25. Віктимологічний аспект злочинної поведінки.

1. Віктимологія – це самостійний напрямок у кримінології, що досліджує характер і особливості поведінки жертви злочину, її зв’язок і взаємини зі злочинцем до, під час і після вчинення злочину. Тому в причинному комплексі індивідуальної злочинної поведінки не можна не враховувати вплив віктимологічного аспекту.

2. Завдання віктимології полягає у вивченні особи потерпілих від злочину, їх міжособистісних зв’язків і взаємин зі злочинцем до, під час і після вчинення злочину. Віктимологія вивчає злочинну поведінку під кутом зору обумовленості його такими якостями потерпілого, що створюють передумови стати жертвою злочину.

3. Віктимна поведінка може бути необережною, ризикованою, провокуючою, об’єктивно небезпечною для самого потерпілого й в результаті чого може сприяти створенню криміногенної ситуації, а в деяких випадках – вчиненню злочину ¹⁵.

Матеріали досліджень і дані кримінально-правової статистики свідчать, що значна кількість протиправних діянь обумовлені поведінкою самої жертви злочину, а саме:

- особливостями ситуаційного стану (сп’яніння), станом здоров’я (дефекти органів сприйняття), особливим психічним настроєм, пов’язаним з неадекватними діями в звичайній ситуації;

- недбалим ставленням до безпеки своєї особистості, честі, гідності і збереження майна;

- небажанням повідомити правоохоронним органам про злочинні дії, які вже мали місце стосовно нього;

- легковажним відношенням до правил, які покликані охороняти суспільний порядок і безпеку;

- участю у незаконній угоді;

- провокуючою поведінкою.

Так, наприклад в 2002 році в зв’язку зі своїми службовими обов’язками потерпіли від злочинів 1144 працівників ОВС, 121 – прокуратури, 109 – судів; 65 – СБУ; 71 – листонош; 1298 – лікарів ¹⁶.

4. Віктимологічне дослідження здійснюється на двох основних рівнях, які співвідносяться між собою як злочин (особливе) і злочинність (загальне).

Вивчення на особливому рівні дозволяє розглядати поведінку жертви злочину як фактор, що може вплинути на зародження і розвиток у злочинця намірів протиправного характеру ¹⁷.

Вивчення на загальному рівні дозволяє встановити закономірності знеособленої віктимної поведінки, виявити її причини.

Розвиток віктимології здійснюється за наступними напрямками:

- підготовка особи (розробка алгоритму оптимальної поведінки в криміногенних ситуаціях і спеціальний тренінг);

- підвищення рівня захищеності службових осіб, чиї функціональні обов’язки пов’язані з ризиком злочинного посягання;

- інформування громадян про віктимологічні “ситуації-пастки”, з тим, щоб вони по можливості уникали їх, зведення їх до мінімуму;

- захист та реабілітація потерпілих від злочинів.

Головною метою віктимологічного вивчення є підвищення ефективності попередження конкретних злочинів і профілактика злочинності в цілому шляхом впливу безпосередньо на потерпілих, а також організація правового виховання, орієнтованого як на потенційних потерпілих, так і на можливих злочинців

26. Негативні умови формування криміногенної спрямованості особистості на макро та мікрорівні.

