4.1. Технологія виробництва крупи з проса

4.1.1. Технологічні властивості проса

Зерно проса – найбільш дрібне серед круп'яних культур. Особливість зерна – нещільний зв'язок квіткових оболонок з ядром, досить крупний зародок, відносно високий вміст жиру, що зумовлює нестійкість при зберіганні. Забарвлення квіткових оболонок різне – біле, кремове або жовте, червоне, сіре, чорне. Найкращими технологічними властивостями володіють, як правило, сорти проса із світлими плівками, потім - з червоними.

На технологічні властивості значний вплив справляє крупність зерна. Кращими технологічними властивостями володіє крупне зерно. Особливо низькі властивості мають дрібні фракції зерна, які отримують проходом крізь сито з отворами 1,5×20 мм та сходом сит 1,4×20 мм, а також фракція, отримана відповідно проходом крізь сито 1,6×20 мм та сходом 1,5×20 мм.

Найгірше лущиться дрібне зерно, яке проходить крізь сито 1,4×20 мм. Воно повинно бути ретельно відібране під час підготовлення зерна до лущення.

Ще одна характерна особливість проса – великий вміст домішок, значна частина яких є важковідділюваною. Це насіння бур'янів, а також дрібні зерна інших культур.

Просо досить чутливе до температурної дії під час сушіння, тому зерно пересушувати не можна. За одне пропускання через сушарку слід знижувати вологість не більше, ніж на 2...3 %. Після сушіння просо повинно мати вологість 13,5...14,5 %.

4.1.2. Підготовка зерна до переробки

Підготовка полягає, в основному, в очищенні зерна від домішок. Зерно проса не піддають ВТО. Типова технологічна схема очищення зерна від домішок включає три послідовно встановлені сепаратори, додатково встановлені просіюючи машини для відділення домішок та дрібного зерна, аспіратори та каменевідділювальні машини.

Після першого сепарування, де на ситі з отворами діаметром 4,0...4,5 мм виділяють крупні, на ситі 1,5×20 мм – дрібні, в пневмоканалі – легкі домішки, зерно від мінеральних домішок очищують в вібропневматичних каменевідділювальних машинах.

На другій та третій системах виділяють додатково крупні домішки на ситах з отворами діаметром 3,5 мм, а проходом крізь нижнє сито з отворами 1,7×20 мм виділяють дрібну фракцію зерна разом з дрібними домішками. Додатково виділяють домішки з крупної та дрібної фракції в круп'яних розсійниках А1-БРУ. Крупні та дрібні домішки контролюють окремо на машинах А1-БРУ або сепараторах АІ-БМС-6. У відходи III категорії направляють крупні та дрібні домішки з першої сепарувальної системи, легкі – з усіх систем, а також дрібні домішки, які отримують проходом сита 1,2×20 мм на системі контролю дрібних домішок.

У відходи І та ІІ категорії направляють сходи сит з отворами діаметом 3,6...3,2 мм з системи контролю крупних домішок, а також прохід сит 1,5...1,6×2,0 мм і сходи сит з отворами 1,2×20 мм з системи контролю дрібних домішок. Крупну та дрібну фракцію очищеного зерна окремо або разом направляють в лущильне відділення.

4.1.3. Переробка зерна проса в крупу

Просо лущать за схемою без проміжного відбирання ядра, що пов'язане з відсутністю ефективних круповідділювальних машин для розділення лущених та нелущених зерен. Лущать зерно багаторазовим послідовним пропуском, потім суміш лущених та нелущених зерен проходить крізь дві системи двох або чотирьох вальцедекових верстатів. Продукти лущення з кожного верстату провівають в аспіраторах для відбирання лузги, мучки та дрібного подрібненого зерна (рис. 6).

Рис. 6. Схема переробка проса в крупу:

1 – магнітний сепаратор; 2 – вельцедековий верстат; 3 – аспіратор; 4 – розсійник А1-БРУ; 5 – шліфувальна машина.

Кількість лущених зерен на дводекових верстатах має становити: на 1-й лущильній системі не менше 91 %, а на 2-й – 99 %. Вміст подрібненого ядра – не більше 3,7 та 5 % відповідно. Для однодекових верстатів кількість лущених зерен після 1-ої лущильної системи – 80...89 %, 2-ої – 90...95 %, 3-ої – 95...98 %, 4-ої – 99 %.

Типова схема не передбачає фракційного лущення зерна проса, оскільки резинова дека вальцедекового верстата деформується і з порівняно однаковим ефектом лущить зерна різної крупності. Однак на практиці доцільно використовувати фракціонування зерна шляхом виділення фракції, яку отримують проходом крізь сито 1,6×20 мм та сходом з сита 1,5×20 мм. Наявність в партії зерна цієї фракції значно знижує її технологічні властивості.

Після лущення пшоно шліфують, для чого використовують лущильні машини ЗШН, вальцедекові верстати. Однак в машинах типу ЗШН шліфування ведеться нерівномірно, що пояснюється насамперед малими розмірами крупи. Вальцедекові верстати використовують частіше, причому окрім шліфування в цих верстатах відбувається часткове лущення залишкових нелущених зерен. В процесі шліфування відбирається додатково 2...3 % мучки, яку використовують в комбікормовій промисловості та для отримання олії.