- •Залік «Кримінологія та кримінально-виконавче право»
- •1. Поняття кримінології як науки.
- •2. Предмет кримінології.
- •3. Місце кримінології у системі суспільних наук.
- •4. Завдання та функції кримінологічної науки.
- •5. Поняття та сутність злочинності.
- •6. Характеристика основних ознак злочинності.
- •7. Системний характер злочинності як явища. Співвідношення злочинності та конкретного злочину.
- •8. Показники, що характеризують злочинність .
- •9. Поняття, види та причини латентної злочинності.
- •10. Стан злочинності в Україні на сучасному етапі розвитку суспільства та тенденції її розвитку.
- •11. Поняття причин та умов злочинності.
- •12. Класифікація негативних соціальних явищ та процесів, які породжують злочинність.
- •13. Концепції загальних причин злочинності у вітчизняній кримінології.
- •14. Причини злочинності в сучасній Україні.
- •15. Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та «злочинна особистість».
- •16. «Особистість злочинця» і суміжні поняття юридичних наук: «особа, винна у скоєнні злочину», «суб’єкт злочину», «обвинувачений», «підсудний» тощо.
- •17. Соціальне та біологічне в особистості злочинця.
- •18. Структура особистості злочинця.
- •19. Кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •20. Класифікація та типологія злочинців.
- •21. Кримінологічне поняття причин та умов конкретного злочину.
- •22. Поняття та структура механізму злочинної поведінки.
- •23. Місце та роль властивостей особистості злочинця в механізмі злочинної поведінки.
- •24. Конкретна життєва ситуація, її роль у детермінації злочинної поведінки. Види ситуацій.
- •25. Віктимологічний аспект злочинної поведінки.
- •26. Негативні умови формування криміногенної спрямованості особистості на макро та мікрорівні.
- •27. Поняття, мета та принципи протидії злочинності.
- •28. Організаційні засади протидії злочинності.
- •29. Правові засади протидії злочинності (профілактика і протидія злочинності ототожнюються в питаннях часто)
- •30. Принципи функціонування системи попередження злочинності
- •31. Класифікація заходів протидії злочинності
- •32. Протидія злочинності на загальносоціальному рівні
- •33. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності
- •34. Поняття ранньої та безпосередньої профілактики злочинів, припинення злочинного посягання та попередження рецидиву злочинів
- •35. Поняття суб'єкта протидії злочинності
- •36. Класифікація суб'єктів протидії злочинності
- •37. Поняття методики кримінології. Методика та методологія кримінологічної науки. Методика конкретного кримінологічного дослідження
- •38. Загальна характеристика методів, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях
- •39. Використання соціологічних методів у кримінології
- •40. Статистичні методи у кримінології
- •Кримінально-виконавче право
- •Кримінально-виконавча політика та її завдання
- •Кримінально-виконавче право та його предмет
- •Принципи кримінально-виконавчого права
- •Норми та джерела кримінально-виконавчого права
- •Зміст і особливості кримінально-виконавчих правовідносин
- •Наука та курс кримінально-виконавчого права
- •Загальна характеристика кримінально-виконавчого законодавства України
- •Поняття правового становища засуджених - основні права і обов'язки засуджених
- •Загальна характеристика конституційних прав та обов'язків засуджених до позбавлення волі Стаття 107. Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі
- •Право засуджених на особисту безпеку
- •Поняття та завдання Державної кримінально-виконавчої служби України
- •Види органів та установ виконання покарань
- •Поняття контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань
- •Державний контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань (парламентський, відомчий та прокурорський нагляд)
- •Громадський контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань
- •16. Види позбавлення волі
- •17. Зміст покарання у виді позбавлення волі
- •18. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії,направлення засудженого до позбавлення волі для відбування покарання, переміщення засуджених до позбавлення волі.
- •19. Роздільне тримання засуджених у виправних та виховних колоніях.
- •20. Структурні дільниці виправних і виховних колоній
- •21. Поняття режиму відбування покарання ( у виправних колоніях)
- •22. Права, зобов’язання і заборони засуджених у виправних колоніях
- •23. Порядок придбання засудженими продуктів харчування , предметів першої потреби, літератури, письмового приладдя
- •24. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та ін.. Телефонні розмови
- •25. Короткочасні виїзди за межі виправних та виховних колоній.
- •26. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, бандеролей, листів, грошових переказів, а також відправлення грошових переказів.
- •27. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі і виконання примусового лікування
- •28. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі і виконання примусового лікування.
- •29. Функції та особливості праці засуджених до позбавлення волі
- •30. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці. Умови праці.
- •31. Оплата праці та відрахування із заробітку засуджених до позбавлення волі.
- •32. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі
- •33. Загальноосвітне і професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі
- •34. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях
- •35.Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, порядок їх застосування, посадові особи, які мають їх застосовувати
- •36. Виправні колонії мінімального рівня
- •37. Виправні колонії середнього рівня
- •38. Виправні колоніх максимального рівня
- •39. Місце відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
- •40. Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
- •41. Допомога особам, звільненим від відбування покарання
- •42. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
28. Організаційні засади протидії злочинності.
