Тема 4. Етика бізнесу та праці менеджера.

• Принципи етики бізнесу..

• Модель «стейкхолдерів», як модель побудови етичної організації та бізнесу.

• Практикум.

• Завдання для самостійної роботи.

Етика - це моральна категорія, що визначається наявністю певних етичних норм, переконань і принципів, що прийняті і домінують у суспільстві.

Етика бізнесу - наукова дисципліна, що являє собою синтез теорії етики і теорії ведення бізнесу, що описана такими дисциплінами, як організаційна поведінка, економіка, право, стратегічний менеджент, фінанси, облік, маркетинг...

І. Принципи етики бізнесу

Одним із найбільш поширених жартів щодо етики бізнесу є думка про те, що словосполучення „етика бізнесу"є суперечливим у самому поєднанні слів. Щось типу „мокрого вогню" чи „швидкої черепахи"... В кожному жарті, як відомо, є доля жарту. Все інше правда. Даний жарт відображає голу правду про те, що бізнес-діяльність асоціюється якщо не з жорстокою, то принаймні з жорсткою поведінкою її суб'єктів по відношенню один до одного. Мовляв, як узагалі можна вести мову про етику в умовах конкуренції, боротьби за виживання, пресингу з боку владних структур і т. д.?

Але, на рівні здорового глузду, ми всі розуміємо, що для зростання ефективності бізнес-діяльності слід „добре відноситися до людей", принаймні до деяких з них. Публічне заперечення важливості і дієвості у міжлюдських стосунках турботи, дружби, чесності викликає у нас обурення. У загальнолюдському сприйнятті такі заперечення сприймаються як прояв цинізму і зневаги до людства в цілому. Бізнес, який базується на довірі, завжди залишається для нас більш привабливим, більш бажаним. Але рівень довіри між сторонами взаємодії може бути неоднаковим із-за різного рівня поінформованості по суті ведення справи...

Напевно, думки, що викладені у двох попередніх абзацах не можуть бути сприйняті читачем за абсолютну істину?! Тому, перш ніж перейти до обговорення принципів етики бізнесу, я спробую пояснити причину людської двуликості, яка має прояв у її діях та судженнях.

Розумовий і моральний капітал людини можна розділити на дві частини. Перша, яка не може бути передана іншим, продана або виміняна, є різною у кожного індивіда. Саме вона формує індивідуальну оригінальність, унікальність людини, формує особистість. Друга частина піддається вільному обміну і формується із немотивованих, безвідповідальних почуттів, страсті, що є спорідненими для більшості членів суспільства. Ця мінова частина капіталу, на шкоду його першій частині, формується, накопичується і розвивається натовпом. Прояв юрбою колективних емоцій та почуттів може бути як грубим, так і великодушними. Але, як правило, це прояв в дуалістичному вимірі елементарних і безпосередніх почуттів, що будять основу людської симпатії або неприязні. Цінності натовпу розмивають унікальність персональних цінностей.

Розвиток інформаційних технологій, стирання географічних кордонів зробили легкоможливим підміну свідомої діяльності індивідів несвідомою діяльністю юрби. Людина в юрбі проявляється в розумовому відношенні на рівні набагато нижчому, ніж як окрема особистість. Впливати на поведінку соціуму, а відповідно і на мислення, поведінку окремої людини, що знаходиться під впливом натовпу, є набагато простіше.

Як наслідок, вплив більшості, що об'єднана в юрбу, призводить до розмивання, роздвоєння першої частини розумового і морального капіталу особистості. Людина все частіше ловить себе на фактах, коли її думки, слова і дії є несумісними між собою, суперечливими.

Етика бізнесу, як одна із моделей організації пращ менеджера, моделей ведення бізнесу дозволяє людині уникнути такого роздвоєння, ефективно розвивати індивідуальну унікальність та не зливатися із натовпом.

Кожна людина є носієм і виразником цінностей (будь-що, що ми визнаємо як важливе для себе), має набір того, що вважає „добром" чи „злом". Дії людини є керованими саме цінностями, що домінують у її свідомості. За кожною людською дією можна завжди віднайти уяву про „благо", яке й змусило людину

26

діяти саме так. Суб'єктивно людина може вважати благом, все, що завгодно, а в об'єктивному значенні благом для неї буде лише те, що відповідає її „природі". Саме для визначення цієї кількості благ людині дається розум. Мудрість полягає у розумному розпорядженні речами (благами). Людська особистість наділена також волею. Саме спроможність розуму та волі людина застосовує при виборі мети власної дії та способів її досягнення. Розум має знання, воля - свободу. Ці категорії стають вирішальним у прийнятті рішення.

Знання та воля людей як індивідуумів, так і соціальної спільноти формулюють зміст принципів етики, які кожен з нас свідомо чи позасвідомо, ефективно чи неефективно демонструє у життєвій та діловій практиці.

