20. Київська кіностудія науково-популярних фільмів

Такої кіностудії давно вже не існує. На початку 90-х її з невідомих причин перейменували на Національну кінематеку України і дуже швидко перетворили на комплекс приміщень, котрі здаються в аренду.

А колись то була одна з кращих кіностудій світу.

Виробництво науково-популярних і навчальних фільмів в Україні почалося ще на початку 20-х років ХХ століття. Цією справою активно займались багато провідних українських кінематографістів, у тому числі такі відомі надалі режисери як Г. Тасін, О. Лундін, М. Білинський.

1941 року на базі відділу техфільмів Київської кіностудії було створено Київську кіностудію технічних фільмів (Київучтехфільм). У 1942 – 1944 роках вона базувалася у Ташкенті. З 1954 року студія мала назву «Київнаукфільм». 1966 року студія вже під назвою Київська кіностудія науково-популярних фільмів перебазувалась до сучасного кінокомплексу і поступово почала випускати більш як 400 науково-популярних, техніко-пропагандистських, навчальних, рекламних та мультиплікаційних фільмів на рік.

Фільми студії і раніше користувались успіхом у глядача. Стрічки «Вони бачать знов» (1948) – про офтальмолога В. Філатова, «Атом допомагає нам» (1959), «Нашому тренеру» (1962), «Слідами невидимих ворогів» та «Портрет хірурга»(1964), «Леся Українка» (1957), «Амвросій Бучма» (1960), «Олександр Довженко» (1964) та інші картини, присвячені передовим досягненням науково-технічного прогресу, провідним вченим і діячам вітчизняної культури, систематично отримували високу професійну і глядацьку оцінку у СРСР та за кордоном.

1960 року на студії почалася робота над створенням українських мультиплікаціних фільмів для дітей, випуск кіножурналу «Новини сільського господарства України». На час переходу до нових приміщень на «Київнаукфільмі» склався талановитий колектив, у якому провідне місце займали режисери М. Грачов, П. Зиновьєв, Л. Островська, Є. Григорович, І. Гурвич, І. Лазарчук, Н. Василенко, К. Лундишев, С. Шульман, оператори Г. Єфремов, О. Лаврик, Л. Кохно, В. Преображенський, Л. Прядкін та інші. Однак головне, що значне збільшення фільмовиробництва привело до стрімкого росту кількості працівників, а наразом – до появи нової генерації режисерів, сценаристів, операторів, художників.

Поруч з ветеранами студії активно заявили про себе сценаристи

О. Вікен (головний редактор студії у 1961 – 1979 роках), Є. Загданський (головний редактор 1979 – 1988 роках), Ю. Аліков, М. Вепринський,

В. Кузнєцов, Е. Дубровський, режисери Ф. Соболєв, А. Серебреников,

Т. Золоєв, Д. Удовенко, В. Хмельницький та інші, а пізніше – А. Борсюк, \

А. Загданський, О. Роднянський, блискучі мультиплікатори Д. Черкаський, В. Дахно, В. Гончаров, Р. Сахалтуєв, Є. Сивоконь, велика група першокласних операторів. Незаперечним є величезний внесок у те, що студія швидко перетворилась на один із світових центрів науково-популярного кіно, її директора Бориса Остахновича.

У фільмах студії, створених для масового прокату, підіймались важливі питання соціального і науково-технічного прогресу, організації сучасного виробництва, психології людських стосунків, історії вітчизняної культури і науки, життя природи.

Високий професіоналізм, цікава вигадливість форми, глибока сценарна розробка тем і головне – дохідлива для масового глядача екранна мова, відзначали режисерську творчість В. Хмельницького («З часів Марії Оранти Київської», «На прив´язі біля злетної полоси»), Л. Островської («У цьому чудовому і шаленому світі»), С. Шульмана («Формула емоцій»),

Т. Золоєва («Микола Амосов»), О. Ігішева («Я+ти=?»), В. Підпалого («Чужі в місті»), Л. Удовенка («Роздуми про сучасника», «Уроки на завтра»), В. Олендера («Контакти») та багатьох інших.

