- •1.Періодизація Історії України
- •2.Палеоліт на території сучасної України
- •3.Мезоліт на території сучасної України.
- •4.Неоліт і становлення аграрного сусп.-ва на території України.
- •5.Населення території України в енеоліті та бронзовому віці.
- •6/7.Кочовники раннього залізного віку в Північному Причорномор’ї. Антична цивілізація.
- •8.Етногенез українців.
- •9.Східно-словянські племена у V-IX ст. Н.Е.
- •10.Утворення державності у східних слов’ян.
- •11.Обєднання східнослов’янських племен київськими князями.
- •12.Запровадження християнства на Русі.
- •13.Взаємини Русі зі степовими кочовиками у IX – XIII ст..
- •14.Русь в добу удільної роздробленості (XII-1пол. XiiIст.)
- •15.Галицько-Волинське князівство в кінці XII – 1 пол.XIV ст.
- •16.Монгольська навала на Русь та її наслідки.
- •17.Польсько-Литовська експансія на укр..Землі у XIV ст.
- •18.Кримське ханство:утворення,історичний розвиток,роль в історії України.
- •19.Українське козацтво у XV-XVIII ст. Запорізькі Січі.
- •20.Становище укр. Земель у складі вкл у XIV-1 пол xvIст.
- •21.Становище укр.Земель у складі Польського королівства з XIV до 1 пол XVI ст.
- •22.Люблінська унія та її наслідки для українських земель.
- •23.Берестейська церковна унія і її значення в історіі України.
- •24. Селянсько-козацькі повстання кінця хvi – 1 пол хvii ст.
- •25.Причини Української національно-визвольної війни сер xviIст.
- •26.Періодизація Української національно-визвольної війни сер xviIст.
- •27.Формування української державності впродовж Української національно-визвольної війни сер xviIст.
- •28.Політичне становище Гетьманщини у складі Московської держави впродовж 2пол xviIст.
- •29.Доба Руїни,причини, наслідки
- •30.Політика російського уряду щодо автономії українських земель у XVIII ст.
- •31.Гайдамацький Рух на Правобережній Україні у XVIII ст.
- •32.Українське національне відродження XIX ст. : сутність і періодизація
- •33. Кирило-Мефодіївське товариство
- •34.Громадівський рух 2 пол XIX ст.
- •35.Громадсько-культурний рух у Західній Україні в 1 пол XIX ст. «Руська Трійця»
- •36.Революція 1848-1849 рр. В Австрійській імперії та її вплив на розвиток державності укр. Нац. Руху.
- •37. «Народовці» та «москвофіли» в суспільно-політичному житті зх України 2 пол XIX ст.
- •38.Промисловий переворот та особливості становлення індустріального суспільства в українських землях (2пол XIX-1пол XX ст.)
- •39. Україна у і світовій війні
- •40. Політика Центральної Ради. Утворення Україн. Народ. Республіки.
- •41.Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •42. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр
- •43.Встановлення Радянської влади в Україні.
- •44. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.
- •45. Політика «українізації» в Радян. Україні
- •46. Індустріалізації в Радянській Україні.
- •47. Колективізація сільськ. Господарства в Україні. Голодомор 32-33 рр
- •48*53.Сталінський тоталітарний режим в Україні.
- •50 Приєднання західноукраїнських земель до срср у 1939—1940 рр.Встановлення тотал сталінськ режиму в Західн Україні
- •51. Нацистський окупаційний режим в Україні в 1941—1944 рр.
- •52. Рух Опору проти німецьк. Окупантів та їхніх союзників на території Україні в роки Другої світової війни.
- •53 Боротьба сталінськ тоталітарн режиму з укр. Націон – визвольн рухом в іі полов 40-поч 50-х років хх ст..
- •54. Українські дисиденти
- •55.Наростання кризових явищ у суспільн та економічн житті Українськ рср 60 х -і полов 80-х років хх ст..
