Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
визначальні етапи історії кіномистецтва і телеб...doc
Скачиваний:
48
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
1.13 Mб
Скачать

10. Акторська і режисерська творчість Івана Миколайчука та її значення для формування українського поетичного кіно

Іван Васильович Миколайчук народився 15 червня 1941 року у селі Чортория Чорновицької області. Отримав музичну і акторську освіту. За рік до закінчення 1965 року кіноакторського факультету Київського державного театрального інституту актор знявся у ролі молодого Тараса Шевченка в картині режисера В. Денисенка «Сон» та Івана Палійчука в картині С. Параджанова «Тіні забутих предків», одразу ставши провідним українським кіноактором молодшого покоління.

У його творчому доробку 36 акторських образів, 8 реалізованих сценаріїв, дві власних режисерських постановки; двічі І. Миколайчук був автором музики до кінофільмів («Вавілон-ХХ» і «Білий птах з чорною ознакою»). І усе це – за 21 рік творчого життя. Важка хвороба унесла його з життя з серпня 1987 року.

Іван Миколайчук з перших же ролей заявив про себе як глибоко національний митець, творчість якого має філософське й романтичне спрямування. Він надзвичайно органічно мислив на екрані, умів знайти самобутнє пластичне вирішення образу і головне – кожну роль наповнював глибокою індивідуальністю, особливим стилем людини, яка постійно заглиблена в роздуми про сенс життя.

Ці якості були властиві йому і в реальності, і у мистецтві. Вони допомагали йому бути однаково переконливим і у позитивних, і в негативних ролях. Білогвардієць Брикін з «Гадюки» у постановці його вчителя Віктора Іларіоновича Івченка та червоноармієць і комунар Давид Мотузка з «Бур΄яну» по роману Андрія Головка, Антон Крушельницькій з фільму «Повернення Батерфляй» про Соломію Крушельницьку і князь Володимир з «Легенди про княгиню Ольгу», чарівник Рей з казки «Лада з країни Берендеїв» та кріпосний лакей графині Евеліни Ганської з фільму «Помилка Оноре де Бальзака» – таким був діапазон цього надзвичайно обдарованого актора.

Особливе місце у його творчості займають твори поетичного спрямування.

Іван Миколайчук був невід΄ємною частиною тої невеличкої групи українських кінематографістів, хто сповідував ідею дійсно національного поетичного кінематографа. Сценарист Іван Драч, режисери Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Борис Івченко, актори Лариса Кадочникова, Броніслав Брондуков, Раіса Недашківська, оператори Вадим Іллєнко, Валерій Квас, Вілен Калюта, Юрій Гармаш та інші творці того поетичного екранного світу так чи інакше, але відчували у своїй творчості винятковий вплив особистості І. Миколайчука, його пристрасної жадоби до пошуків нових засобів екранної виразності.

Наречений Аннички Роман Дерич у фільмі «Анничка», син головного героя Микола з «Камінного хреста», Петро Дзвонар з «Білого птаха з чорною ознакою», козак Василь із «Загубленої грамоти» – у кожній з цих ролей відкривалися нові грані поетичних можливостей акторського осмислення національного українського характеру – філософського, комічного і трагічного водночас.

Особливе місце у творчості І. Миколайчука займає образ Фабіана у фільмі, режисерський задум якого він виношував чимало років – «Вавілон-ХХ». Фільм цей – повністю авторський, адже І. Миколайчук був у ньому сценаристом, режисером, виконавцем головної ролі та ще й автором музики. Розповідь про українське село, в долі якого відобразились переламні історичні процеси ХХ століття І. Миколайчук перетворив на філософську притчу про невмирущу силу народу, його непоборну стійкість перед викликами часу.

Кінематографічна мова картини складна і сповнена безлічі фольклорних мотивів, образи персонажів різноманітні і водночас складають органічний ансамбль, драматургія фільму – образна і надзвичай ритмічна. Вона неначе є пластичним образом якоїсь музичної форми. Усе це створює особливу атмосферу картини, яка неначе обплітає глядача безліччю різноманітних ліній, відтінків, метафоричних образів. А між тим, усе в цій картині, знятій за романтичною повістю Василя Земляка «Лебедина зграя», просто: жителі села Вавілон обирають свій подальший шлях: вони або за комуну, або ладні підтримати місцевих куркулів у їх спротиві новій владі.

І. Миколайчук зіграв у фільмі роль філософа Фабіана, сільського мислителя, який прагне примирити обидві сторони конфлікту, зупинити його братовбивче розв΄язання, але сам гине від кулі, яка летіла в іншого.

«Вавілон-ХХ» із його високим поетичним пафосом став вищою точкою і водночас останньою крапкою українського поетичного кінематографа.