Оригінальність, чіткість та зрозумілість етики бізнесу досягається через формулювання трьох принципів:

. принцип економічної доцільності;

. принцип ситуативності;

. принцип індивідуальної відповідальності. Принцип економічної доцільності

Перше, що визначає напрямок дій для всіх представників підприємництва та бізнесу, ріднить і об'єднує несхожих між собою людей, - це підпорядкування думок та дій принципу економічної доцільності. Цей принцип природно випливає із природи самої діяльності. Його серйозне порушення об'єктивно позбавляє людину можливості займатися цією справою

Принцип економічної доцільності розглядається не як такий, що однозначно домінує над усіма думками і вчинками підприємцями, а як «обмежувач знизу». Можна керуватися безліччю різних мотивів, орієнтуватися на самі різні цінності, але в остаточному підсумку рішення має бути економічно доцільними в такій мірі, щоб результат не створював загрози існуванню самому бізнесу.

В сьогоднішніх умовах, економічна доцільність бізнесу далеко не завжди підпорядкована правилу: «Прибуток будь-якою ціною». Набагато частіше домінує друге правило: «Бізнес з метою задоволення потреб і запитів споживача. І, головним критерієм оцінки спроможності бізнесу задовольняти потреби і запити споживчого ринку виступає фінансовий результат».

Чому друге правило є суттєво більш вигідним для бізнесу? З вигодою обдурити іншу людину, як правило, вдається тільки один раз. І тому, як тільки бізнес стабілізується, обростає постійними покупцями, а ринок наповнюється фірмами-конкурентами, що виробляють товари-аналоги - обманювати стає економічно невигідно. Кращою є філософія: «Продавати товари, які не повертаються для покупців, які знову повертаються».

Бізнес звинувачують у максимізащї прибутків (правило економічної доцільності) шляхом наполегливого лобіювання своїх інтересів в органах державної влади, прагненні до монополізації, ухиленні від податків і т.п. Але, варто пам'ятати і наступну думку: «Там, де мова заходить про суми понад 50 мільйонів доларів, бізнес закінчується. Починається політика». Іншими словами, тоді перестають діяти принципи і правила бізнесу. Включаються принципи, етика і правила політичної діяльності. І, прямий обов'язок держави - обмежити можливості такого впливу, встановлюючи строгі та дієві закони, що регламентують лобістську діяльність, протидіють утворенню монополій, злочинних економічних угрупуваньїт.п.

На сучасний бізнес лягає тисячі обвинувачень, про те як він обкрадає свою державу і громадян, шляхом ухилення від сплати податків.

Власник діючої мережі аетомагазиніе міста розповів мені наступну історію: «Мене завжди турбувала дилема: мати успішний бізнес і жити з відчуттям, що ти постійно порушуєш закони». У якийсь момент я сказав собі, сказав головному бухгалтеру: «Усе робити максимально законно. ...Сплачувати всі податки і обов'язкові платежі, якими б величезними вони не виявилися». Ми спобували так працювати. Через кілька місяців прийшла працівники податкової інспекції. Не маючи підстав для виставлення предметних претензій, її працівник запропонував мені перерахувати гроші з рахунку компанії в залік майбутніх платежів податку на добавлену вартість, тому що під загрозою виконання плану доходів до бюджету..? Я відкрив сейф, у якому лежала готівка, і сказав: «Беріть стільки, скільки вважаєте за необхідне чи Вами бажане». І вийшов із кабінету. Через декілька секунд представник податкової інспекції залишив кабінет, а згодом і офіс, не взявши жодної гривни.

Цінності особистості є вищими, ніж їх нам пропонує юрба... Справа не тільки в розмірах податків, але й у тім, як побудована податкова система.

У наведеному прикладі, поряд із принципом економічної доцільності, не менш важливим є прагнення підприємця до «законопослухання». Подібні соціально значимі цінності набагато більше

27

поширені в середовищі бізнесу, ніж це традиційно подають нам ЗМІ. Керівники бізнесу набагато більше, ніж це звичайно прийнято вважати, стурбовані соціальною відповідальністю бізнесу.

Легко помітити, що принцип економічної доцільності і соціальної відповідальність бізнесмена в багатьох ситуаціях можуть виявитися протилежно спрямованими векторами поведінки і, отже, не завжди легко поєднуються. Це ставить людину в досить складну ситуацію вибору. Хтось забороняє собі думати про соціальну відповідальність і легко знаходить аргументи в підтримку своєї позиції, хтось, навпаки, може надмірно захопитися соціальними проектами й забути про розвиток своєї справи.

Основною формою соціальної «добродійності» бізнесу є не спонсорська допомога і не меценатство, а створення робочих місць, висока оплата пращ (по результаті!), впровадження інновацій та інша повсякденна робота бізнесу. Що ж до всього іншого, то це справа смаку. Головне, щоб не порушувався баланс економічної доцільності. А коли в результаті підприємницької діяльності бізнес отримує суттєвий прибуток, то це його право розпоряджатися ним так, як він вважає за необхідне.

