44. Погляди на сутність людської природи в контексті Просвітництва в «Розбійниках» ф. Шіллера.

Фрідріх Шиллер (1759-1805) - німецький поет, філософ, просвітитель, що випробував на собі величезний вплив ідей республіканської Франції.

Говорячи про сутність людської природи у «Розбійниках», можна стверджувати про те, що якою б не була сутність людини, вона все одно повинна бути гармонійною. Там, де порушується гармонія людської істоти, виникає стан напруги. Там же, де єдність людської природи зберігається ціною рівномірного ослаблення плотських і духовних сил, людина впадає в стан ослаблення.

45. Англійська сентиментальна драма:особливості проблематики і поетики.

Увага драматургів-просвітителів зосередилася на комедії норовів. Найбільш цікаві твори комедії норовів цього періоду належать перу Олівера Голдсміта (Добронравный; Ночь ошибок) та Річарда Шерідана (Суперники; Школа лихослів'я). Шерідан - романіст і драматург здобув освіту в привілейованої школі Харроу, вивчав право в Лондоні, але з 1774 року цілком присвятив себе драматургії і за кілька років створив майже всі свої п'єси: комедію «Суперники» (1775), фарс «День св. Патріка, або Заповзятливий лейтенант»(1775), комічну«баладної»оперу«Дуенья»(1775), комедії«Поїздка в Скарборо»(1777) та«Школа лихослів'я»(1777, вид. 1780), комедію в жанрі«репетиції» , тобто представляє «сцену на сцені», - «Критик» (1779). В кінці 70-х рр.. Шерідан став керівником театру «Друрі-Лейн», який він очолював понад 33 років. Комедії Шерідана легкі, повні блиску, дотепності і несподіваних парадоксальних ситуацій; спостережливість автора і його критичне ставлення до вищої суспільству надають їм Викривальне звучання; побут і звичаї буржуазно-аристократичної Англії намальовані комедіографом гостро, правдиво і виразно. Шерідан слідом за Голдсмітом виступив проти сентиментальної комедії з її прямолінійної повчальністю. Вже в комедії «Суперники» Шерідан висміяв виспренніми, побудовані на книжковому «життєвому досвіді» відносини, Далекі від щирості і справжньої людяності. Один з яскравих персонажів комедії - тітка героїні, графиня Малапроп. Вона захоплюється красиво звучали слова, перебріхуючи їхній сенс і вимову. Звідси й увійшов в англійську мову термін «малапропізм», який позначає претензійну і спотворену мова. Школа лихослів'я (School for scandal. 1777) - Найблискучіша сатирична комедія норовів, що належить перу Шерідана, дуже популярна і в наші дні. Винахідливо й дотепно автор висміює лицемірство англійської вищого суспільства, зриває маски чесноти, доброзичливості і люб'язності, під якими ховаються аморальність, душевна порожнеча, жадібність, заздрість. Цим порокам лондонського вищого світу Шерідан протиставляє гідності провінційного поміщика, патріархального Пітера Тізла, що мав нещастя одружитися на бідній дівчині молоденькій, до якої, вищий світ здавався недосяжним ідеалом. Потрапивши у вибрані лондонські салони, вона також занурюється в інтриги, плітки і готова змінити чоловікові, але вчасно одумивается і починає розуміти гідності чесного Тізла та моральне нікчема витончених аристократів. Один з героїв комедії, Джозеф Серфейс, - ханжа і брехливий егоїст. У цьому образі Шерідан ставить під сумнів скомпрометований реальною дійсністю тезу просвітителів про «моральному розумі». У майстерності побудови сценічної дії і ведення діалогу, в відточених афористичним репліках Шерідан - учень англійських комедіографів епохи Реставрації У. Конгріва, Дж. фаркера та інших, які теж знущалися над лицемірством буржуа, утримуючись, однак, від моральних оцінок. Шерідан не поділяє моральної індиферентності своїх попередників, і за відсутності прямої повчальності порок у нього в фіналі викритий і покараний, а буржуазно-сімейні чесноти торжествують. Разом з тим традиції англійської комедії збагачені у Шерідана досвідом романів Філдінга та інших просвітителів, що робить його персонажів життєво повнокровними. Шерідану вдалося домогтися рідкісного рівноваги характерів і цікавій інтриги, позбавленої при цьому штучної хитромудрих і обумовленої характерами героїв, логікою їх взаємин. Разом з "Вночі помилок» Голдсміта «Школа лихослів'я» - вершина і підсумок розвитку англійської просвітницької комедії XVIII ст., Досвід якої був згодом сприйнятий О. Уайльдом і Б. Шоу.