- •1. Першоджерела кінематографа
- •2. «Люмьєрівський» та «мельєсівський» напрямки у розвитку кінематографа
- •3. Новаторські досягнення кінематографістів «брайтонської школи»
- •4. Початок монополізації європейського кіно. Значення діяльності фірм «Пате» і «Гомон»
- •8. Голлівудська система «кінозірок» та її значення для розвитку кінематографа
- •10. Формування російського та українського кінематографа
- •11. Значення теоретичних і практичних розробок Льва Кулєшова в галузі кіномонтажу та акторської гри
- •12. Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і
- •13. Абель Ганс та Карл Дрейєр – режисери-новатори
- •14. Пошуки французького авангарду
- •15. Уроки німецького кіноекспресіонізму
- •16. Стандарти голлівудської кіноіндустрії
- •17. Голлівуд – пошуки нової екранної виразності
- •18. Провідні жанри радянського дозвукового кіномистецтва
- •19. Екранна гра Еміля Яннінгса як вище досягнення акторської гри у «німому» кіно.
- •20. Екранна документалістика як критерій художньої правди
- •1. «Зірки» кінематографа Марлен Дитріх, Грета Гарбо, Вівьєн Лі, Бетт Дейвіс. Головні спільні риси їх творчості
- •2. Провідні риси стилістики і виконавської майстерності у видатних досягненнях світового кіномистецтва 30-х років хх століття – фільмах ж. Ренуара «Велика ілюзія» та о. Уеллса «Громадянин Кейн»
- •3. Головні риси радянської кіноакторської школи 30-х років хх століття
- •4. Музична кінокомедія 30-х років та її уроки для сучасності
- •5. Напрям «поетичного реалізму» у французькому кіно
- •6. Визначальні ознаки школи італійського неореалізму. Фільм Вітторіо де Сіки «Викрадачі велосипедів»
- •7. Творчість Акіри Куросави – зв´язок двох культур
- •8. Альфред Хічкок – майстер саспенсу
- •9. Особливості стилю та виконавської майстерності кінематографістів французької «Нової хвилі»
- •10. Творчість ф. Фелліні та м. Антоніоні
- •11. Метафоричний кінематограф і. Бергмана, а. Вайди та
- •12. Особливості кіномови та акторської школи радянського кіно на прикладах фільмів «Летять журавлі», «Дев΄ять днів одного року», «Гамлет»
- •13. А. Тарковський та с. Герасимов – два полюси кінематографічної образності
- •14. Сучасна екранна мова. Від Анрі Кольпі до Боба Фосса. «Така довга відсутність», «Кабаре» та «Увесь цей джаз» як приклади сучаної кіномови
- •15. Визначальні етапи розвитку операторського мистецтва
- •1. Творчість о.П. Довженка та його внесок у розвиток українського і світового кіномистецтва
- •2. «Зірки» українського кіномистецтва дозвукового періоду.
- •3. І.П. Кавалеридзе – першовідкривач українського історичного кінематографа
- •4. Творчість і.А. Савченка та стилістика акторських образів у його фільмах
- •5. Акторські образи фільму л. Лукова «Велике життя»
- •6. Фільм м. Донського «Райдуга» та особливості екранного образу героїні, створеного н. Ужвій
- •7. Романтико-героїчний акторський кінематограф б. Барнета, в. Брауна, в. Івченка
- •8. Український поетичний кінематограф, його стилістика та визначні представники
- •9. Фільм с. Параджанова «Тіні забутих предків». Значення його естетики для подальшого розвитку українського кіно.
- •10. Акторська і режисерська творчість Івана Миколайчука та її значення для формування українського поетичного кіно
- •11. Фільми л. Бикова та особливості його акторської школи
- •12. Фільм в. Іванова «За двома зайцями» і традиції класичної української акторської творчості
- •13. Броніслав Брондуков – український Чаплін. Трагедія «маленької людини» у фільмі л. Осики «Камінний хрест»
- •14. Акторські образи сучасників у фільмах м. Хуцієва «Весна на Зарічній вулиці» та «Два Федори»
- •15. Творчість к. Муратової та особливості гри створених нею акторських ансамблів
- •16. Поетичний кінематограф ю. Іллєнка та його органічний зв´язок з народною творчістю (фільми «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою»)
- •17. Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженко – історичний шлях
- •18. Одеська кіностудія художніх фільмів
- •19. Українська студія хронікально-документальних фільмів
- •20. Київська кіностудія науково-популярних фільмів
- •1. Піонери винаходу телебачення.
