33. Кирило-Мефодіївське товариство

Кирило-Мефодіївське братство - таємна політична антикріпосницька організація, створена з ініціативи М. Костомарова в грудні 1845 - січні 1846 року в Києві.Організація була названа на честь слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія.Кирило-Мефодіївське товариство було першою в Україні організацією політичного напрямку. Про це свідчать два його документи: «Закон Божий (Книга буття українського народу)», написаний М. Костомаровим і «Статут Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія », а також пояснення до Статуту, зроблені В. М. Білозерським. Програмні положення «Закону Божого» знайшли практичне здійснення в закликах Кирило-Мефодіївського товариства «Брати українці!» І «Брати велікороссіяне і поляки!». У цих документах був заклик до народів об'єднатися в Союз слов'янських республік, створити слов'янську федерацію з демократичними інститутами. Кирило-мефодіївці пропагували свободу, рівність, братерство як основу нового суспільства. Конкретні заходи для досягнення цього бачилися у скасуванні кріпацтва, ліквідації юридичних відмінностей між прошарками суспільства, доступність освіти для трудящих. До складу братства входили молоді інтелігенти Київського і Харківського університетів: Н. І. Костомаров, П. Куліш, О. Навроцький, В. Білозерський, М. І. Гулак та інші. Значний вплив на ідейне формування членів суспільства і їх практичну діяльність надавав Т. Г. Шевченко, який приєднався до суспільства в квітні 1846 року. Восени 1846 кількість членів таємного товариства становила 12 чоловік. У братство існувало дві течії: ліберально-буржуазна (еволюційниа) і народно-демократична (революційна). Погоджуючись щодо загальних засад, учасники цих груп розходилися в питанні про те, що вважати першочерговим і найголовнішим. До першого напряму належали М. Костомаров, В. Білозерський, О. Маркович, П. Куліш. Вони проголошували єдність і братерство слов'ян, на важливості розвитку української культури. Революційно-демократичні погляди поділяли Т. Г. Шевченка, М. Гулак, О. Навроцький, І. Посяда, Г. Андрузький. 3 березня 1847 студент Київського університету О. Петров доніс владі про таємне товариство, яке він виявив під час однієї з дискусій, які проводили «брати». У березні - квітні товариство було розгромлене жандармами і більшість членів ув'язнено або заслано. Шевченко був відданий в солдати, Костомаров засланий до Саратова Повернутися до літературної, наукової та викладацької діяльності вони змогли лише наприкінці 1850-х років.

34.Громадівський рух 2 пол XIX ст.

Періодизація розвитку громадівського руху: *І. 1859—1863 рр./ форма:Легальна/Діяльність,зміст:Дослідження української культури і мови/Друкований орган :Журнал «Основа»; *II. Кінець 1860— 1875 рр./Напівлегальна/Наукова українознавча діяльність російською мовою/Газета «Киевский телеграф»; *III. 1875-1890 рр./ Нелегальна/Пошуки форм легальної діяльності й перенесення центру політичної боротьби до Галичини (ідея «галицького П'ємонту» В. Антоновича)/ Журнал «Киевская старина».

Громади,ці напівлегальні гуртки,що зявилися на поч..60х,складалися з представників,лікарів,ліберальних поміщиків.Діяльність громад була,в основному,культурно-просвітницькою:розвиток народної освіти,формув. Історичної свідомості укр..народу,висування перед владою нац.-культ вимог. До складу київської «старої громади»,яку очолив В.Антонович,входили такі відомі представники наукової і творчої інтелігенції.У 1837р вони відкрили Пд-Зх відділ Російського географічного товариства, який плідно працював над вивченням історії,економіки і фольклору. «Стара громада» придбала газету «Київський телеграф» і перетворила її на свій напівофіційний орган.Контакти київських громадівців з Буковиною і Галичиною були постійними та широкими. Серед діячів «Старої громади» особливо виділявся публіцист, історик і фольклорист М.Драгоманов. Переконаний борець проти гноблення укр. народу в імперіях Габсбургів і Романових,він виступив за союз з рос соціалістичними течіями і вважав,що Україна здатна перетворитися шляхом еволюційного розвитку на федерацію вільних самокерованих общин-громад.Звільнений з Київського уеіаерситету,Драгоманов у 1876р. виїхав до Швейцарії,де зорганізував видання збірника «Громади»укр. мовою.Женевский гурток,що склався навколо збірника,поклав початок укр. соц.рухові. В 1886р.через ідейні розбіжності з більш поміркованими громадівцями він позбавився їх фінансової підтримки і змушений був переїхати до Болгарії,де очолив кафедру в Софійському університеті.