- •2. Часо-просторові параметри Просвітництва (по країнах).
- •3. Типологічні риси літератури Просвітництва.
- •4. Жанрова палітра просвітницької літератури.
- •5. Класицизм в контексті п.: витоки, визначення
- •6. Рококо в контексті Просвітництва:
- •7. Класицизм і його варіанти у 18 ст.
- •8. Рококо як дискусійний напрям просвітницької літератури та культури.
- •9. Стильові особливості рококо (культурологічно-літературний аспект).
- •10.Специфіка «художньої правдивості» рококо
- •11. Сентименталізм в контексті Просвітництва: соціокультурна і літературна ґенеза.
- •12. Сенсуалізм як філософське підґрунтя сентименталізму.
- •13. Варіанти сентименталізму, їхня специфіка
- •14. Історико-культурні умови та періодизація англійського Просвітництва.
- •15. Філософські теорії (Локк, Шефсбері, Берклі, Юм): їхня роль у становленні і еволюції «нової літератури».
- •16. Д. Дефо. Особливості просвітницької проблематики й поетики роману.
- •17. Самобутність природного стилю англійської романістики.
- •18. Дж.Свіфт як перший критик просвітництва зсередини. Специфіка раннього просвітницького роману.
- •19. Оформлення двох жанрових моделей роману в творчості с. Річардсона та г. Філдінга.
- •20. Самобутність англійського сентименталізму (л. Стерн)
- •21. Національна самобутність французького Просвітництва та суспільно-історичні умови його формування.
- •22. Специфіка періодизації доби Просвітництва у Фпанції.
- •23. Психологічна проза та її значення у розвитку жанру психологічного роману.
- •24. «Енциклопедія» та енциклопедисти: світоглядні позиції та місце у розбудові французької просвітницької літератури.
- •25. Д.Дідро: особливості авторського стилю, вплив творчості на літературне та духовне життя просвітницької Франції.
- •26. Епістолярний вимір французького сентименталізму в творчості ж.-ж. Руссо.
- •27. Роман-подорож як засіб розкриття світоглядних принципів доби Просвітництва.
- •28. Роман-подорож та «робінзонада»: жанрові точки перетину та розходження.
- •30. Семантика простору: художнє навантаження острову Робінзона та островів-світів, які відвідує Гулівер.
- •31. Концепція «природної людини» та її варіанти в романах д. Дефо та Дж. Свіфта.
- •32. Модифікація жанрів роману-подорожі та «робінзонади» у часі: їхній подальший розвиток в романній традиції та інших видах мистецтва.
- •33. Епістолярний роман: витоки, етапи розвитку.
- •35. Політико-культурне тло та періодизація німецького Просвітництва.
- •36. Науково-філософські орієнтири просвітницької Німеччини (Кант, Лейбніц)
- •37. Національні особливості літературних напрямів Німеччини.
- •38. Вплив літературно-суспільного руху „Бурі та натиску” на визначення і розвиток ідей Просвітництва у Німеччині.
- •39. Особливості німецького театру доби Просвітництва.
- •40. «Епоха Лессінга» в німецькій драматургії: співвіднесення теоретичних положень з драматургічною практикою.
- •41. Жанрове новаторство Шиллера-драматурга.
- •43. Образи Карла та Франца Моорів як висвітлення двох тенденцій життя соціального та родинного (мотив «рідної крові»).
- •44. Погляди на сутність людської природи в контексті Просвітництва в «Розбійниках» ф. Шіллера.
- •45. Англійська сентиментальна драма:особливості проблематики і поетики.
- •46. Особливості ранньої драматургії французького Просвітництва (Маріво, Лесаж).
- •47. Жанрова специфіка просвітницького класицизму в трагедіях Вольтера.
- •48. Теорія драматургії і театральна естетика
- •49. Творчість Бомарше як вершина французької просвітницької драми.
- •50.Соціально-політичний контекст американського Просвітництва.
- •51. Діалог європейського та американського Просвітництва.
- •52. Жанрово-стильова специфіка просвітницької поезії сша.
- •53. Особливості просвітницької прози сша.
- •54.Специфіка жанру автобіографії в американській літературі (б. Франклін, т. Джефферсон).
- •55. Естетичні принципи та світоглядні підвалини Передромантизму.
- •56. Особливості поезії р. Бернса: проблематика та поетика.
- •57. Жанрове оформлення філософської повісті в творчості Вольтера.
- •58. Явище сентименталізму в контексті культури Просвітництва: значення теми почуттів в епоху розуму, парадокс чи логічне доповнення.
- •59. Семантика завершення «Страждання молодого Вертера»: інтертекстуальне прочитання самогубства Вертера.
- •60. «Фауст»:витоки й модифікація сюжету. Проблема визначення жанру «Фауста».
- •61. Поняття «фастівська людина», образ Фауста як архетип.
- •62. Образ спокусника у „Фаусті”: його функції, засоби зображення.
- •63. Стосунки людина-диявол (спокусник) в системі Просвітництва: роль та положення людини.
31. Концепція «природної людини» та її варіанти в романах д. Дефо та Дж. Свіфта.
