- •1.Періодизація Історії України
- •2.Палеоліт на території сучасної України
- •3.Мезоліт на території сучасної України.
- •4.Неоліт і становлення аграрного сусп.-ва на території України.
- •5.Населення території України в енеоліті та бронзовому віці.
- •6/7.Кочовники раннього залізного віку в Північному Причорномор’ї. Антична цивілізація.
- •8.Етногенез українців.
- •9.Східно-словянські племена у V-IX ст. Н.Е.
- •10.Утворення державності у східних слов’ян.
- •11.Обєднання східнослов’янських племен київськими князями.
- •12.Запровадження християнства на Русі.
- •13.Взаємини Русі зі степовими кочовиками у IX – XIII ст..
- •14.Русь в добу удільної роздробленості (XII-1пол. XiiIст.)
- •15.Галицько-Волинське князівство в кінці XII – 1 пол.XIV ст.
- •16.Монгольська навала на Русь та її наслідки.
- •17.Польсько-Литовська експансія на укр..Землі у XIV ст.
- •18.Кримське ханство:утворення,історичний розвиток,роль в історії України.
- •19.Українське козацтво у XV-XVIII ст. Запорізькі Січі.
- •20.Становище укр. Земель у складі вкл у XIV-1 пол xvIст.
- •21.Становище укр.Земель у складі Польського королівства з XIV до 1 пол XVI ст.
- •22.Люблінська унія та її наслідки для українських земель.
- •23.Берестейська церковна унія і її значення в історіі України.
- •24. Селянсько-козацькі повстання кінця хvi – 1 пол хvii ст.
- •25.Причини Української національно-визвольної війни сер xviIст.
- •26.Періодизація Української національно-визвольної війни сер xviIст.
- •27.Формування української державності впродовж Української національно-визвольної війни сер xviIст.
- •28.Політичне становище Гетьманщини у складі Московської держави впродовж 2пол xviIст.
- •29.Доба Руїни,причини, наслідки
- •30.Політика російського уряду щодо автономії українських земель у XVIII ст.
- •31.Гайдамацький Рух на Правобережній Україні у XVIII ст.
- •32.Українське національне відродження XIX ст. : сутність і періодизація
- •33. Кирило-Мефодіївське товариство
- •34.Громадівський рух 2 пол XIX ст.
- •35.Громадсько-культурний рух у Західній Україні в 1 пол XIX ст. «Руська Трійця»
- •36.Революція 1848-1849 рр. В Австрійській імперії та її вплив на розвиток державності укр. Нац. Руху.
- •37. «Народовці» та «москвофіли» в суспільно-політичному житті зх України 2 пол XIX ст.
- •38.Промисловий переворот та особливості становлення індустріального суспільства в українських землях (2пол XIX-1пол XX ст.)
- •39. Україна у і світовій війні
- •40. Політика Центральної Ради. Утворення Україн. Народ. Республіки.
- •41.Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •42. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр
- •43.Встановлення Радянської влади в Україні.
- •44. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.
- •45. Політика «українізації» в Радян. Україні
- •46. Індустріалізації в Радянській Україні.
- •47. Колективізація сільськ. Господарства в Україні. Голодомор 32-33 рр
- •48*53.Сталінський тоталітарний режим в Україні.
- •50 Приєднання західноукраїнських земель до срср у 1939—1940 рр.Встановлення тотал сталінськ режиму в Західн Україні
- •51. Нацистський окупаційний режим в Україні в 1941—1944 рр.
- •52. Рух Опору проти німецьк. Окупантів та їхніх союзників на території Україні в роки Другої світової війни.
- •53 Боротьба сталінськ тоталітарн режиму з укр. Націон – визвольн рухом в іі полов 40-поч 50-х років хх ст..
- •54. Українські дисиденти
- •55.Наростання кризових явищ у суспільн та економічн житті Українськ рср 60 х -і полов 80-х років хх ст..
- •59.Економічна криза в Україні після розвалу Радянського союзу та шляхи її подолання.
- •60. Помаранчева Революція
45. Політика «українізації» в Радян. Україні
У 1920-ті рр. складовою частиною національно-культурних процесів в Україні була політика коренізації, що проводилася ВКП(б) в роки непу. При здійсненні політики коренізації в Україні виділяються два аспекти: українізація і створення умов для розвитку національних меншин.
Українізація — політика, спрямована на підготовку та виховання партійно-державних кадрів української національності; урахування національних факторів при формуванні партійного й державного апарату; організація та відкриття мережі українських дитячих садків, шкіл, технікумів, закладів культури (бібліотек, музеїв, театрів тощо); випуск українських газет, журналів, книг і підручників; глибоке вивчення української мови, літератури, історії України, географії; відродження й розвиток національних традицій культури. Політика українізації запроваджувалась партійним керівництвом на підставі рішень XII з'їзду РКП(б), що відбувся у квітні 1923 р. Ця політика мала на меті зміцнити контроль партійних органів над національними окраїнами, розширити свій вплив на місцеве, зокрема українське, населення й керувати процесом національного відродження в Україні. Відповідно до декретів ВУЦВК у 1923 р. в Україні проголошувалася рівність мов і визначалась необхідність надання допомоги в процесі розвитку української мови. Для проведення політики українізації було створено комісію на чолі з секретарем ЦК КП(б)У В. Затонським. Від самого початку ця політика наштовхувалася на опір з боку русифікованої верхівки КП(б) України. У партійному керівництві виникла теорія боротьби двох культур, яку обстоював секретар ЦК КП(б)У Д. Лебідь. Відповідно до неї українська культура визнавалася селянською і відсталою, а тому мусила відійти в небуття. Цьому протистояли нарком освіти УРСР О. Шумський і його помічники М. Скрипник і Г. Гринько, які були прихильниками національного відродження і прагнули перетворити українізацію на ефективний важіль національного відродження. Завдяки їх діяльності процес українізації проходив успішно.Рушійною силою політики українізації стала українська інтелігенція. Активними прихильниками цієї політики були М. Грушевський, Д. Багалій, М. Куліш, М. Хвильовий, інші діячі культури й мистецтва. В українській літературі розгорнулася дискусія про місце України в складі СРСР, її минуле та майбутнє. З 1925 р. відбувалась політика українізації партії більшовиків й державних органів. Державні Службовці повинні були складати іспити з української мови. Частка українців у партії зросла, але переважно на нижчих щаблях партійної ієрархії. У 1929 р. в УРСР більша частина шкіл і технікумів перейшли на українську мову викладання, у чому їм поступалися інститути. Тираж українських газет з 1924 по 1927 рр. збільшився у 5 разів, почався процес дерусифікації міст через масовий наплив до них українських селян. Національна мова впроваджувалась у школах командного складу. У Харкові з цією метою було створено Школу червоних старшин. Українізація створила сприятливі умови для розвитку національних меншин: у складі України було створено Молдавську Автономну Радянську Республіку, засновано німецькі, грецькі, болгарські, польські, автономні єврейські райони. Наприкінці 1930-х рр. політика коренізації під тиском командно-адміністративної системи почала поступатися своїми позиціями. У 1938 р. політику коренізації в Україні було згорнуто остаточно.Висновок. У своїй політиці більшовики враховували процес українського національного відродження, прагнули його контролювати за допомогою політики українізації і спрямувати в русло соціалістичного будівництва. Однак у 1930-х рр. процес національного відродження почав виходити за межі існуючої тоталітарної системи, тому політика коренізації була згорнута.