так, наприклад, Законом України «Про державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (Антикризова програма)» від 20 травня 2010 р. № 2278-п у ч. III. Пріоритети соціально-економічної політики на 2010 рік проголошена політика підтримки сім'ї, дітей, молоді, а саме: забезпечення правових, економічних та соціальних умов для функціонування і зміцнення сім'ї, формування відповідного ставлення батьків до виховання дітей; підвищення ефективності державної підтримки уразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення; реалізація права дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання в сімейному оточенні, активізація національного усиновлення, запобігання бездоглядності та безпритульності серед (стр. 19) дітей, реформування інтернатних закладів; створення сприятливого середовища для забезпечення зайнятості молоді; пропаганда га формування здорового способу життя; утвердження патріотизму, духовності, моральності та формування загальнолюдських цінностей. У інших розділах і пунктах передбачено, зокрема, підвищення реальних доходів населення та зниження кількості бідного населення, насамперед із числа працюючих; розширення сфери застосування праці шляхом стимулювання збереження та створення робочих місць і на цій основі - зростання зайнятості населення. У Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р. № 2411-VI визначені основні принципи розбудови державності; розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів; формування інститутів громадського суспільства, економіки, соціальної, екологічної, техногенної, гуманітарної сфер та ін. Зауважимо, що у ст. 8 цього Закону зазначено, зокрема: подолання бідності, зменшення соціального розшарування шляхом сприяння самозайнятості населення, розвитку малого і середнього бізнесу, недопущення виникнення заборгованості із заробітної плати на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності; подолання бездомності громадян, безпритульності і бездоглядності дітей тощо.

Як бачимо, нові соціальні, політичні, економічні умови ускладнюють завдання загальносоціального запобігання злочинності необхідністю пошуку суспільного консенсусу, адаптації поколінь, які будували своє життя за принципами соціалізму, до суспільства з дещо іншими засадами. Ф. Фукуяма, сучасний філософ, якось зауважив, що і зараз, коли XX століття завершилося, навряд чи можна говорити про реальні альтернативи ліберальній демократії і ринковому капіталізму як фундаментальним принципам організації сучасного суспільства¹⁴.

Особливість соціально-економічних та культурно-виховних аспектів загальносоціального запобігання злочинності (стр. 20) виявляється в тому, що їх планування і здійснення провадиться не заради протидії злочинності (хоча і це мається на увазі), а для підвищення матеріального добробуту населення, його культурного рівня і свідомості. Проведення у країні дійсно соціально спрямованої політики створює економічні, організаційно-управлінські, політичні, правові та інші передумови для ефективної реалізації кримінально-правового і спеціально-кримінологічного напрямів протидії злочинності. Без постійної турботи про удосконалення соціальної політики у країні, спрямованої на подальше зростання матеріального та духовного життя людини, стверджувати про серйозні наміри щодо протидії злочинності - значить не розуміти, якнайменше, суті і змісту її запобігання. Влада і суспільство повинні зрозуміти ці важливі положення кримінологічної політики і теорії протидії злочинності і бути зацікавленими у посиленні запобіжного ефекту соціально-економічних заходів.