Принцип ситуативності.

Принцип ситуативності є логічним продовженням і розвитком принципу економічної доцільності. При цьому його зміст суттєво визначається інноваційною природою бізнесу, що найчастіше змушений діяти не в стандартизованих ситуаціях, а в умовах високої невизначеності. Для їх вирішення немає розробленого алгоритму, і щораз це завдання індивідуального вибору підприємця або менеджера. Тут важливо пам'ятати дві аксіоми:

1. При детальному розгляді, у кожної людини проявляється своя, у чомусь несхожа на будь-яку іншу, система етичних принципів. Так і у світі бізнесу, не існує універсальної і «правильної» етики. Те, що ми живемо в середовищі спільної культури, у чомусь зближує систему наших етичних правил і нашого найближчого оточення. Але у бізнесі неминучі контакти із носіями прпотилежних культур, традицій і систем етики;

2. Самі етичні системи динамічні в часі. Вони змушені пристосовуватися до вимог життя, до зміни обставин. Цей факт є типовим і закономірним для бізнесу.

Розглянемо принцип відносності на прикладі.

Одного разу зібралися разом три жінки з метою приготування спільного обіду. У них було, здавалося б, все необхідне: крупа, сіль, приправи і навіть сірники. Не було тільки дров.

Розійиїлися вони в різні сторони з метою їх пошуку. Одна жінка принесла 4 поліна, інша - 3, а третя дров не знайшла. Вона знайшла і принесла 100 грн.

Приготували жінки юшку, поділили її нарівно та й з'їли. Потім стали ділити гроші. Ділили-ділили, спорили-сперечалися, та й так ні про що не домовилися. Як же поділити ці гроші справедливо?» Однозначно, що поділ грошей буде різним, якщо ми використаємо різні підходи до формулювання справедливості.

• Ідея соціальної рівності. Справедливість сприймається, як абсолютна рівність. Всі люди повинні отримувати однакові блага і нести однакові витрати.

• Соціалістична справедливість. «Кожному за результатами пращ». Обов'язки повинні бути розподілені згідно можливостей кожного зі членів колективу, а блага, - згідно їх потреб.

• Утилітарний підхід у стосунках. Головне, що ми вижили і залишилися у дружніх стосунках.

• Капіталістична справедливість: «А скільки в цьому регіоні коштують дрова?»

• Індивідуальна відповідальність. Я вчинив так, як вчинив, не тому, що так прийнято поступати, і не тому, що так роблять інші. Я вчинив так, навіть не з духу протиріччя тому, що так поступають всі інші. Просто, дана ситуація була унікальна у своєму роді, і я зробив свій вибір, взяв відповідальність на себе.

Менеджер у свої діяльності повинен пам'ятати про принцип ситуативного підходу до оцінки ситуації. Це дозволить забезпечити успіх справи власної та успіх оточення. У тому числі і за рахунок розвитку етики ділових стосунків. Принцип індивідуальної відповідальності.

Всі люди народжуються з рівними правами і можливостями, і головний обов'язок держави в цьому змісті - забезпечити таку рівність. Але те, як люди реалізують свої права і можливості, визначає індивідуальний вибір та відповідальність кожної людини. І тільки від її самої залежить, яких результатів вона зможе домогтися на своєму шляху.

Як правило, права однієї людини завжди тісно пов'язані із відповідними обов'язками інших людей. Права надають людині автономність і рівність у вільному обранні шляху та ресурсів для досягнення обраної мети. Однозначно, із розвитком прав ми паралельно розвиваємо і відповідальність залученного персоналу та інших складових бізнесу та організації, що зосереджені як у внутрішньому, так і зовнішньому

28

для неї середовищі. Головним інструментом розвитку відповідальності є побудова організаційної та корпоративної структури ведення бізнесу. Для цього ми створюємо організацію - структуру чітко визначених і відкрито застосовуваних формальних взаємовідношень через поділ пращ, ієрархію влади та відповідальності, підписання договорів, контрактів. Контракт дає можливість персоніфікувати персональну відповідальність сторін, що задіяні у розбудові організації та бізнесу. Дотримання умов підписання контракту, - відсутність примусу, повнота поінформованості сторін, чіткість і конкретність у визначенні прав та обов'язків сторін, дозволяє максимально ефективно використати матеріальний та нематеріальний ресурс, яким володіє установа (організація).

Бізнес побудований «на чесному слові» - це все-таки не природне внутрішнє правило етики побудови відносин, а швидше, це приємні виключення, що стають все частішими, з іншого, базового правила. Базове ж правило полягає у необхідності формулювання всебічних юридичних договорів, що передбачають тверду і конкретну вимогу сторін щодо їх виконання. І, це цілком зрозуміло. Кожен у бізнесі має свій інтерес. Завжди може виникнути спокуса відійти від усно обумовлених правил, якщо у свідомості проявиться більша вигода.