5. Економічна думка періоду середньовіччя

Період середньовіччя пов’язаний зі значними соціально-економічними та культурними трансформаціями, які були пов’язані з розпадом рабовласницької цивілізації й формуванням феодального способу виробництва. Характерною рисою економічної думки середньовіччя є її яскраво виражений релігійний характер. Її ми знаходимо в теологічних творах, а також в юридичних кодексах.

На європейську економічну думку значний вплив здійснило християнство. Воно сформувало основні релігійно-етичні норми в рамках яких і розвивається економічна думка. Ранньохристиянська економічна думка розвивається ранніми каноністами, й насамперед найвидатнішим їх представником – Августином Блаженним (359 – 430 рр. н.е.). Християнство засуджувало устремління до збагачення, тому каноністи виступала проти лихварства й торгового прибутку. Вони виступали за недопустимість нееквівалентного обміну. Обмін повинен бути справедливим відповідно до витрат праці.

Зміна соціально-економічного устрою, соціальне розшарування та зародження феодальної власності знайшло відображення в юридичних кодексах. Одними з найбільш значущими є складені у Королівстві франків „Салічна правда” (481 – 511 рр.) та „Капітулярій про вілли” (VIII – IX ст.). „Салічна правда” захищала общинну власність на землю, ліси, пасовища, захищала общину від проникнення чужинців. Разом з тим в ній відображено процес економічної диференціації в суспільстві, економічного відособлення сімейних господарств, захищається їх приватна власність. В „Капітуляції про вілли” закріплюється феодальне право власності на землі та організація натурального феодального господарства, заснованого на використанні праці феодально залежних селян.

В період пізнього середньовіччя (XIII – XIV ст.) відбуваються якісні зміни в феодальному виробництві. Разом зі зростанням земельної власності та багатства феодалів, прискорюється розвиток товарних відносин, що не могло не знайти відображення в економічній думці. Уваги в цей період заслуговують погляди пізніх каноністів й, насамперед, визнаного авторитета католицької церкви домініканського монаха Фоми Аквінського (1225 – 1274). Фома Аквінський далі розвиває ідею „справедливої ціни”. Справедливу ціну він тлумачить двояко. З одного боку, це ціна при якій врівноважуються трудові витрати, з іншого боку, справедливою можна вважати ціну при якій сторони отримують рівну користь. Таке трактування вже допускало можливість отримання прибутку від товарообміну. Фома Аквінський допускав можливість торговця продавати речі дорожче ніж він їх купив, й при цьому не порушувалась справедлива ціна, а отримання зиску і „помірковане багатство” не розглядалось як гріх. Аналогічно він підходив до позичкового проценту. Засуджуючи в цілому лихварство, допускав можливість отримання проценту як плати за ризик за умови, коли очевидно, що позика видається з цілком благопристойними цілями. Походження грошей Фома Аквінський в дусі Арістотеля пов’язує з бажанням людей мати „надійну” міру вартості та засіб обігу. Він стоїть на позиціях номіналізму. Визнаючи наявність внутрішньої вартості у грошей, надає державі право допускати відхилення номіналу грошової одиниці від дійсної вартості.

Суспільну нерівність Фома Аквінський пояснює природними відмінностями людей та божественною волею, яка розділила людей на стани. Представників привілейованого стану він зображає як людей, які піклуються про трудівників, тому й заслуговують на більш високі доходи.

На економічну думку середньовічного Сходу значний вплив здійснив іслам, який поширюється з VII ст. В центральній книзі ісламу Корані (між 610 – 632 рр.) було закріплено поділ суспільства на класи та обґрунтовано право приватної власності. Проголошувалось, що Бог спеціально поставив одних людей над іншими задля утримання порядку. Оскільки на Сході торгівля була значно розвиненіша, Коран не засуджував торгівлю, проте засуджував лихварство.

Видатним представником економічної думки середньовічного Сходу є арабський вчений Ібн-Хальдун (1332 – 1406). Він вбачав божественний задум в поділі суспільства на стани й приділив значну увагу економічній диференціації суспільства. Економічний розвиток він пов’язував не лише з сільським господарством, а й з такими корисними галузями як ремесло і торгівля. Запорукою успішного економічного розвитку вважав зменшення податку.

Ібн-Хальдун приділив увагу дослідженню багатства у вигляді товару, висловив ідею про рівноцінність обміну товарів за їх вартістю в основі якої лежать витрати праці на виготовлення товару. Ібн-Хальдун відрізняв вартість від ринкової ціни, яка може змінюватись в залежності від кількості товарів на ринку. Гроші він розглядав як найважливіший елемент господарського життя й відводив їм функції міри вартості, засобу обігу та засобу нагромадження. На його думку, функції грошей повинні виконувати повноцінні метали: золото та срібло. Таким чином Ібн-Хальдун вставав на позиції металістичної концепції грошей. Промисловий прибуток він пояснював використанням найманої праці, за яку працівник отримує менше, ніж коштує праця. Величину ж заробітної плати пояснював трьома причинами: кількістю праці, потребою в праці та місцем праці серед інших праць. Торговий прибуток Ібн-Хальдун пояснював різницею між ціною покупки та ціною продажу.