- •59.Економічна криза в Україні після розвалу Радянського союзу та шляхи її подолання.
- •60. Помаранчева Революція
24. Селянсько-козацькі повстання кінця хvi – 1 пол хvii ст.
Передусім значний громадський резонанс дістала Берестейська унія. Зусилля шляхти поліпшити ситуацію шляхом висунення відповідних вимог на сеймових засіданнях не мали помітного успіху. З часом опозиційність шляхти стала слабшати. На захист православ'я виступило козацтво, що вже наприкінці XVI ст. заявило про себе як про помітну соціальну силу. Це було наслідком як кількісного збільшення рядів козацтва, що поповнювались за рахунок селянських втеч, так і набуття ним певних організаційних форм. Передусім, поза межами Речі Посполитої, у пониззі Дніпра, за порогами, сформувався укріплений центр козацтва - Січ, життя якої будувалося на засадах військової демократії. Паралельно козацтво здобуло правове визнання у польських офіційних колах, котрі з початку 70-х рр. XVI ст. почали використовувати його для несення пограничної служби. У свою чергу козацтво прагнуло поширити свій вплив на якомога більші території. Це виявилося вже під час першого значного козацького повстання, очоленого Криштофом Косинським (1591—1593), учасники якого примушували населення присягати їм у „послушенстві". Козаки захопили Білу Церкву, Трипілля, Переяслав. З Київщини повстання перекинулося на Волинь та Брацлавщину. Масштаб повстання викликав серйозне занепокоєння правлячих кіл Речі Посполитої. Після його придушення вони взяли курс на ліквідацію козацького імунітету. Тільки гостра потреба у козацтві як військовій силі змусила уряд частково задовольнити його вимоги щодо повернення втрачених привілеїв (1601). І хоча право на власну юрисдикцію було визнане лише за реєстровцями, під козацьким „присудом" опинялися дедалі нові групи населення, а то й цілі міста. Зміцнювалися зв'язки козацтва з православним духовенством. Завдяки цьому 1620 р., за гетьманування Петра Сагайдачного, який задекларував свою позицію включенням усього Запорозького війська до складу Київського братства, було повністю відновлено вищу церковну-ієрархію, фактично втрачену 1596 р.
Широкий суспільний рух змусив сина Сигізмунда III королевича Владислава, схильного до віротерпимості, створити незалежну комісію, яка виробила „Статті для заспокоєння руського народу", затверджені на коронаційному сеймі 1633 р. Цим актом було легалізовано існування православної церкви та повернено їй частину маєтностей. Оновилася ієрархія. Митрополитом на сеймі був обраний визначний церковно-культурний діяч Петро Могила. І хоч не всі суперечності відійшли у минуле, а полеміка між православними та уніатами так і не вщухала, релігійне питання втратило після цього свою гостроту. Однак неухильно поглиблювався антагонізм між польсько-шляхетським режимом і козацтвом. Зростання сили останнього та його суспільних і політичних амбіцій викликало занепокоєння в офіційних колах Речі Посполитої. Охоче використовуючи козаків у численних воєнних кампаніях, у мирний час вони прагнули зменшити їхню чисельність до кількох тисяч чоловік, занесених до реєстру, та максимально обмежити політичну ініціативу прикордонних „свавільників". Тож 1625 р. на Україну було виряджено війська під проводом гетьмана Конецпольського. Гетьману реєстровців Жмайлу не вдалося швидко мобілізувати необхідні сили. Та й за цих умов поляки не змогли завдати козакам рішучої поразки. На Куруковому озері було укладено угоду, за якою кількість реєстровців обмежувалася 6 тис. чоловік (тобто подвоювалася порівняно з 1619 р.). Крім того, козакам заборонялося провадити самостійну політику щодо Криму й Туреччини та втручатись у релігійну боротьбу. Після цього в Україні кілька років панував відносний спокій.