 На процес формування особи людини, яка в подальшому вчиняє злочин, визначально впливають негативні особливості макро- та мікросередовища, де ця людина постійно перебуває і здійснює свою діяльність.    До явищ макросередовища належать особливості економічного розвитку, політичні погляди та концепції, що панують як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремих регіонів, певних соціальних груп.    Частина соціального середовища, з якою індивід (людина) підтримує прямі та безпосередні контакти, є ні чим іншим, як мікросередовищем цієї людини.    На особу впливають і в кінцевому підсумку виявляються в причинах злочинної поведінки фактори соціального середовища як на макро-, так і на мікрорівні, тим більше, що відмінність між мікро- та макросередовищем відносна: те, що для одного індивіда є колом його безпосереднього та прямого спілкування — мікросередовищем, для іншого може бути обставиною макросередовища.    Макро- та мікросередовище людини змінюються, іноді навіть дуже суттєво. Зміни макросередовища майже не залежать від можливостей і бажання окремого суб'єкта, а зміни мікросередовища зумовлюються бажаннями суб’єкта в їх поєднанні з відповідними об’єктивними факторами.    Саме мікросередовищу належить визначальна роль у механізмі формування особи людини. Розглянемо основні складові мікросередовища, які найактивніше і найістотніше впливають на формування особи.    Насамперед таким соціальним середовищем, що вирішально впливає на формування особи, є сім'я, яка впливає на людину з моменту її народження. Якщо сім’я впливає позитивно, то особа дитини формується в позитивному плані, і навпаки. Вплив сім’ї може відбуватися у двох основних варіантах: шляхом педагогічного, виховного впливу, спрямованого на формування у дитини певних моральних принципів і способів поведінки; через стихійний вплив на особу образу життя, що притаманний сім’ї. На формування особи в дитячому та юнацькому віці негативно впливають різні фактори й обставини, основними з яких є такі:    - негативні форми поведінки безпосередньо в сім'ї (пияцтво, скандали, бійки, наркоманія, деспотизм старших і фізично розвиненіших членів сім’ї тощо);    - відсутність психологічного, емоційного контакту між батьками й дітьми, а також між батьками;    - відсутність належного контролю за поведінкою дітей;    - збочені уявлення про виховання дітей в умовах “ринкової економіки”, прищеплення дітям поглядів про необхідність збагачення будь-якими шляхами, у тому числі й злочинними.    Існуюча в сім’ї система відносин і типові варіанти поведінки сприймаються підлітками як зразок поведінки, певна рекомендація.    Негативні риси характеру особи формуються не лише у проблемних сім’ях, а й у зовнішньо благополучних сім’ях, де культивуються жадоба до влади і психологія всемогутності грошей.    Важливим фактором негативного формування особи є вплив найближчого побутового оточення — друзів, знайомих, сусідів і компаній, з якими суб'єкт контактує постійно й безпосередньо. Залежно від пануючих у побутовому оточенні установок, ціннісної орієнтації, спрямованості, ставлення до законослухняної поведінки тощо воно може становити криміногенне середовище.    Деформуючий вплив на особу можуть чинити як окремі особи, так і групи осіб, особливо такі, що створюються за територіальною, національною або клановою ознакою. Найістотніше криміногенні групи впливають на неповнолітніх. Криміногенна небезпека негативного впливу на особу виходить і від окремих неформальних об’єднань молоді з антисоціальною спрямованістю. Норми і критерії, що є звичними в колі неформального спілкування особи, стають для неї обов’язковими такою мірою, що вона сприймає їх некритично і навіть всупереч своїм оцінкам і установкам. Тому у вчиненні такою групою злочину можуть брати участь особи, які б самостійно ніколи не вчинили злочину.    Негативно впливають на формування особи й недоліки сучасної системи освіти і суспільно-виховної роботи.    Суттєве кримінологічне значення має також своєчасне формування професійних інтересів та схильностей у підлітків і юнацтва. Якщо професійне самовизначення формується в позитивному плані під впливом батьків, школи та інших позитивних елементів мікросередовища, то воно сприяє законослухняності особи. І навпаки, що менше суб’єкт зорієнтований на професійну зайнятість, то більшою мірою можлива його криміналізація.    Недоліки у формуванні професійної орієнтації суб’єкта, що формують у нього неадекватне ставлення до праці, що само по собі має негативне кримінологічне значення, можуть підсилити негаразди у трудових колективах, де спостерігаються пияцтво, кругова порука, порушення трудової дисципліни, крадіжки тощо.    Несприятливо впливає на особу і некваліфікована, важка фізична праця. Вона не потребує професійного вдосконалення, підвищення освітнього рівня та культури й обмежує перспективні уявлення суб'єкта про майбутнє.    До умов негативного формування особи належать також відсутність необхідних побутових умов, уваги з боку адміністрації до проблем працівників, низький рівень правової освіти.    На формування особи негативно впливає ще й кримінальна субкультура з її злодійськими традиціями, збоченими поняттями про честь, товариство, жаргоном та іншими атрибутами, яка останнім часом виявляється серед широких верств населення.    Специфічну роль у механізмі злочинної поведінки відіграють психічні аномалії особи, які не виключають осудності. Наслідками наявності таких аномалій у осіб можуть бути їх підвищена навіюваність, емоційна нестриманість, конфліктність, агресивність, позбавлення можливості реально оцінити ситуацію. Ці емоційно-інтелектуальні деформації особи за певних обставин можуть спровокувати суб’єкт на вчинення злочину. Але водночас необхідно враховувати, що психічні аномалії та пов’язані з ними негативні риси особи, що реалізуються в механізмі індивідуальної злочинної поведінки, здебільшого не є вирішальними у такій поведінці. Найістотнішими є якості особи, сформовані в неї у процесі життєдіяльності.    А. Зелінський, не заперечуючи впливу соціальних факторів на формування особи, наголошує, що соціально значущі властивості особи формуються на фундаменті, що закладений природою. На думку вченого, на формування особи вирішальний вплив чинять біологічні фактори — стан генотипу нації, вроджені патології і відхилення психіки, тілесні аномалії.