Існують пам’ятники економічної думки доби середньовіччя і в Україні. До них належать перш за все „Руська правда” (ХІ ст.) та „Повість временних літ” (кін. ХІ – поч. ХІІ ст.). „Руська правда” являла собою кодекс законів, які регламентували суспільно-економічне життя Київської Русі. Він охороняв права приватної власності, закріплював феодальну власність на землю та право її спадкування, регламентував торгівлю та лихварство. На відміну від Західної Європи, в Київській Русі торгівля визнавалась почесною діяльністю, а лихварство не вважалось гріховним. Закон регламентував торгівлю та лихварство, захищаючи торговців від свавілля кредиторів, а останніх від марнотратства позичальників. В „Повісті временних літ” знайшов відображення господарський уклад суспільства, визнається, що джерелом усякого багатства є праця, визнається природність поділу праці та його значення для підвищення майстерності.

Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.).

1. Вплив Великих географічних відкриттів на економічний розвиток Європи.

2. Сутність та особливості процесу первісного нагромадження у провідних країнах світу. Мануфактурне виробництво.

3. Меркантилізм.

4. Особливості розвитку господарства України в ХVІ - ХVІІ ст.

1. Вплив Великих географічних відкриттів на економічний розвиток Європи

З XVI ст. починаються корінні зміни в соціально-економічних системах країн Західної Європи. XVI – XVIII ст. – це період переходу Європейської цивілізації від феодального до індустріального суспільства. Перехідна період полягав у розкладі феодального господарства і розвитку основних ознак індустріального суспільства. Він знаменувався значними досягненнями у галузі науки і техніки, поглибленням між- і внутрішньогалузевого поділу праці. У XVI ст. виділилося майже 100 основних ремесел. У Європі почали виготовляти папір, розвивалось книгодрукування. Це сприяло поширенню знань, грамотності. Відбуваються суттєві зміни у суспільних науках, змінюються основні світоглядні принципи. Поширюються ідеї гуманізму, лібералізму, розмежування влади й обмеження абсолютизму. Початок реформації й поширення протестантизму сприяло формуванню нових норм моралі і поведінки, які й заклали основу нової європейської культури, орієнтованої на ринкову економіку і підприємництво. Європейці винайшли телескоп, мікроскоп, термометр, барометр, гідрометр. Розвивався морський транспорт. З’явилися нові типи кораблів, здатних долати значні відстані, зросла їх вантажопідйомність (від 500 до 2 тис. т.), поліпшилися їх мореплавні характеристики. Наукові і технічні відкриття сприяли розвитку індустріальної цивілізації.

Важливим чинником економічного розвитку Західної Європи стали географічні відкриття кінця XV – початку XVI ст. Вони були зумовлені кризою левантійської торгівлі у другій Половині XV ст., викликаної захопленням турками Константинополя у 1453 р. і встановленням їх контролю над Чорним і Середземним морями. До географічних відкриттів спонукала і нестача золота у феодалів, бажання територіальної експансії. Зміцнення абсолютизму у Європі давало можливість від імені держави споряджати далекі експедиції.

У 1497 - 1498 рр. – був відкритий шлях в Індію через Атлантичний океан португальцем Васко да Гамою. У 1492 Христофор Колумб відкрив Америку. У 1519 – 1521 рр. Магеллан здійснив першу кругосвітню подорож.

Внаслідок великих географічних відкриттів встановились економічні зв’язки між найвіддаленішими землями; торгові шляхи перемістились з країн Середземного моря на океани; зовнішня торгівля в XVI - XVII ст. стає світовою. Значно збільшився приток золота У Європу. Це викликало революцією цін. В Іспанії, Португалії ціни зросли у 4 рази, у Франції – в 2,3, а в Англії – 2,5 рази. Як наслідок, збагатилися купці. Вигідним стало промислове виробництво. Подорожчала сільськогосподарська продукція при тому що реальна фіксована рента зменшилась. Це формувало новий тип підприємницького виробництва і клас буржуазії.

Відбувалися значні зрушення у сфері розподілу і обігу. Розвивався міжнародний поділ праці, формувалися національні, європейські та світові ринки товарів і грошей. Панівну роль відігравали Голландія і Англія. Відбувається монополізація міжнародної торгівлі, з’явилися монопольні торгові компанії. У 1602 р. в Нідерландах створено Ост-Індську, а у 1621 Вест-Індську торгові компанії, в Англії у 1600 р. створено Ост-Індську торгову компанію, яка стала першим акціонерним товариством. Ці компанії утримували монопольні права на колонізацію нових країн та здійснення у них торгової, фінансової діяльності. Вони мали повноваження карбувати власну монету та здійснювати військові дії. У Франції Вест-Індська компанія була створена у 1664 р., проте проіснувала лише до 1674 р.

Великі географічні відкриття привели до виникнення колоніальної системи європейських країн. Експлуатація колоній стала вирішальним фактором, який сприяв стрімкому економічному розвитку країн Західної Європи. З колоній вивозились значні багатства, які вкладались в економіку метрополій. Крім того метрополії примусово нав’язували колоніальним країнам торгові угода на грабіжницьких умовах, забороняли їм вільно торгувати з іншими країнами.