Шевченківською премією було відзначено фільм «Зірка Вавилова», створений сценаристом С. Дяченко, режисером А. Борсюком та оператором О. Фроловим. Науково-популярна розповідь про діяльність видатного вченого органічно поєднувалася у фільмі з поетичністю екранної форми.

Особливе місце в роботі студії займала спортивна тематика. Досягнення у її розробці робили «Київнаукфільм» беззаперечним світовим лідером цього напрямку, що підтверджувалось численними перемогами на міжнародних фестивалях спортивних фільмів.

«На-та-лі!» режисера В. Савельєва та оператора Ф. Гілевича, «Гімнаст» режисера Т. Золоєва, «Шкіряний м´яч» та «Швидше, швидше, швидше!» режисера Е. Даргольца стали значним внеском у розробку спортивної теми.

Визначне місце в історії Київської студії науково-популярних фільмів належить творчості кінорежисера Фелікса Михайловича Соболєва (1931 – 1984). Театральний актор і режисер, він прийшов на студію 1959 року. Вже перші екранні роботи асистента режисера Ф. Соболєва привернули до нього ледве не скандальну увагу. Сюжети для сільськогосподарського кіножурналу, стрічки на замовлення на кшталт «Осушення болот» він знімав так, наче це поетичні твори про протиборство людини й техніки з природою. Його подальші екранні роботи «Нашому тренеру» (1962), «Завдання розв´яже кібернетика» (1963), «Підірваний світанок» (1965) показали, що в особі Ф. Соболєва науково-популярне кіно набуло непересічного митця, сповненого творчої фантазії і нестримного потягу до постійного експериментування. У його фільмах переплітались комбіновані, мультиплікаційні, ігрові зйомки, образні, метафоричні вирішення і уважне спостереження за психологією та емоціями людей.

Якісний прорив у творчості Ф. Соболєва стався 1967 року, коли за сценарієм Ю. Алікова він разом з оператором Л. Прядкіним зняв повнометражну картину «Мова тварин». Цей сенсаційний фільм повністю було побудовано на проведенні екранних експериментів з тваринами. Метою експериментів було дізнатись: чи вміють тварини свідомо спілкуватись? Продовженням фільму стала картина «Чи думають тварини?» (1970), яка також мала шалений успіх у глядачів та на міжнародних фестивалях.

Новаторський підхід зйомочної групи до пошуку нової екранної мови у науково-популярному кіно 1971 року було відзначено Державною премією СРСР. Метод екранного експерименту Ф. Соболєв активно розвинув у фільмах, присвячених аналізу психологічних феноменів та людського спілкування «Сім кроків за небокрай» (1968), «Я та інші» (1971), «Добрий та злий» (1972), «Етюди про мораль» (1973), «Дерзайте, ви талановиті» (1979) та інші. Ці та інші фільми майстра величезною мірою вплинули на формування київської школи науково-популярного кіно наразом із діяльністю тодішнього головного редактора студії, визначного сценариста і теоретика науково-популярного кіно Євгена Петровича Загданського (1919 – 1997).

Фільми Ф. Соболєва засвідчили, що науково-популярне кіно може бути таким самим захоплюючим і масовим видовищем, як і кращі ігрові стрічки. Саме це розуміння великою мірою об´єднало талановитий колектив студії на продовження і поглиблення пошуків нової кінематографічної виразності.

Однак розпад системи масового кінопрокату і фактичний перехід науково-популярного кіно у сферу телебачення, одно моментно зупинив діяльність студії у середині 90-х років.

Останньою значною роботою колективу було створення великого циклу фільмів, що розповідали про історію України з давніх часів до сьогодення.

Надалі Національна кінематека України випускала лише окремі стрічки, серед яких слід виділити оригінальну за формою роботу режисера Романа Ширмана «Небезпечно вільна людина», що розповідає про кінорежисера Сергія Параджанова.

Говорячи про Київську студію науково-популярних фільмів неможливо не сказати про українську школу мультиплікації. Вона зародилася і набула величезного розвитку саме у студійному об´єднанні мультиплікації, яке за часів незадежності перерослу в окрему студію «Укранімафільм». Українські мультиплікатори зуміли виробити свою, помітну і яскраву екранну мову, активно залучили до мультиплікаційної тематики український фольклор, образи українських народних казок і дум, опанували цікавий матеріал давньої вітчизняної історії.

