- •Залік «Кримінологія та кримінально-виконавче право»
- •1. Поняття кримінології як науки.
- •2. Предмет кримінології.
- •3. Місце кримінології у системі суспільних наук.
- •4. Завдання та функції кримінологічної науки.
- •5. Поняття та сутність злочинності.
- •6. Характеристика основних ознак злочинності.
- •7. Системний характер злочинності як явища. Співвідношення злочинності та конкретного злочину.
- •8. Показники, що характеризують злочинність .
- •9. Поняття, види та причини латентної злочинності.
- •10. Стан злочинності в Україні на сучасному етапі розвитку суспільства та тенденції її розвитку.
- •11. Поняття причин та умов злочинності.
- •12. Класифікація негативних соціальних явищ та процесів, які породжують злочинність.
- •13. Концепції загальних причин злочинності у вітчизняній кримінології.
- •14. Причини злочинності в сучасній Україні.
- •15. Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та «злочинна особистість».
- •16. «Особистість злочинця» і суміжні поняття юридичних наук: «особа, винна у скоєнні злочину», «суб’єкт злочину», «обвинувачений», «підсудний» тощо.
- •17. Соціальне та біологічне в особистості злочинця.
- •18. Структура особистості злочинця.
- •19. Кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •20. Класифікація та типологія злочинців.
- •21. Кримінологічне поняття причин та умов конкретного злочину.
- •22. Поняття та структура механізму злочинної поведінки.
- •23. Місце та роль властивостей особистості злочинця в механізмі злочинної поведінки.
- •24. Конкретна життєва ситуація, її роль у детермінації злочинної поведінки. Види ситуацій.
- •25. Віктимологічний аспект злочинної поведінки.
- •26. Негативні умови формування криміногенної спрямованості особистості на макро та мікрорівні.
- •27. Поняття, мета та принципи протидії злочинності.
- •28. Організаційні засади протидії злочинності.
- •29. Правові засади протидії злочинності (профілактика і протидія злочинності ототожнюються в питаннях часто)
- •30. Принципи функціонування системи попередження злочинності
- •31. Класифікація заходів протидії злочинності
- •32. Протидія злочинності на загальносоціальному рівні
- •33. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності
- •34. Поняття ранньої та безпосередньої профілактики злочинів, припинення злочинного посягання та попередження рецидиву злочинів
- •35. Поняття суб'єкта протидії злочинності
- •36. Класифікація суб'єктів протидії злочинності
- •37. Поняття методики кримінології. Методика та методологія кримінологічної науки. Методика конкретного кримінологічного дослідження
- •38. Загальна характеристика методів, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях
- •39. Використання соціологічних методів у кримінології
- •40. Статистичні методи у кримінології
- •Кримінально-виконавче право
- •Кримінально-виконавча політика та її завдання
- •Кримінально-виконавче право та його предмет
- •Принципи кримінально-виконавчого права
- •Норми та джерела кримінально-виконавчого права
- •Зміст і особливості кримінально-виконавчих правовідносин
- •Наука та курс кримінально-виконавчого права
- •Загальна характеристика кримінально-виконавчого законодавства України
- •Поняття правового становища засуджених - основні права і обов'язки засуджених
- •Загальна характеристика конституційних прав та обов'язків засуджених до позбавлення волі Стаття 107. Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі
- •Право засуджених на особисту безпеку
- •Поняття та завдання Державної кримінально-виконавчої служби України
- •Види органів та установ виконання покарань
- •Поняття контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань
- •Державний контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань (парламентський, відомчий та прокурорський нагляд)
- •Громадський контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань
- •16. Види позбавлення волі
- •17. Зміст покарання у виді позбавлення волі
- •18. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії,направлення засудженого до позбавлення волі для відбування покарання, переміщення засуджених до позбавлення волі.
- •19. Роздільне тримання засуджених у виправних та виховних колоніях.
- •20. Структурні дільниці виправних і виховних колоній
- •21. Поняття режиму відбування покарання ( у виправних колоніях)
- •22. Права, зобов’язання і заборони засуджених у виправних колоніях
- •23. Порядок придбання засудженими продуктів харчування , предметів першої потреби, літератури, письмового приладдя
- •24. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та ін.. Телефонні розмови
- •25. Короткочасні виїзди за межі виправних та виховних колоній.