- •2. Борис Грабовський – творець оригінальної системи телебачення
- •3. Володимир Зворикін – батько електронного телебачення
- •4. Хронологія розвитку техніки телебачення
- •5. Перші програми світового телебачення
- •6. Становлення масового телебачення сша
- •7. Система британського громадського телебачення
- •8. Телебачення Франції
- •9. Становлення масового радянського телебачення
- •10. Становлення українського телебачення
- •11. Структура українського телебачення
- •12. Становлення українського телевізійного кіно
- •13. Визначні особистості телевізійного ефіру
- •14. Система жанрів документального телебачення
- •15. Жанрові форми художнього телебачення
14. Акторські образи сучасників у фільмах м. Хуцієва «Весна на Зарічній вулиці» та «Два Федори»
Першою і тривалий час єдиною українською кіностудією в роки «німого» кіно була Одеська кіностудія – справжня кузня національних кінематографічних кадрів. У післявоєнний період її високий творчий потенціал відновився за рахунок молодих талановитих митців – випускників ВДІКу, яким з тих чи інших причин не знаходилося місця на центральних кіностудіях.
Безперечно найталановитішим з них був учень Ігоря Андрійовича Савченка Марлен Хуцієв (1925 р.н.). 1956 року він разом зі своїм однокурсником Феліксом Миронером за спільно написаним сценарієм поставив фільм «Весна на Зарічній вулиці». То була картина на сучасну тему, яка розповідала про будні робітничої молоді. Герой фільму – передовий сталевар Сашко Савченко – здібна, творча, працелюбна людина; однак не розуміє необхідності отримати освіту. Молода вчителька вечірньої школи Тетяна Сергіївна марно намагається залучити його до навчання. Кохання змінює і їх долі, і ставлення до оточуючих людей. Цей простий сюжет став основою напрочуд глибокого і життєвого фільму, героями якого були молоді люди зовсім нового для радянського кіно покоління – відкриті, активно мислячі, вільні у своїх духовних проявах.
Разом з цими героями радянське кіно отримало і адекватних екранним образам виконавців з нової генерації кіноакторів, вихованих у ВДІКу. Микола Рибников, Юрій Бєлов, Генадій Юхтін та інші були яскравими представниками класичної акторської школи внутрішнього перевтілення, заснованої на науковому і творчому досвіді системи Станіславського.
Рідкісний режисерський зір і майстерність у роботі з акторами, властиві М. Хуцієву, дозволили органічно включити у цей ансамбль
непрофесійну виконавицю Ніну Іванову в ролі молодої вчительки.
Психологічна розкутість і глибина переживання, стримана, але вибухова емоційність, абсолютно природня пластика поведінки, властива тогочасній молоді, величезна особиста привабливість акторів обумовили величезний успіх фільму у кількох поколінь радянських глядачів. Розробку глибоко сучасних характерів екранних героїв М. Хуцієв продовжив у наступному фільмі «Два Федори», знятому на тій же Одеській кіностудії 1958 року.
Головну роль Федора-старшого – солдата, що повернувся з війни і всиновив безпритульного хлопчика Федора-малого, зіграв нікому ще невідомий студент режисерської майстерні М.І. Ромма у ВДІКу Василь Шукшин. Глибоко психологічний, природний актор, Шукшин наповнив цю роль величезною душевною щедрістю, емоційною відкритістю, створив напрочуд виразний пластичний малюнок образу. Поруч з ним також уперше розкрилася ще одна талановита представниця російської школи перевтілення Тамара Сьоміна. Роль молодої дружини Федора-старшого, через якої утік з дому Федір-малий, було проведено надзвичайно тактовно, розкуто, з любов´ю до героїні та її екранного оточення. Безперечно, що у цій ролі були закладені витоки її майбутньої видатної екранної роботи – Катюши Маслової з екранізації толстовського «Воскресіння».
Успіх обох фільмів у глядача став дієвим поштовхом для подальшого стрімкого творчого підйому колективу Одеської кіностудії.