Найзначніші мультиплікаційні фільми студії широко відомі: це серіали «Пригоди капітана Врунгеля» та «Острів скарбів» режисера

Д. Черкаського й художника Р. Сахалтуєва, серіал про пригоди козаків режисера В. Дахно.

Знову ж таки, на жаль, спроби реально відновити діяльність української анімації поза межами телебачення реального результату сьогодні не дають через нерозвинутість в Україні системи кінопрокату.

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Які фільми зняв О.П. Довженко?

2. До якого стильового напряму відноситься творчість О.П. Довженко?

3. У чому полягає новаторство фільму О.П. Довженко «Звенигора»?

4. Якими засобами образної виразності розкрив О.П. Довженко філософський зміст фільму «Земля»?

5. Якими є головні засоби екранної виразності документального фільму О.П. Довженка «Битва за нашу Радянську Україну»?

6. У які кінематографічні жанри зробив найбільший внесок кінорежисер І.П. Кавалеридзе?

7. Якою була стилістика фільму І.А. Савченка «Богдан Хмельницький»?

8. Які головні риси властиві екранному образу Олени Костюк з фільму режисера М. Донського «Райдуга»? Хто виконавець цієї ролі?

9. Який фільм відкрив «еру» радянського «розвідницького» кіно? Що є найвиразнішим у цьому фільмі?

10. Якими були головні засади екранної творчості В.І. Івченка?

11. Що найбільше характеризує фільм режисера В. Іванова «За двома зайцями»?

12. Що таке «українське поетичне кіно» і які його головні ознаки?

13. У чому значення фільму С. Параджанова та Ю. Іллєнка «Тіні забутих предків»?

14. У чому екранний секрет творчості актора і режисера Івана Миколайчука?

15. Якою була творчість Л. Бикова, та що характерно для його акторського ансамблю?

16. Чому Броніслава Брондукова називають «українським Чапліним»?

17. Які головні риси властиві творчості Кіри Муратової?

18. Якою була стилістика поетичних екранних творів режисера Ю. Іллєнка?

19. Що ви знаєте про Одеську кіностудію художніх фільмів?

20. Які київські студії складали основу української кінематографії?

Завдання для самостійної роботи

1. Переглянути фільми О.П. Довженка «Звенигора», «Земля», «Битва за нашу Радянську Україну» та зробити їх структурний аналіз.

2. Переглянути фільми О.П. Довженка «Щорс» та І.А. Савченка «Богдан Хмельницький» та зробити їх порівняльний аналіз.

3. Переглянути фільм Г. Стабового «Два дні» та проаналізувати акторську гру виконавця головної ролі І. Замичківського.

4. Переглянути фільм М. Донського «Райдуга» та проаналізувати гру виконавиці головної ролі Н.М. Ужвій.

5. Переглянути фільм Б. Барнета «Подвиг розвідника» та проаналізувати акторську гру й операторську роботу.

6. Переглянути один з фільмів В. Івченка та зробити його жанровий аналіз.

7. Переглянути фільм В. Іванова «За двома зайцями» та проаналізувати стиль виконання головних ролей.

8. Переглянути фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків» та проаналізувати органічну єдність режисерської, операторської та художньо-зображальної творчості.

9. Переглянути фільм Ю. Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» та проаналізувати характер постановочних рішень та акторської гри Богдана Ступки.

10. Переглянути фільм І. Миколайчука «Вавілон-ХХ» та схарактеризувати його стилістику.

11. Переглянути фільм Л. Осики «Камінний хрест» та зробити аналіз акторської виразності Б. Брондукова.

12. Переглянути фільм Л. Бикова «У бій йдуть тільки «старики» та визначити його жанрову природу.

13. Переглянути фільм М. Хуциєва «Весна на Зарічній вулиці» та проаналізувати образи екранних героїв.

14. Переглянути один з фільмів К. Муратової та визначити стилістику акторського ансамблю.

Розділ IV. Історія телебачення