3.3. Принципова схема сортування продуктів лущення

В результаті лущення отримують суміш, яка складається з п’яти основних продуктів – лущене зерно або ядро; нелущене зерно; лузгу; подрібнене ядро, мучку.

Тому наступна технологічна операція, яку необхідно здійснити після лущення зерна – сортування продуктів лущення. Процес сортування включає просіюючі машини для відділення мучки та подрібненого ядра, повітряні сепаратори для виділення лузги, машини для розділення суміші лущених та нелущених зерен – круповідділювальні машини (рис. 2).

Під схемою лущення мається на увазі не тільки сам процес лущення, але й наступне сортування продуктів лущення. В продуктах лущення залишаються нелущені зерна, які повинні бути оброблені повторно до тих пір, доки в кінцевому продукті їх вміст не буде перевищувати норм, встановлених НТД.

Найбільш доцільний спосіб їх оброблення – виділення нелущених зерен та їх повторне лущення. Цей спосіб може застосовуватись лише для тих культур, зерно яких має оболонки, що не зрослись з ядром. В цьому випадку після лущення отримують дві фракції – ядро та нелущене зерно.

Якщо плівки зрослись з ядром, то при лущенні такого зерна разом з повністю лущеними те нелущеними зернами можуть зустрічатись частково лущені зерна. В такій суміші неможливо провести чітку межу між лущеними та нелущеними зернами, тому розділити такі зерна на дві фракції практично неможливо. В цьому випадку нелущені зерна повторно лущать в суміші з лущеними зернами. Використовують дві принципові схеми лущення.

Рис. 2. Схема сортування продуктів лущення:

1- лущильна машина; 2 – просіююча машина; 3 – аспіратор; 4 – круповідділювальна машина.

Перша схема. Це лущення без проміжного відбирання ядра, тобто без розділення лущених та нелущених зерен, яка передбачає багатократне оброблення суміші лущених та нелущених зерен доти, поки в суміші не залишиться меншої кількості нелущених зерен, ніж передбачається вимогами стандарту (рис. 3).

1 лущ. с. 2 лущ. с. 3 лущ. с. 4 лущ. с.

Рис. 3. Схема лущення без проміжного відбирання ядра:

1- лущильна машина; 2 – просіююча машина; 3 – аспіратор; І – подрібнене зерно, ІІ – мучка, ІІІ – лузга, ІV – нелущене зерно (ядро).

Таку схему застосовують для перероблення зерна з щільно прирослими оболонками, а також для проса, тому, що на даний час відсутні машини, в яких можна ефективно відділити лущене та нелущене зерно.

Число систем лущення в такій схемі досягає 4-ох та більше. Недолік схеми – повторне пропускання через лущильні машини значної кількості лущених зерен, що призводить до значного завантаження лущильних машин та зниження виходу цілого ядра.

Такий спосіб практично неможливо застосовувати для оброблення зерна рису, гречки та вівса, оскільки значно зростає кількість подрібненого ядра.

Друга схема. Це лущення зерна з проміжним відбиранням ядра. Застосовують для оброблення зерна рису, гречки, вівса. За цією схемою на повторне лущення направляють тільки нелущене зерно, кількість якого значно менша, ніж лущеного. Це знижує завантаження машин і попереджує повторне оброблення лущеного зерна (рис. 4).