31. Концепція «природної людини» та її варіанти в романах д. Дефо та Дж. Свіфта.

«Природна людина» - людина, не зіпсована цивілізацією. П'ятниця (англ. Friday) - центральний персонаж роману Д. Дефо «Дивна життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, описані ним самим» (1719). Робінзон рятує дикуна П., якого хотіли з'їсти його суперники-канібали, і з тих пір П. стає його вірним слугою і другом. Своє ім'я П. отримує по дню тижня, в який Робінзон визволив його від смерті. Робінзон намагається навіть звернути П. в християнство, але у того викликають сумніви основні догмати цієї релігії. «Здоровий глузд» дикуна змушує засумніватися у вірі самого Робінзона. П. - перший образ «природної людини», що став одним з основних героїв століття Просвітництва («Простак» Вольтера) та епохи романтизму («Ахала» і «Рене» Шатобріана).

32. Модифікація жанрів роману-подорожі та «робінзонади» у часі: їхній подальший розвиток в романній традиції та інших видах мистецтва.

Роман-подорож та робінзонада мали величезний вплив на подальший розвиток авантюрного роману. Тому, у цілому ряді творів, які не відносилися за типом до, наприклад, робінзонади, є елементи, які являються розвитком окремих сторін цього жанру. В результаті виникнення робінзонади відбулося:

- поява жанру антиробінзонади

- наслідування робінзонади іншими авторами («Швейцарський Робінзон» Вісса, « Новий Робінзон», «Російський Робінзон тощо). Що стосується, роману-подорожі, то його елементи часто використовувалися у інших жанрах.

33. Епістолярний роман: витоки, етапи розвитку.

Епістолярний роман або роман у листах - різновид роману, що представляє собою цикл листів одного або декількох героїв. У листах виражені душевні переживання героїв, відображена їхня внутрішня еволюція. Один з перших зразків жанру в європейській літературі - «Португальські листи» (1669) Габріеля Жозефа Гійерага, що представляє собою літературну містифікацію - збірка любовних послань португальської черниці Маріан Алькофорадо. Інший роман у листах XVII століття - «Любовне листування дворянина і його сестри» (1684) Афри Бен. Жанр став дуже популярним в літературі XVIII століття, особливо у творчості письменників-сентименталістів. Популярність жанру сприяла успіху романів Семюела Річардсона («Памела, або винагороджена доброчесність», «Кларисса, або Історія молодої леді, що містить у собі найважливіші питання приватного життя і показує, особливо, лиха, які можуть бути наслідком неправильної поведінки як батьків, так і дітей у відношенні до шлюбу»,« Історія сера Чарльза Грандісона»). У Франції XVIII століття романи в листах писали Шарль Луї де Монтеск'є («Перські листи», присвячений соціальним і філософським питанням), Філіп Брідар де ла Гард («Листи Терези»), Жан-Жак Руссо («Юлія, або Нова Елоїза») , Шодерло де Лакло («Небезпечні зв'язки»). У Німеччині в той же час до жанру роману в листах звернувся Йоганн Вольфганг Гете («Страждання юного Вертера»). У літературі романтизму розвиток жанру продовжилося. У формі листів створений роман Юлії Кріденер («Валері»), Етьєн де Сенанкура («Оберман»), Йоганна Христіана Фрідріха Гельдерліна («Гіперіон»).Прийоми епістолярного жанру використовувалися також в романі «Леді Сьюзан» Джейн Остін. У неоромантичної літературі прийоми жанру розробляв Брем Стокер(«Дракула»).

34. Епістолярний (соціально-психологічний) роман: витоки, етапи розвитку.

Епістолярний роман посідає окреме місце в літературі Відродження та Просвітництва усього європейського світу. Він уплинув певною мірою на розвиток романного жанру в цілому. У ХХ столітті власне роман має спільні риси з епістолярним романом.Поєднання форми листа та жанру роману зумовлює особливу структуру та композиційну рамку епістолярного роману, що визначає процеси сприйняття та розуміння інформації, закладеної у творі.Епістолярний роман як специфічний жанр художнього тексту, який походить від сполучення певної форми вираження – листа – та літературного жанру – роману, досі залишається недослідженим. Композиція епістолярного роману виявляє характеристики свого подвійного походження: з одного боку, форма листа зобов’язує до особливої комунікативної структури, а жанр роману, з іншого боку, модифікує його зміст і значення шляхом інтроспекції та пошуку вірогідності твору [31, с.56]. Можна було б стверджувати, що роман в листах походить із перетину форми листа та жанру роману, але, насправді, виявляється, що неможливо розділити ці два явища, до того ж їхні складники та їх поєднання формують епістолярний роман як жанр.Пропоную розглянути жанрові характеристики епістолярного(соц.-психол.) роману на творі «Нова Елоїза» Ж.-Ж.Руссо. «Нова Елоїза» -«зобразила інший бік цієї доби сумніву та заперечення-бік серця й тому цей твір здається більше пророцтвом майбутнього ніж виразником теперішнього…»Жанрово-стильові особливості:

-реалізм+сентименталізм+моралізм

-конфлікт між новими людьми(Юлія, Сен-Пре) та феод.сусп-вом

-інтелектуальний психологізм

-персонаж-соціальна детермінованість +психологічний тип

-песимістичний настрій (дружба – утопія майбутнього)

-ідеї виховання особистості.