27.Формування української державності впродовж Української національно-визвольної війни сер xviIст.

Під час Визвольної війни на визволених від магнатів і шляхти землях ліквідувалася польсько-шляхетська адміністративно-політична система і складалася нова воєнно-адміністративна і політична система,формувалася українська національна державність.В основу цих перетворень були покладені традиції Запорозької Січі.Вся територія визволених укр. земель поділялася на полки і сотні,які одночасно були і адміністративними, і військовими одиницями.На чолі полку стояв полковник,що здійснював військове і адміністративне управління на даній території.Формально вся повнота влади на території України належала загальновійськовій раді, але з часом головні питання життя вирішувало вузьке коло старшинської ради. Цього часу в Україні складалася своєрідна піраміда військово-адміністративної влади: гетьман,генеральний обозний,суддя,писар, хорунжий, бунчужний, підскарбій. Гетьманський адміністративний апарат поряд з виконанням функцій, зумовлених війною, вирішував і соціальні завдання.Під час Визвольної війни тисячі селян не виконували феодальних повинностей і переходили в стан козаків.

Зборівський мир(угода).Навесні 1649 р. після невдалих переговорів бойові дії відновились.Польське військо на чолі з королем сконцентрувало свої сили на Волині біля фортеці Збараж.Війська Хмельницького і кримських татар почали облогу Збаража,який обороняв польський загін на чолі з Яремою Вишневецьким,що очікував прибуття головних сил,очолюваних королем. Б. Хмельницький, розгадавши наміри поляків,напав на королівську армію під Зборовом і оточив її. Але кримський хан Іслам Гірей завадив остаточному розгрому поляків і,таємно змовившись з польським королем, припинив бойові дії,погрожуючи розвернути їх проти війська Хмельницького,якщо той не укладе з королем миру. Хмельницький виконав ці умови. 8 серпня 1649 р. він підписав з польським королем Зборівський договір, умовами якого були: •поширення влади гетьмана на Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства; • збільшення реєстру до 40 тис. козаків; • призначення на вищі посади представників української шляхти; • передача на розгляд сейму питання про скасування Брестської унії 1596 р.; • залишення України у складі Речі Посполитої; • право польської шляхти повертатися в свої маєтки.

28.Політичне становище Гетьманщини у складі Московської держави впродовж 2пол xviIст.

Вже на початковому етапі Національно-визвольної війни на значній частині території України була відновлена українська державність, сформувалась нова військово-політична система і органи державного управління, визначився адміністративно-територіальний устрій, який будувався переважно на традиціях Запорізької Січі. Українська козацька держава, яка включала землі колишнього Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств, обіймала територію бл. 200 тис. кв. км.За умовами Зборівського мирного договору 1649, кордон між Україною і Річчю Посполитою встановлювався по лінії Дністер -Брацлав-Вінниця--Коростишів-Димер –Чернігів -Ромни. Східний кордон встановлювався по лінії колишнього польсько-московського кордону На чолі новоствореної держави стояв гетьман України, яким був проголошений Богдан Хмельницький (1648). Гетьману належала вища військова, політична, адміністративна і судова влада в Україні, яку він здійснював через Генеральну військову канцелярію. Найближчими помічниками гетьмана в управлінні державою була генеральна старшина — генеральний писар, генеральні судді, генеральний осавул, генеральний хорунжий, генеральний підскарбій, генеральний обозний, генеральний бунчужний. Найвищою судовою установою був Генеральний військовий суд.Столицею України та гетьманською резиденцію стало місто Чигирин.Територія України поділялась на полки, число яких не було сталим. 1649 року їх налічувалося 16. 1650 всіх полків було 20. Під час воєнних дій української армії проти польських і литовських військ у 1654-55 утворились4 полки.Управління містами у Гетьманщині здійснювалося відповідно до їхнього статусу. Містами, які мали магдебурзьке право (Київ, Ніжин, Чернігів, Переяслав та інщі), управляли виборні магістрати. Міста ж, які не дістали цього права, мали обмежене самоврядування, управлялись виборними ратушами, але підлягали і старшинській адміністрації. На чолі міського управління стояв війт, якого обирали або призначав гетьман чи полковник.У 2-й половині 17 сторіччя Україна внаслідок десятирічної виснажливої громад, війни та збройної інтервенції іноземних військ (т. зв. період Руїни) потрапила у сферу впливу сусідніх держав. Після Андрусівського перемир'я 1667 та «Вічного миру» 1686 територія Лівобережної України з Києвом та Запоріжжям опинилися під владою Московської держави, а Правобережна Україна залишилась у складі Речі Посполитої (1699 до Польщі приєднано Поділля, яке перебувало під владою Туреччини). Південна Київщина і Брацлавщина мала залишатись незаселеною.Українські землі, які перебували у складі Московської держави, протягом XVII-XVIII ст. зберігали відносну автономію і державні права. Території Гетьманщини поділялася на 10 полків:Політико-правове становище Гетьманщини спочатку визначалося договорами між гетьманом України і московським урядом, які мали міждержавний характер. Однак, внаслідок загострення внутрішньополітичної ситуації, боротьби за владу старшинських угруповань та намагань Московської держави посилити свої впливи в Україні, ці договори поступово набувають рис договірних статей. Переяславські статті 1659, Батуринські статті1663, Московські статті 1665 та інші гетьманські угоди з московським урядом щораз більше обмежували політичну автономію України та посилювали її адміністративну й фінансову залежність від Московської держави. Управління Гетьманщиною здійснював гетьман України, якому належала вся повнота військової, адміністративної і судової влади. Гетьман обирався Генеральною військовою радою переважно з кандидатур, заздалегідь узгоджених з московським урядом. Гетьманський уряд уже не мав права підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами.Резиденція гетьмана щоразу ближче переносилася до московського кордону: Гадяч(1663— 68), Батурин (1669—1709; 1750-64), Глухів (1709-50).1708 на території Лівобережної України було утворено дві губернії— Київську і Азовську, що фактично поклало початок створенню паралельних органів державного управління. З 1709 при гетьмані постійно перебував царський резидент для нагляду за діяльністю гетьмана та старшини. Значного удару по українській державності було завдано діяльністю органів російської колоніальної адміністрації в Україні — Малоросійської колегії та Правління гетьманського уряду.Розглядаючи Гетьманщину як складову частину Російської імперії та намагаючись уніфікувати систему управління державою, російський уряд вирішив повністю ліквідувати автономію України. 10 листопада 1764 Катерина II скасувала гетьманство, передавши всю повноту виконавчої влади в Україні президенту Малоросійської колегії Румянцеву-Задунайському.