- •26. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, бандеролей, листів, грошових переказів, а також відправлення грошових переказів.
- •27. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі і виконання примусового лікування
- •28. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі і виконання примусового лікування.
- •29. Функції та особливості праці засуджених до позбавлення волі
- •30. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці. Умови праці.
- •31. Оплата праці та відрахування із заробітку засуджених до позбавлення волі.
- •32. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі
- •33. Загальноосвітне і професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі
- •34. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях
- •35.Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, порядок їх застосування, посадові особи, які мають їх застосовувати
- •36. Виправні колонії мінімального рівня
- •37. Виправні колонії середнього рівня
- •38. Виправні колоніх максимального рівня
- •39. Місце відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
- •40. Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
- •41. Допомога особам, звільненим від відбування покарання
- •42. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
7. Системний характер злочинності як явища. Співвідношення злочинності та конкретного злочину.
Злочинність є сукупністю злочинів. Не слід плутати поняття "злочин" і "злочинність". Злочинність являє собою сукупність злочинів, скоєних у певний період часу, на певній території, визначеними особами, з певних мотивів і т. д. Іншими словами, злочинність висловлює масову характеристику злочинів по якому-небудь одній або декільком критеріям. Злочин же - акт конкретного протиправного поведінки окремої особи (осіб).
Явище злочинності, безсумнівно, більш небезпечно, ніж один злочин, і тому, що складається з безлічі злочинів, і тому, що заподіює більш значної шкоди охоронюваним законом інтересам, поширюється на більше коло осіб та має більший період тривалості.
Стан злочинності формується зі вчинення протягом визначеного часу злочинів. Пояснення взаємозв'язку ґрунтується на філософських категоріях "одиничного", "окремого" та "загального". Зміни в кількості, структурі, особливостях злочинів призводять до змін у характеристиці злочинності. У злочинності відображаються найбільш суттєві ознаки окремих злочинів, а випадкові, притаманні лише деяким з них, відсіюються. Так вимальовуються закономірності, пізнання яких є основою як організації боротьби зі злочинністю, так і її прогнозування на майбутнє. Злочинності, на відміну від окремого злочину, притаманна ознака самодетермінації, тобто самовідтворення. Спільною рисою злочинності та злочину вважається їхня негативна суспільна й правова оцінка. Тож суспільство та держава вживають заходів щодо обмеження сфери їхнього прояву. Злочинність охоплює не тільки злочини як такі, але й однорідні групи злочинів, у зв'язку з чим виділяють види злочинності. На відміну від окремо взятих злочинів, злочинність - це явище закономірне. Це проявляється в тому, що в будь-якій державі вона існує незалежно від суспільного ладу. На рівні масового явища злочинність має самостійні форми руху, знаходить такі зв'язки з іншими загальними явищами, котрі відсутні чи принаймні не можуть бути безпосередньо встановлені при аналізі індивідуальних випадків (рівень, структура, динаміка).
8. Показники, що характеризують злочинність .
Злочинність має кількісні і якісні показники, які визначаються за допомогою інформації про кількість вчинених злочинів та осіб, які їх вчинили. Ці дані називаються показниками злочинності, що характеризують її стан, структуру, рівень, динаміку, характер, географію. Наприклад, щоб дати кримінологічну характеристику окремому виду злочинності, необхідно охарактеризувати всю сукупність інформації про окремий вид, окрему групу злочинів, розкрити їх індивідуальність і специфічність.
Показники, що характеризують злочинність, поділяють на абсолютні (виражаються у абсолютних величинах) і відносних (показують співвідношення різних показників предметів і явищ). Кількісне висвітлення полягає у співставленні злочинності з часом, територією, кількістю осіб, а якісні показники характеризують поділ злочинів за статтю, віком, місцем вчинення тощо. Кількісні показники злочинності, більш детальніше, розглядаються у предметі дисципліни правової статистики.