«Природна людина» - людина, не зіпсована цивілізацією. П'ятниця (англ. Friday) - центральний персонаж роману Д. Дефо «Дивна життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, описані ним самим» (1719). Робінзон рятує дикуна П., якого хотіли з'їсти його суперники-канібали, і з тих пір П. стає його вірним слугою і другом. Своє ім'я П. отримує по дню тижня, в який Робінзон визволив його від смерті. Робінзон намагається навіть звернути П. в християнство, але у того викликають сумніви основні догмати цієї релігії. «Здоровий глузд» дикуна змушує засумніватися у вірі самого Робінзона. П. - перший образ «природної людини», що став одним з основних героїв століття Просвітництва («Простак» Вольтера) та епохи романтизму («Ахала» і «Рене» Шатобріана).
32. Модифікація жанрів роману-подорожі та «робінзонади» у часі: їхній подальший розвиток в романній традиції та інших видах мистецтва.
Роман-подорож та робінзонада мали величезний вплив на подальший розвиток авантюрного роману. Тому, у цілому ряді творів, які не відносилися за типом до, наприклад, робінзонади, є елементи, які являються розвитком окремих сторін цього жанру. В результаті виникнення робінзонади відбулося:
- поява жанру антиробінзонади
- наслідування робінзонади іншими авторами («Швейцарський Робінзон» Вісса, « Новий Робінзон», «Російський Робінзон тощо). Що стосується, роману-подорожі, то його елементи часто використовувалися у інших жанрах.
33. Епістолярний роман: витоки, етапи розвитку.
Епістолярний роман або роман у листах - різновид роману, що представляє собою цикл листів одного або декількох героїв. У листах виражені душевні переживання героїв, відображена їхня внутрішня еволюція. Один з перших зразків жанру в європейській літературі - «Португальські листи» (1669) Габріеля Жозефа Гійерага, що представляє собою літературну містифікацію - збірка любовних послань португальської черниці Маріан Алькофорадо. Інший роман у листах XVII століття - «Любовне листування дворянина і його сестри» (1684) Афри Бен. Жанр став дуже популярним в літературі XVIII століття, особливо у творчості письменників-сентименталістів. Популярність жанру сприяла успіху романів Семюела Річардсона («Памела, або винагороджена доброчесність», «Кларисса, або Історія молодої леді, що містить у собі найважливіші питання приватного життя і показує, особливо, лиха, які можуть бути наслідком неправильної поведінки як батьків, так і дітей у відношенні до шлюбу»,« Історія сера Чарльза Грандісона»). У Франції XVIII століття романи в листах писали Шарль Луї де Монтеск'є («Перські листи», присвячений соціальним і філософським питанням), Філіп Брідар де ла Гард («Листи Терези»), Жан-Жак Руссо («Юлія, або Нова Елоїза») , Шодерло де Лакло («Небезпечні зв'язки»). У Німеччині в той же час до жанру роману в листах звернувся Йоганн Вольфганг Гете («Страждання юного Вертера»). У літературі романтизму розвиток жанру продовжилося. У формі листів створений роман Юлії Кріденер («Валері»), Етьєн де Сенанкура («Оберман»), Йоганна Христіана Фрідріха Гельдерліна («Гіперіон»).Прийоми епістолярного жанру використовувалися також в романі «Леді Сьюзан» Джейн Остін. У неоромантичної літературі прийоми жанру розробляв Брем Стокер(«Дракула»).
34. Епістолярний (соціально-психологічний) роман: витоки, етапи розвитку.
Епістолярний роман посідає окреме місце в літературі Відродження та Просвітництва усього європейського світу. Він уплинув певною мірою на розвиток романного жанру в цілому. У ХХ столітті власне роман має спільні риси з епістолярним романом.Поєднання форми листа та жанру роману зумовлює особливу структуру та композиційну рамку епістолярного роману, що визначає процеси сприйняття та розуміння інформації, закладеної у творі.Епістолярний роман як специфічний жанр художнього тексту, який походить від сполучення певної форми вираження – листа – та літературного жанру – роману, досі залишається недослідженим. Композиція епістолярного роману виявляє характеристики свого подвійного походження: з одного боку, форма листа зобов’язує до особливої комунікативної структури, а жанр роману, з іншого боку, модифікує його зміст і значення шляхом інтроспекції та пошуку вірогідності твору [31, с.56]. Можна було б стверджувати, що роман в листах походить із перетину форми листа та жанру роману, але, насправді, виявляється, що неможливо розділити ці два явища, до того ж їхні складники та їх поєднання формують епістолярний роман як жанр.Пропоную розглянути жанрові характеристики епістолярного(соц.-психол.) роману на творі «Нова Елоїза» Ж.-Ж.Руссо. «Нова Елоїза» -«зобразила інший бік цієї доби сумніву та заперечення-бік серця й тому цей твір здається більше пророцтвом майбутнього ніж виразником теперішнього…»Жанрово-стильові особливості:
-реалізм+сентименталізм+моралізм
-конфлікт між новими людьми(Юлія, Сен-Пре) та феод.сусп-вом
-інтелектуальний психологізм
-персонаж-соціальна детермінованість +психологічний тип
-песимістичний настрій (дружба – утопія майбутнього)
-ідеї виховання особистості.