41. Жанрове новаторство Шиллера-драматурга.

На творчість Шиллера впливали викладачі Академії( Абель, Шубарт розгледіли поетичний талант Шиллера). Саме тому Шиллер наслідував Шубарта у драматургії.

У драмі були присутні релігійні мотиви («Християни», «Козімо Медічі»). Театр для Шиллера – це сусп.. інститут, вплив якого є глибшим за мораль та закон, це посередниу між державою та релігією.

Театральна сцена у Ш. виконує функцію суду (барокова жорстокість та дисгармонійність).

Трагедія – поетична репрезентація низки взаємопов’язаних подій, що зображають перед нами людей у стані страждання, що мають відродити і глядачеві співпереживання.

Мотив страждання та моральної самостійності.

Комедія – можливість спокійно спостерігати. Концепція «веймарського класицизму» є засадничою для естетичної теорії Шіллера.Історична драматургія має національне, історичне тло, у Шіллера зазвичай німецька історія переплітається з історією світовою або світова історія приховує проблемні моменти національної історії.

42. Ідейне спрямування „Розбійників”, його специфіка та художні засоби втілення. Інтенсивна робота Шиллера над трагедією "Розбійники" почалася після того, як він прочитав розповідь Д. Шубарта "До исторіїї людського серця", де був описаний епізод, типовий в умовах феодальної системи. Історія двох братів, синів одного дворянина, відбивала певний соціальний конфлікт. Шиллер абсолютно оригінально розробив тему розбійників, показав їх об'єктивно поставленими поза законом. Глибше вирішені психологічні проблеми. Складніші у Шиллера і соціальні характеристики і узагальнення.Як типовий штюрмер, Шиллер відмовився від віршованої форми драми (обов'язковою у класицистів), герої його говорять простою розмовною мовою, з багатими образними відтінками діалектної мови. Нерідко в їх мові зустрічаються грубі звороти. Основні герої драми - представники декласованих елементів - розбійники, маси плебейства і бюргерства. У дусі естетики "Бурі і натиску" автор виділяє образ видатного героя-одинака. Таким "бурхливим генієм" в драмі і виступає Карл Моор. Сила "Розбійників" полягала в яскравому викриванні вад феодального ладу - розпусти, підлості, продажності. Найцінніше в трагедії - "живописність людських характерів" зі світу жорстокості та лицемірства.

43. Образи Карла та Франца Моорів як висвітлення двох тенденцій життя соціального та родинного (мотив «рідної крові»).

Драма "Розбійники" — це перший драматичний твір Шиллера. У драмі показано протистояння синів графа Моора — Франца і Карла, які є носіями двох діаметрально протилежних світоглядів. Карл — втілення романтичного погляду на життя. Він ненавидить убогство навколишнього життя і з відразою і презирством відноситься до лицемірів, які лестять могутнім володарям, одночасно гноблячи бідних людей. Карл не бажає жити за законами, які використовують в своїх інтересах обманщики і лиходії. Але в глибині душі хлопець залишається доброю і чистою людиною. Взнавши, що граф Моор позбавляє його батьківського спадку, Карл впадає у відчай і сприймає цю особисту образу як черговий прояв загальної несправедливості. Хлопець покидає суспільство, ховається в Богемському лісі і і стає ватажком розбійників. Карл Моор, графський син, грабує багатих і знатних і допомагає ізгоям і знедоленим. Поведінка хлопця заставляє пригадати героїв народних балад про благородних розбійників. Франц Моор, брат Карла, дотримується інших принципів. Шиллер малює досить неприємний образ егоїста, циніка, позбавленого честі і совісті. Саме Франц був причиною того, що батько позбавив Карла спадку. Він ганьбив і обумовлював брата, маючи дві таємну мету: роздобути все батьківське майно і одружуватися на нареченій Карла. Мета життя Франца — задоволення своїх бажань. Ця людина вважає, що чесність — доля бідних. Франц Моор жадає грошей і влади, вважаючи, що немає перешкод для досягнення цих цілей. При необхідності він готовий рідного батька приректи на голодну смерть. Але в кожній провині ховається покарання. Франца починають переслідувати страшні бачення, які стають розплатою за жорстокість і злочин. Франц Моор не може пережити мук совісті. Жахаючись неминучої відплати, він накладає на себе руки. Може здатися, що життєва філософія Карла перемогла, але це не зовсім так. У фіналі драми Карла Моора охоплюють важкі сумніви. Він задається питанням: чи правильну дорогу він обрав? Карл розуміє, що помилився. За свій благородний розбій йому доводиться платити смертю батька і Амалії. Карл розуміє, що високої помсти і благородного вбивства не існує. Нарешті він бачить, що розбійники користолюбні і жорстокі. Карл Моор вирішує добровільно здатися владі. Фрідріх Шиллер змалював протистояння двох братів, зіткнення Карла із законом, щоб підняти серйозне питання: якщо проти насильства боротися насильством, то чи не стане благородний месник благородним злочинцем? Драматург приходить до висновку, що росплата неминуча для кожного, хто порушить неписані моральні закони і мотиви злочину не мають ніякого значення. У драмі "Разбійникиі" Шиллер продемонстрував різке протиріччя між невід'ємним правом кожної людини на протест і злочинним стриманням всякого насильства. Це протиріччя є справжньою трагедією багатьох мислячих людей. По генієві Фрідріха Шиллера, в реальному житті це протиріччя нерозв'язне.