II. Про філософію і стратегію управління.
Даний матеріал пропонується з метою створення нових можливостей для розвитку стратегічного мислення, віднаходження відповіді на питання «що робити?» та «як це робити?». Найбільш складним у практиці менеджменту є стратегія. Спробуйте, через осмислення запропонованих підходів до визначення поняття «стратегія» та через власний життєвий досвід сформулювати власне визнаення понять філософія, стратегія та передбачення, які стануть Вашим ресурсом і будуть керувати Вашими можливостями в усіх непередбачуваних ситуаціях, допоможуть оптимізувати життєві організаторські дії.
Формулюючи власну філософію, стратегію важливо пам'ятати, що далеко не всі думають про поняття «стратегія» аналогічно з Вами. Особливо сьогодні, коли особливості культури націй, і навіть материків, стираються та інтегруються.
У бібліотеці ВНЗ Ви зможете знайти десятки книг і підручників під назвами, що містять в собі слово «стратегія. Як правило, - це товсті книги, наповнені таблицями, діаграмами, алгоритмами, рекомендаціями щодо формулювання і реалізації стратегії. Але, якби таємниці стратегії можна було б придбати разом із книгою за 100-1000 грн., то хто б платив директорам-менеджерам так багато.
Спробуйте міркувати по іншому! Це допоможе Вам бачити дальше і діяти ефективніше. Хороша стратегія рідко означає робити точно так само, як і попередній раз.
Стратегія - це спосіб мислення. Пропоную розглянути думку Р.Віттшгонта (Мал.2.3.), який подає розуміння поняття «стратегія» одночасно через протиставлення і об'єднання чотирьох векторів стратегічного мислення:
. орієнтація на довгострокові плани; . орієнтація на короткотермінові проекти; . орієнтація на максимізащю фінансового результату;
. орієнтація на особливості місцевих соціальних систем, особливості культури середовища, у якому бізнес функціонує.
Ми отримали чотири підходи до формулювання стратегії. 1 Класичний підхід. Самий старий, що домінує в усіх підручниках і, тим не менше, найбільш часто використовуваний. Опирається на раціональні методи планування.
16
^Еволюційний підхід. Базується на метафорі біологічного розвитку, але заміняє закони джунглів дисципліною ринку
Процесний підхід. Наголошує на слизькості та недосконалості характеру всього людського життя, прагненні людини до прагматизму та її схильності помилятися в оцінці процесів організації ринків.
Системний підхід - орієнтує нас на дотримання сшврозмірності затрат та результатів реалізації стратегії, що безумовно повязано із культурою середовища, повноваженнями місцевих соціальних систем, де стратегії творяться та реалізуються.
Дані чотири підходи суттєво вирізняються за двома вимірами: результат стратегії і тривалість процесів, які використовуємо для її реалізації. Вертикальна вісь підкреслює орієнтованість стратегії на максимізащю прибутку. Відхилення від неї - це можливість розвиватися іншим стратегія. Горизонтальна вісь розглядає стратегію, як продукт далекого упередженого розрахунку або як продукт випадковості, хаотичної, інерційної появи. Простіше кажучи, ці осі формулюють дві відмінні відповіді на фундаментальні запитання: яка стратегія і як реалізується стратегія.
Класики уявляють стратегію як комплексний процес довгострокового раціонального планування, забезпечення життя і діяльності у майбутньому.
Представники Класичного підходу І§ог АпзоіТ (1965, 1991) та Майкл Портер (1985, 1996) визначають термін стратегія, як процес цілеспрямованого раціонального обрахунку і аналізу, що орієнтований на максимізащю довгострокої перваги.
Вони стверджують, що зконцентрувавши зусилля на зборі інформації та використанні відповідних методів, реально передбачити зовнішній світ і створити гнучку та динамічну організацію щодо змін у зовнішньому середовищі. Це дозволить успішно реалізувати довгострокові плани. Для класиків гарне планування полягає в орієнтації на оволодіння внутрішнім і зовнішнім навколишнім середовищем. Питання Стратегії полягає у забезпеченні об'єктивності аналізу та раціональності рішень, що і визначає можливості успіху та передбачення, подолання невдач.
Еволюціоністи розцінюють майбутнє як далеке, занадто мінливе і непередбачуване, щоб планувати його. Вони стверджують, що найкраща стратегія - це концентрація можливостей для кращого життя сьогодні.
Наппап апсі Ргеетап (1988), Олівер Вшліамсон (1991) стверджують, що Класична стратегія, орієнтована на раціональне планування майбутнього є часто нереальною. Навколишнє середовище типово є занадто непередбачуваним для «пророцтва» ефективності дії. Динамічний, ворожий і конкурентноздатний характер ринкових відносин не допускає довгострокових планів виживання. Виживуть тільки ті фірми, які так чи інакше реалізують стратегію максимізащї прибутку. Бізнеси чимось подібні до розвитку біологічних різновидів: процеси конкуренції безжалісно відбирають варіанти найбільш придатні для виживання, щоб уникнути свого зникнення. Інші, що неспроможні швидко змінити себе, зникають. Тому, згідно із Еволюційним підходом, головними у здійсненні стратегічного вибору є не менеджери, а ринок. Успішні стратегії з'являються тільки в міру того, як процес природного відбору «сформулює» свої рішення. Менеджери можуть лише гарантувати, що еони всі відповідають вимогам сьогоднішнього навколишнього середовища настільки ефективно, наскільки воно їм це дозволяє.
Процесники також сумніваються в цінності довгострокового раціонального планування. Стратегію найкраще розглядати як окремі процеси, - становлення, вивчення та адаптації. Для еволюційних і процесних теоретиків, стратегія у класичному змісті раціонального планування дійсно не має значення. ... Формулювати довгострокові комплексні плани, щоб вони були розбитими непередбачуваними подіями або знищені помилкою, яку стратеги не помітили ще на першому етапі розвитку стратегії... Навіщо?
Системні теоретики займають релятивістську позицію, стверджуючи, що зміст, форма і цілі стратегії особливо залежні від соціального контексту. Стратегія повинна розпочинатися із розуміння та відчуття соціального середовища.
Системна теорія стверджує, що стратегія відображає специфічність соціальних систем, у яких стратеги живуть, і це визначає інтереси, для яких вони діють, правила, в яких вони можуть виживати. Фірми із різних соцюкультурних систем є відмінними у своєму підході до формулювання стратегії, так як всі вони оцінюють свій потенційний вплив на економічний і соціальний розвиток своєї нації за різними критеріями. Класи і країна роблять стратегії різними.
Як Ви могли побачити, кожна школа має свою власну уяву про стратегію. Всі вони є важливими для організації пращ менеджера і ведення бізнесу.
17
ю
>я
я
о;
5 03 03 "^
Іііп5
0)
зЯ О)
т
я
т йі
я
.
Контрольні запитання.
1. Розкрийте сутність наукової організації праці на сучасному етапі.
2.Дайте характеристику змісту вимог до рівня знань і навичок, які пред'являються до сучасного менеджера.
Висвітліть основні принципи підготовки менеджера.
Визначте і охарактеризуйте напрями наукової організації праці.
Опишіть підходи до формулювання стратегії?
Розкрийте зміст класичного підходу до планування перспектив розвитку.
8. Сформулюйте власне судження шодо найбільшої привабливості одного чи сукупності підходів до формулювання стратегії у сучасних умовах господарювання?