- •Залік «Кримінологія та кримінально-виконавче право»
- •1. Поняття кримінології як науки.
- •2. Предмет кримінології.
- •3. Місце кримінології у системі суспільних наук.
- •4. Завдання та функції кримінологічної науки.
- •5. Поняття та сутність злочинності.
- •6. Характеристика основних ознак злочинності.
- •7. Системний характер злочинності як явища. Співвідношення злочинності та конкретного злочину.
- •8. Показники, що характеризують злочинність .
- •9. Поняття, види та причини латентної злочинності.
- •10. Стан злочинності в Україні на сучасному етапі розвитку суспільства та тенденції її розвитку.
- •11. Поняття причин та умов злочинності.
- •12. Класифікація негативних соціальних явищ та процесів, які породжують злочинність.
- •13. Концепції загальних причин злочинності у вітчизняній кримінології.
- •14. Причини злочинності в сучасній Україні.
- •15. Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та «злочинна особистість».
- •16. «Особистість злочинця» і суміжні поняття юридичних наук: «особа, винна у скоєнні злочину», «суб’єкт злочину», «обвинувачений», «підсудний» тощо.
- •17. Соціальне та біологічне в особистості злочинця.
- •18. Структура особистості злочинця.
- •19. Кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •20. Класифікація та типологія злочинців.
- •21. Кримінологічне поняття причин та умов конкретного злочину.
- •22. Поняття та структура механізму злочинної поведінки.
- •23. Місце та роль властивостей особистості злочинця в механізмі злочинної поведінки.
- •24. Конкретна життєва ситуація, її роль у детермінації злочинної поведінки. Види ситуацій.
- •25. Віктимологічний аспект злочинної поведінки.
- •26. Негативні умови формування криміногенної спрямованості особистості на макро та мікрорівні.
- •27. Поняття, мета та принципи протидії злочинності.
- •28. Організаційні засади протидії злочинності.
- •29. Правові засади протидії злочинності (профілактика і протидія злочинності ототожнюються в питаннях часто)
- •30. Принципи функціонування системи попередження злочинності
- •31. Класифікація заходів протидії злочинності
- •32. Протидія злочинності на загальносоціальному рівні
- •33. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності
- •34. Поняття ранньої та безпосередньої профілактики злочинів, припинення злочинного посягання та попередження рецидиву злочинів
- •35. Поняття суб'єкта протидії злочинності
- •36. Класифікація суб'єктів протидії злочинності
- •37. Поняття методики кримінології. Методика та методологія кримінологічної науки. Методика конкретного кримінологічного дослідження
- •38. Загальна характеристика методів, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях
- •39. Використання соціологічних методів у кримінології
- •40. Статистичні методи у кримінології
- •Кримінально-виконавче право
- •Кримінально-виконавча політика та її завдання
- •Кримінально-виконавче право та його предмет
- •Принципи кримінально-виконавчого права
- •Норми та джерела кримінально-виконавчого права
- •Зміст і особливості кримінально-виконавчих правовідносин
- •Наука та курс кримінально-виконавчого права
- •Загальна характеристика кримінально-виконавчого законодавства України
- •Поняття правового становища засуджених - основні права і обов'язки засуджених
- •Загальна характеристика конституційних прав та обов'язків засуджених до позбавлення волі Стаття 107. Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі
- •Право засуджених на особисту безпеку
- •Поняття та завдання Державної кримінально-виконавчої служби України
- •Види органів та установ виконання покарань
- •Поняття контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань
- •Державний контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань (парламентський, відомчий та прокурорський нагляд)
- •Громадський контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань
- •16. Види позбавлення волі
- •17. Зміст покарання у виді позбавлення волі
- •18. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії,направлення засудженого до позбавлення волі для відбування покарання, переміщення засуджених до позбавлення волі.
- •19. Роздільне тримання засуджених у виправних та виховних колоніях.
- •20. Структурні дільниці виправних і виховних колоній
- •21. Поняття режиму відбування покарання ( у виправних колоніях)
- •22. Права, зобов’язання і заборони засуджених у виправних колоніях
- •23. Порядок придбання засудженими продуктів харчування , предметів першої потреби, літератури, письмового приладдя
- •24. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та ін.. Телефонні розмови
- •25. Короткочасні виїзди за межі виправних та виховних колоній.
- •26. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, бандеролей, листів, грошових переказів, а також відправлення грошових переказів.
- •27. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі і виконання примусового лікування
- •28. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі і виконання примусового лікування.
- •29. Функції та особливості праці засуджених до позбавлення волі
- •30. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці. Умови праці.
- •31. Оплата праці та відрахування із заробітку засуджених до позбавлення волі.