Розглянемо показники злочинності:
- кількісні:
1. Стан злочинності – загальна кількість злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний період часу на певній території. Стан визначається наступними факторами: кількістю вчинених злочинів, кількістю злочинців, що засуджені за їх вчинення, кількістю зареєстрованих злочинів ( при оцінці стану злочинності крім зареєстрованих злочинів потрібно також враховувати латентні, приховані діяння, кількість яких може у 3-5 і більше разів перевищувати кількість офіційно зареєстрованих злочинів), збитками, що нанесені злочином. Цей показник висвітлюється в абсолютних величинах.
Абсолютне число вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, має суттєве значення для ціни злочинності: дозволяє мати уяву про розміри і наслідки, визначати кадрові, матеріальні та інші ресурси, необхідні для успішної протидії злочинності, вирішувати законодавчі питання. Разом з тим абсолютний показник недостатній для оцінки стану злочинності на різних територіях або різні періоди часу. У таких випадках використовують інші показники.
Стан злочинності вивчається у різних аспектах, наприклад, за територіальною ознакою поділяється :
а) стан злочинності в цілому у державі;
б) стан злочинності в окремих регіонах (містах, областях);
в) стан злочинності районах.
За часом стан злочинності поділяється: місяць, квартал, рік і т.д.
Поруч зі станом всієї злочинності досить важливе місце займають показники, що характеризують стан різних видів злочинів (наприклад, крадіжки, хуліганства, вбивства, злочинність неповнолітніх у цілому, рецидивна злочинність, організована тощо).
2. Рівень злочинності – кількість злочинів (осіб, що їх вчинили), вчинених на певній території за певний проміжок часу у розрахунку на 100 тис. (10000, 1000) жителів. Він є об’єктивним виміром злочинності, що дозволяє співставити отримані результати і дати порівняльну характеристику стану злочинності у регіонах, що нас цікавлять або часових інтервалах.
Щоб отримати дані, придатні для конкретного порівняння у просторі та часі, використовують такий показник інтенсивності злочинності, як коефіцієнт злочинності.
Коефіцієнт (індекс) інтенсивності злочинності — це кількість зареєстрованих злочинів на 10000 або 100000 населення регіону, яке досягло віку кримінальної відповідальності. Розраховують цей коефіцієнт так:
К.з. = (З/Н) • 10000 (або 100000),
де З — кількість злочинів; Н — чисельність населення регіону віком старше 14 років (вік, з якого настає кримінальна дальність); 1000 або 10000 – одинична розрахункова база ( в залежності від території К.з. може розраховуватись і на 10000 або на 1000 мешканців).
Коефіцієнт злочинної активності населення відображує частоту вчинення кримінальних правопорушень мешканцями регіону, іншими словами, це кількість виявлених осіб, що вчинили злочини, з розрахунку на 10000 або 100000 населення регіону, яке досягло віку кримінальної відповідальності, тобто
К.а. - (О. з. / Н) • 10000 (або 100000),
де О. з. — кількість виявлених осіб, що вчинили злочини.
Наприклад, щоб визначити в яких областях України рівень злочинності найвищий, необхідно розрахувати відповідні коефіцієнти інтенсивності злочинності й порівняти їх. Рівень злочинності різних груп населення в певних регіонах можна визначити за допомогою коефіцієнтів, які розраховують стосовно відповідної групи і порівнюють з рівнем злочинності в регіоні загалом. Наприклад, можна визначити коефіцієнти інтенсивності злочинності серед неповнолітніх, чоловіків і жінок, міських і сільських мешканців, серед осіб, що раніше були засуджені.
3. Ціна злочинності — це економічні, соціальні, моральні, фізичні й інші шкідливі наслідки вчинених злочинів. Своєрідна «ціна» злочинності відображається у такому її додатковому кількісно-якісному показнику, як соціальні наслідки. До них відноситься реальна шкода заподіяна злочинністю суспільним відносинам, що виражається у сукупності негативних наслідків у результаті вчинення злочинів, а також в економічних та інших витратах суспільства, пов’язаних із протидією злочинності.