Організація як діяльність із впорядкування включає у себе низку функцій, які у різних сферах життєдіяльності за своїм характером та кількістю можуть не співпадати. Організація боротьби зі злочинністю включає: аналіз злочинності, визначення цілей та пріоритетних задач, планування заходів по боротьбі зі злочинністю, координацію та оцінку ефективності.
Аналіз злочинності представляє собою єдність пізнання та оцінки. У процесі пізнання дослідник отримує фактичні дані про злочинність, наче її «фотографію». Оцінка передбачає співвіднесення отриманих статистичних даних із низкою інших даних з метою розробки необхідних управлінських рішень.
Слід, однак, мати на увазі, що пізнання та оцінку можна розмежовувати лише в абстракції. Практично ж вони взаємопов’язані. Зміст оцінки, тобто те, з яких позицій буде досліджуватись злочинність (кримінологічних, криміналістичних тощо), задає мету пізнання, його направленість, визначає межі. У свою чергу, сама оцінка залежить від результатів пізнання, у тому числі на попередніх його етапах [1, с.5-6].
Аналіз злочинності може здійснюватись у масштабах країни, в рамках областей, районів, мікрорайонів. Доцільними з практичної точки зору є аналізи: окремих видів злочинів; злочинів, які скоюються у різних сферах життєдіяльності; злочинів, скоєних неповнолітніми тощо.
Поруч з поняттям «мета» у сфері боротьби зі злочинністю необхідно використовувати поняття «задача», під якою розуміється те, що треба зробити для досягнення мети. В межах однієї мети може бути сформульовано декілька задач. Наприклад, для скорочення в регіоні рецидивної злочинності (мета) необхідно вирішити декілька задач:
а) покращити роботу з надання допомоги у соціальній адаптації особам, які звільнилися із місць позбавлення волі;
б) активізувати виховну роботу із раніш судимими особами у місцях проживання й трудових колективах;
в) посилити попереджувальний вплив гласного адміністративного нагляду за особами, звільненими з місця позбавлення волі.
Особлива роль в організації боротьби зі злочинністю належить плануванню заходів, спрямованих на стримування злочинів, послаблення й нейтралізацію факторів, що їх обумовлюють. План є дієвим засобом управління, тому що він дозволяє: а) зосередити зусилля учасників боротьби зі злочинністю на вирішенні пріоритетних задач; б) забезпечити ефективне використання людських, матеріальних та інших ресурсів; в) скоординувати роботу структурних підрозділів усередині одного правоохоронного органу та забезпечити взаємодію різних органів; г) забезпечити необхідні умови для здійснення контролю і самоконтролю у сфері боротьби зі злочинністю.
Важливу роль в організації боротьби зі злочинністю відіграє координація. У юридичній літературі термін «координація»використовується тоді, коли мова йде про спільну та взаємоузгоджену діяльність різних органів та відомств, які беруть участь у боротьбі зі злочинами та іншими правопорушеннями. Значення координації дій правоохоронних органів полягає в тому, що вона дозволяє об’єднати їх зусилля у боротьбі зі злочинністю і на цій основі досягти більших результатів з меншими витратами часу й сил. Координація сприяє створенню єдиного фронту боротьби зі злочинами, що є необхідною передумовою успіху в цій справі.
Розрізняється адміністративно-територіальна та відомчо-галузева координація дій суб’єктів боротьби зі злочинністю.
Поняттям «адміністративно-територіальна координація» охоплюються: узгоджені дії суб’єктів боротьби зі злочинністю у масштабі всієї країни; спільні дії учасників боротьби зі злочинністю на рівні областей; спільні дії суб’єктів боротьби зі злочинністю на рівні району (міста).
Поняттям «відомчо-галузева координація» охоплюються: спільні або узгоджені дії правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю, узгоджені дії суб’єктів попередження правопорушень серед неповнолітніх; узгоджені дії державних органів та громадських організацій з попередження рецидивної злочинності; узгоджені дії контролюючих органів з попередження розкрадань державної власності.
Форми і методи координації різні. У практиці правоохоронних органів з метою об’єднання зусиль по боротьбі зі злочинністю застосовуються:
– координаційні наради керівників правоохоронних органів;
– спільні виїзди на місця для проведення узгоджених дій, перевірки та надання допомоги місцевим правоохоронним органам;
– спільні аналізи та узагальнення практики боротьби зі злочинністю тощо.
Різною має бути система оцінки боротьби зі злочинністю і стосовно окремих її видів та підвидів. У боротьбі зі злочинністю беруть участь різні правоохоронні органи, які поруч із загальними мають і специфічні задачі, які вирішують притаманними лише їм засобами.
Разом з тим, слід підкреслити, що показники ефективності, котрі різняться за характером, мають відповідати певним вимогам, відпрацьованим теорією та практикою.
Основними з них є: достовірність, порівняльність, оптимальність, поєднання кількісних та якісних показників.