4. Завдання та функції кримінологічної науки.

Практична мета кримінології полягає у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та висновків з підвищення ефективності запобігання злочинності. Найголовніше практичне завдання кримінології — виявля­ти шляхи стабілізації злочинності, зменшувати її розміри й не­безпеку.

Основними завданнями кримінології є:

- здобуття достовірних знань про злочинність;

- виявлення факторів (чинників), які її детермінують (обумовлюють);

- встановлення процесу формування особи злочинців та жертв злочинів.

- розробка засобів протидії злочинності та запобігання злочинній поведінці окремих осіб.

З цих завдань випливають наступні функції кримінології:

Описова. Кримінологія виявляє і фіксує певні факти соціальної дійсності, пов’язані із злочинністю, відображає їх властивості і ознаки, дає їх науковий опис.

Пояснювальна. Розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних об’єктів, кримінологія дає їм наукове пояснення.

Прогностична. Вивчаючи закономірності розвитку кримінологічно значимих процесів та явищ, передбачає їх майбутній стан.

Практично-перетворювальна або регулятивна. Кримінологічні знання лише тоді мають цінність, коли вони слугують для суб’єктів профілактики злочинів керівництвом до дій.

5. Поняття та сутність злочинності.

У зв’язку з неоднозначним розумінням сутності злочинності, складністю її змісту, різноманітністю проявів злочинності як соціального явища його узгоджене визначення відсутнє в експертному середовищі дотепер.

«Злочинність» - центральне поняття кримінології.

Злочинність – історично мінливе, соціальне явище, яке являє собою систему передбачених кримінальними законами діянь, що вчинюються на певній території або серед членів певних соціальних груп упродовж певного проміжку часу.

За статистичним підходом злочинністю визнається як сукупність злочинів, вчинених на певній території за певний проміжок часу.

Існують різні види класифікації злочинності, але найбільш поширеними є наступні:

за кількістю вчинених злочинів:

• – первинна (сукупність злочинів, вчинених уперше),

• – рецидивна (сукупність повторних злочинів) – професійна (сукупність злочинів, що вчинюються постійно і є для злочинця основним джерелом існування);

за статтю:

• – злочинність чоловіків;

• – злочинність жінок;

за віком:

• – злочинність дорослих;

• – злочинність неповнолітніх;

за мотивацією діяння:

• – корислива;

• – насильницька;

• – корисливо-насильницька;

за іншими критеріями:

• – економічна;

• – екологічна;

• – організована;

• – корупційна;

• – необережна.

6. Характеристика основних ознак злочинності.

Характерні ознаки злочинності:

• – це явище негативне: дане явище завдає шкоди суспільству загалом, так і конкретним його членам зокрема;

• – злочинність має соціальну природу: мова йде про те, що вона існує тільки у людському суспільстві: особи, які вчиняють злочин та особи, на інтереси яких вчинюються посягання – члени суспільства;

• – кримінально-правова ознака злочинності: оскільки злочинність є сукупністю злочинів, то при її дослідженні ми, в першу чергу, керуємось кримінальним законом, тому що і поняття злочину, і їх вичерпний перелік надається кримінальним правом. Криміналізація чи декриміналізація у праві є єдиним легальним способом зміни кола діянь, що визнаються злочинами;

• – історична мінливість злочинності: стан злочинності не є однаковим в різних соціально-економічних формаціях. Її рівень та структура змінюються і на окремих етапах розвитку певної формації: з ускладненням суспільних відносин збільшується і загальна кількість видів злочинів; окремі злочині були декриміналізовані, натомість з'явилися нові різновиди злочинних посягань;

• – масовість злочинності – це умова того, щоб на злочинність поширювався закон великих чисел, тобто при достатньо великому числі одиниць об'єкт набував нової природи, нових властивостей порівняно з окремими злочинами;

• – усталеність злочинності означає, що вона має властивості з року в рік відновлюватися приблизно в однакових обсягах;

• – іррегулярність злочинності – відсутність внутрішніх зв'язків, тобто нові події злочинів не пов'язані з раніше вчиненими у часі й просторі;

• – територія і період часу: вивчаючи злочинність, ми досліджуємо її в межах певної території за конкретний проміжок часу.

Основними ознаками злочинності є:

1. Злочинність є соціальним явищем, наслідком причин і умов, що мають соціальний характер.

2. Для злочинності характерним є специфічний об’єкт посягання – найважливіші суспільні відносини, які охороняються від посягань заходами кримінальної відповідальності.

3. Суб’єкт суспільно небезпечного діяння, яким може бути тільки фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

4. Злочинність має правову характеристику, оскільки коло злочинів, з яких вона складається, визначається чинним кримінальним законом.

5. Злочинність виявляється в сукупності злочинних діянь, вчинених на конкретній території за певний період часу.

6. Злочинність як соціальне явище є відносно самостійною, відокремленою. Вона знаходиться поза ідеологією, політикою, релігією тощо.

7. Стан злочинності визначається загальними закономірностями розвитку суспільства. Так, технічний прогрес викликає появу нових видів злочинності, наприклад, у сфері комп’ютерних інформаційних технологій тощо.

8. Злочинності притаманне самовідтворення. У злочинну діяльність втягуються неповнолітні, має місце рецидив злочинів.

9. Відносна масовість злочинності. Вона проявляється у певній значній сукупності злочинних посягань різного виду, вчинених значною кількістю осіб.

10. Сталість злочинності. Показники злочинності, як правило, зберігаються у часі, не буває різких змін її структури та динаміки