Наслідки злочинності можуть проявлятися у самих різних сферах життєдіяльності суспільства: соціально-економічній, політичній, духовній, моральній, трудовій, сімейній тощо. Природно, що не кожен збиток, що спричинений злочинністю, може бути обчислений або виражений у грошовому еквіваленті. Але всі наслідки злочинності завдають шкоди суспільству та негативно позначаються на суспільних відносинах. Соціальні наслідки злочинності можуть бути прямими, безпосередньо пов’язаними зі злочинами, і непрямими, зв’язок яких зі злочинами опосередкований через видатки на боротьбу зі злочинністю або на відшкодування нанесеного потерпілим морального збитку.
Майновий (матеріальний) збиток обчислюється у грошовому еквіваленті; збиток від насильницьких посягань оцінюється кількістю випадків смерті, заподіяння шкоди здоров’ю, яка спричинила інвалідність; кількістю робочих днів, втрачених у зв’язку із втратою працездатності потерпілих, розмірами видатків на лікування й виплату грошей за листками непрацездатності тощо. Іншими словами можна сказати, що обчислюється цей показник за кількістю вбитих і покалічених потерпілих, пограбованих, обкрадених і принижених внаслідок вчинення злочинів; розмірами матеріальної шкоди, завданої злочинами, і витратами держави на лікування потерпілих і поновлення їх здоров’я; витратами на утримання відповідних установ і правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу із злочинністю.
Всебічне й глибоке вивчення злочинності не може здійснюватися без обліку її наслідків. Особливо це важливо при розробці заходів профілактики злочинів, обмеження, мінімізації шкоди від їх вчинення. Ціну злочинності необхідно визначати для характеристики її суспільної небезпечності, а також для розрахунку бюджетних асигнувань на боротьбу із злочинністю. Без відповідного фінансового забезпечення програми протидії злочинності неможливо реалізувати.
- кількісно-якісні показники злочинності:
1. Динаміка злочинності— кримінологічна категорія, що означає зміни у стані, структурі, характері, географії злочинності, що відбувалися протягом певного періоду. Основним показником динаміки є темп зростання або зниження кількості зареєстрованих злочинів. Цей показник показує, у скільки разів або на скільки відсотків певна кількість злочинів або злочинців більша або менша за аналогічний показник, узятий за базу порівняння. За базу порівняння може бути взятий показник першого року періоду, за який аналізується злочинність, або показник кожного попереднього року. В першому випадку темп зростання або зниження обчислюється щодо постійної бази і називається базисним, а в другому — щодо змінної бази і називається ланцюговим. Темп зростання або зниження злочинності характеризує інтенсивність зміни її рівня за одиницю часу. Цей показник може бути обчислений за формулою:
Коефіцієнт зростання (зниження) або динаміки:
де – коефіцієнт зростання (зниження) базисний, – коефіцієнт зростання (зниження) ланцюговий, – рівень певного ряду динаміки, – рівень попереднього ряду динаміки, – базисний рівень ряду динаміки;
Темп зростання (зниження):
де – базисний темп зростання (зниження), – ланцюговий темп зростання (зниження);
Темп приросту (зменшення):
де – темп приросту (зменшення) базисний, – темп приросту (зменшення) ланцюговий.
-якісні:
1. Структура злочинності - це внутрішня властива їй ознака, яка розкриває якісно різні групи або види злочинів, з яких вона складається, вчинених за певний проміжок часу і на певній території. Структура виразно говорить про те, що являє собою злочинність у конкретних умовах, яка визначальна якість цього явища. Структура визначається співвідношенням (питомою вагою) у злочинності її видів, груп злочинів, що класифікуються за кримінально-правовими або кримінологічними ознаками. Такими ознаками можуть бути: соціальна і мотиваційна спрямованість; соціально-територіальна поширеність; соціально-груповий склад; ступінь і характер суспільної небезпеки; стабільність злочинності; ступінь організованості й інші ознаки, що обумовлені обліком її зовнішніх і внутрішніх характеристик.
Основним показником структури злочинності є питома вага окремих груп або видів злочинів відносно їх загальної кількості.
