2. Сутність та особливості процесу первісного нагромадження у провідних країнах світу. Мануфактурне виробництво

Розвиток товарних відносин, розширення ринків збуту сприяли поширенню такої організаційної форми виробництва як мануфактура. Мануфактура – підприємство на якому ще використовується ручна, реміснича техніка виробництва, проте уже запроваджено поділ праці. Це робило виробництво більш ефективним, сприяло підвищенню продуктивності праці й збільшенню обсягів виробництва. Хоча перші мануфактури з’являються ще у XІV столітті, тепер вони перетворюються на основну форму організації промислового виробництва. XVI – XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурний період розвитку промисловості. Мануфактура стала передумовою переходу до крупного машинного виробництва.

Існували два типи мануфактур: розсіяна (децентралізована) і централізована. Централізована утвердилась у XVII ст. Вперше мануфактури виникають в суконному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Зародження мануфактур відбувалося у двох напрямках:

• торговий капітал підпорядковував виробництво;

• виробник ставав і підприємцем і купцем.

Розвиток торгівлі і промисловості створив передумови індустріалізації сільського господарства. Вони формувалися у трьох основних напрямках: створення буржуазних форм земельної власності, перетворення феодальної земельної ренти на капіталістичну, зростання товарності.

Значну роль в процесі генези індустріального суспільства відіграли буржуазні революції в Нідерландах (1566 - 1609 рр.), Англії (1640 - 1660), Північній Америці (1775 - 1783 р.р.); Франції (1789 - 1794 р.р.)

Батьківщиною мануфактурного виробництва була Голландія. З другої половини XVIII ст. голландська мануфактура почала відступати від англійської. Голландський капітал побутово набув лихварського характеру. В кінці XVIII ст. англійська промисловість за темпами і масштабами зайняла перше місце в Європі.

За рівнем промислового розвитку Франція займала друге місце після Великобританії. Господарство Німеччини відставало від Голландії, Великобританії і Франції.

В 1776 р. завоювали незалежність США.

XVI - XVIII ст. - період завершення становлення національних ринків, їх поширення та зміцнення.

На початку XVIII ст. центром світової торгівлі став Антверпен. З кінця XVI ст. його наступником став Амстердам. З 30-х рр. XVIII ст. перше місце в міжнародній торгівлі посіла Великобританія.

Розвиток торгівлі зумовив зростання ролі банківської справи та кредиту. На початку XVI ст. в Антверпені склався грошовий ринок, де у міжнародних розрахунках використовували векселі, вдосконалилися товарні біржі, зародилася страхова справа.

В другій половині XVI - 20-30-х рр. XVII ст. європейські платежі контролювали генуезькі купці - банкіри. Протягом XVII ст. міжнародним фінансовим центром став Амстердам. У 1609 р. був створений Амстердамський депозитний і валютний банк. В 1611 р. була створена біржа, яка стала грошовим центром.

У XVIII ст. в світі почав панувати англійський фінансовий капітал. В 1694 р. був створений Англійський банк. Характерною ознакою господарств європейських країн був державний борг. Практикувалися примусові позики у населення. Розвивалася податкова система. Застосовувалися прямі й непрямі податки.

Усі ці процеси: географічні відкриття і утворення колоніальної системи; зростання масштабів міжнародної торгівлі і перетворення її на світову; розвиток фінансових операцій та мануфактурного виробництва; буржуазні революції та зміна політичного устрою сприяли процесу первісного нагромадження капіталу в Європі. Розвиток капіталізму потребує двох умов: концентрації засобів виробництва в руках окремих людей та наявності вільної робочої сили.

Первісне нагромадження капіталу – історичний процес примусового відділення засобів виробництва від виробника, зосередження їх в руках небагатьох й перетворення на капітал. За своєю суттю це був процес перерозподілу багатств і концентрації їх у руках представників буржуазії. У результаті цього у підприємців з’явились капітали у розмірах достатніх для переходу до крупного капіталістичного промислового виробництва, що й обумовило перехід до ринкової економіки. Історично у Європі первісне нагромадження капіталу відбувалося у XV – XVIII ст. Основними його способами стали: міжнародна торгівля, яка часто супроводжувалась грабежами колоній; військові походи; піратство (частина піратів діяла за державними патентами й сплачувала податки у державну казну); фінансові махінації; шахрайство; захоплення суспільної власності; насильне і грабіжницьке позбавлення селян землі. Важливий вплив на первісне нагромадження капіталу здійснили і інфляційні процеси, які протікали у Європі (революція цін). Вони забезпечили перерозподіл багатств від бідних до багатих, й таким чином сприяли збагаченню крупної буржуазії й розоренню дрібних ремісників і селян.