- •32. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі
- •33. Загальноосвітне і професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі
- •34. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях
- •35.Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, порядок їх застосування, посадові особи, які мають їх застосовувати
- •36. Виправні колонії мінімального рівня
- •37. Виправні колонії середнього рівня
- •38. Виправні колоніх максимального рівня
- •39. Місце відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
- •40. Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
- •41. Допомога особам, звільненим від відбування покарання
- •42. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
-
Зміст і особливості кримінально-виконавчих правовідносин
У сфері виконання покарання складаються виправно-трудові правовідносини, які, зокрема, являють собою частину існуючих у даному суспільстві відносин між людьми. В основі всіх суспільних відносин лежать виробничі відносини, в які люди вступають мимоволі і які в силу цього носять об'єктивний характер. Безпосередньо правовідносини виникають тоді, коли до того є привід — юридичний факт. Норми кримінально-виконавчого права, встановлюючи порядок і умови відбування конкретних покарань, регулюють в інтересах держави суспільні відносини в процесі і у зв'язку з виконанням (відбуванням) покарання і в такий спосіб надають їм характеру правовідносин. Склад кримінально-виконавчих правовідносин — це цілісна сукупність (система) взаємозалежних елементів: юридичних фактів, суб'єктів і учасників, юридичного змісту й об'єкта. Юридичні факти — це ті конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують певні юридичні наслідки — виникнення, зміну або припинення правовідносин. Юридичними фактами визнаються дії і події. Початковим юридичним фактом, який обумовлює виникнення кримінально-виконавчих відносин, є складна дія (дія з ускладненим фактичним складом): винесення обвинувального вироку, набрання ним чинності і звернення до виконання. З цього моменту починається виконання і відбування кримінального покарання. Суб'єкти правовідносин — це сторони, володарі певних прав і обов'язків, встановлених нормами права. У кримінально-виконавчих правовідносинах однією із сторін виступають установи і органи виконання покарань та інші органи держави (суд, прокуратура, органи внутрішніх справ), а також підприємства, де працюють засуджені, і громадські об'єднання. Іншою стороною є особа, яка вчинила злочин і яка стає суб'єктом правовідносин з часу набрання вироком суду законної сили про її засудження і покарання, пов'язане з виправно-трудовим впливом. Зміст кримінально-виконавчих правовідносин створюють фактична поведінка суб'єктів і сукупність їхніх прав і обов'язків. Права і обов'язки належать обом суб'єктам. Однак, якщо один з них має якийсь обов'язок, то другий — відповідні йому права. Характер і обсяг належних суб'єктам виправно-трудових відносин прав і обов'язків залежить від виду кримінального покарання і розкривається в процесі його відбування (виконання) і здійснення заходів виправно-трудового впливу. Об'єкт правовідносин становлять явища і предмети, з приводу яких виникають правовідносини. Ними можуть бути певні блага, інтереси. Як об'єкти кримінально-виконавчих правовідносин виступають різні сторони порядку та умов виконання (відбування) покарань і здійснювані при цьому діяння. Особливості кримінально-виконавчих правовідносин: 1) їх суб'єктами можуть бути тільки органи держави, які виконують покарання, і особи, засуджені до відбування кримінальних покарань; 2) правове становище суб'єктів цих правовідносин нерівнозначне; 3) кримінально-виконавчі правовідносини є своєрідними довготривалими правовідносинами, оскільки мають реальний строк дії, встановлений вироком суду; 4) у процесі виконання (відбування) покарання виникають не тільки прості, а й складні (комплексні) правовідносини, в яких можуть міститися елементи правовідносин кількох галузей права; 5) реалізація цих правовідносин не допускає так званої солідарної відповідальності засуджених за їх порушення, а лише індивідуальної (що можливе в інших галузях права), а також не допускає їх розриву в разі взаємного порушення обов'язків сторонами чи принаймні одним із суб'єктів; 6) кримінально-виконавчі відносини передбачають різні види відповідальності одночасно за вчинення одного правопорушення (на приклад, за навмисне знищення державного майна — дисциплінарну, передбачену ВТК, та матеріальну, регламентовану КЗУпП); 7) кримінально-виконавчі правові відносини забезпечені суворим контролем як відомчого характеру (по вертикалі ієрархії системи виконання покарань), так і іншими видами контролю за дотриманням змістовної сторони кримінально-виконавчих відносин (парламентським, судовим, прокурорським, рідних та близьких засуджених тощо), у тому числі самих засуджених, шляхом подачі звернень у різні державні органи та до їх посадових осіб, включаючи міжнародні суди та організації (ст. 55 Конституції України); 8) процес кримінально-виконавчого впливу не може бути цілком і повністю регламентований нормами права. Наприклад, немає потреби регламентувати нормами права різноманітні методи та засоби виховної роботи із засудженими. Така робота повинна проводитись індивідуально, з урахуванням вимог педагогіки та психології на грунті наукових досягнень; 9) не всі відносини, що виникають з приводу виконання покарання, слід вважати кримінально-виконавчими й навіть правовідносинами взагалі. Так, фактичні відносини між засудженими членами самодіяльних організацій будуються на моральній основі й не вважатимуться правовими. Юридичними фактами, що спричинюють виникнення конкретних або зміну існуючих кримінально-виконавчих правовідносин, бувають окремі діяння, наприклад надання побачення, накладення дисциплінарного стягнення або переведення в приміщення камерного типу, надання поліпшених умов утримання. Закінчуються кримінально-виконавчі правовідносини в результаті таких юридичних фактів, як діяння і подія. Діянням може бути, наприклад, рішення суду про умовно-дострокове звільнення, а подією — закінчення строку покарання, призначеного вироком, смерть тощо. Таким чином, кримінально-виконавчі правовідносини — це врегульовані нормами кримінально-виконавчого права відносини між представниками адміністрації місць позбавлення волі та іншими органами держави, які виконують кримінальні покарання, з одного боку, і засудженими, які відбувають покарання, з іншого, що виникають з приводу виконання (відбування) покарання. Кримінально-виконавчі відносини тісно пов'язані з іншими видами правових відносин: кримінальними, кримінально-процесуальними, трудовими, цивільними, шлюбно-сімейними. Цей взаємозв'язок полягає у виникненні кримінально-виконавчих відносин на основі інших правовідносин, їх спільного впливу на один і той же суб'єкт або в переростанні кримінально-виконавчих відносин в інші види правовідносин — кримінальні, кримінально-процесуальні, цивільні тощо.