Питома вага – це відсоткове співвідношення частини злочинності до її загальної величини, що розраховується за наступною формулою:
У науковій та практичній діяльності виділяються різні види структури злочинності. Злочинності, як і будь-якому іншому явищу, властива просторово-часова структура. Чинники, що формують злочинність, певним чином «розлиті» у просторі (по регіонах, населених пунктах різного типу) і часі (по годинах доби, днях тижня, порах року). Можна побудувати структуру злочинності виходячи із ступеня суспільної небезпеки злочинів (особливо небезпечні, тяжкі, менш небезпечні, що не становлять великої суспільної небезпеки). Певний інтерес становить структура злочинності за об’єктом злочинних посягань і психічним ставленням винуватця до вчиненого (за розділами Кримінального кодексу України або — умисні й необережні), за ознаками особи злочинця (чоловіча, жіноча, неповнолітніх, дорослих, первинна і рецидивна, пенітенціарна). Виділяють також злочинність одинаків і групову, майнову і немайнову, у сфері сімейно-побутових відносин, галузях народного господарства (будівництво, торгівля, банківська діяльність, транспорт), організовану і професійну.
Аналізуючи структуру злочинності, необхідно визначити у відсотках співвідношення злочинів особливо тяжких, тяжких, середньої й невеликий тяжкості; навмисних і необережних, а також питому вагу рецидивної, професійної, групової злочинності; частку злочинності неповнолітніх тощо.
У кримінологічному плані велике значення має характер мотивації особи злочинця. Звичайно виділяють насильницькі, корисливі й корисливо-насильницькі злочини. Порівняння мотиваційної характеристики злочинності у різні періоди та у різних адміністративно-територіальних одиницях дозволяє, наприклад, зрозуміти, якого роду відхилення моральної й правової свідомості, потреб і інтересів складають основу найпоширеніших видів злочинності, і відповідно до цього найбільш точно визначити головні напрями профілактичної роботи.
Аналіз структури злочинності буде глибшим, якщо точніше вибрані його підстави. Так, якщо всю злочинність неповнолітніх прийняти за 100%, а потім установити її питому вагу із урахуванням територіальної поширеності, то можна виявити конкретні, найбільш уражені цим видом злочинів регіони. Визначаючи у такий же спосіб, але ухвалюючи за 100% злочинність неповнолітніх на певній території, можна з’ясувати, які вікові й соціальні групи мають найбільшу криміногенність й вчиняють переважну кількість злочинів.
2. Характер злочиності - це показник злочинності тісно взаємопов’язаний зі структурою злочинності та зосереджує увагу на змісті тяжких і особливо тяжких злочинів, їх домінуванні у структурі злочинності, а також розподіл злочинів за групами населення, соціально-економічними сферами тощо. Слід зазначити, що цей показник виділяють спеціально, для того, щоб визначитись з основними напрямами профілактики тих злочинів, які виділяють в особливій частині кримінології. Характер злочинності - частка найнебезпечніших злочинів у її структурі. Цей показник відображає також характеристику осіб, що вчиняють злочини. Таким чином, характер злочинності визначає ступінь її суспільної небезпеки, виходячи із сукупності у загальному обсязі злочинності особливо тяжких і тяжких злочинів, а також осіб, що їх вчинили.
3. Географія злочинності - це розповсюдженість злочинів і осіб, які їх вчинили, на території держави (країн світового співтовариства) за конкретний проміжок часу. Вивчення географії злочинності допомагає: у вирішенні територіального розподілу міліції та інших правоохоронних органів; визначитись щодо різноманітності злочинних напрямів у містах, областях, районах, що дозволяє прогнозувати розвиток регіональної злочинності і вчасно застосувати заходи протидії їй.
Територіальні відмінності за обсягом, інтенсивністю, структурою, динамікою, характером злочинності тісно пов’язані із рівнем соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни, із національними традиціями, звичаями, рівнем культурно-виховної роботи, організацією побуту й дозвілля населення, якістю правоохоронної діяльності, із іншими факторами. Ці відмінності враховуються при розробці завдань суспільства щодо протидії злочинності у цілому та зокрема, найбільш важливих напрямів профілактичної діяльності.
Показник територіального розподілу злочинності (R) розраховується за формулою:
u
R = ---,
U
де u - показник кількості злочинності на одній із адміністративних територій, що входять до складу держави;
U - показник кількості злочинності на території, до складу якої входить конкретна адміністративна територія.