- •2. Часо-просторові параметри Просвітництва (по країнах).
- •3. Типологічні риси літератури Просвітництва.
- •4. Жанрова палітра просвітницької літератури.
- •5. Класицизм в контексті п.: витоки, визначення
- •6. Рококо в контексті Просвітництва:
- •7. Класицизм і його варіанти у 18 ст.
- •8. Рококо як дискусійний напрям просвітницької літератури та культури.
- •9. Стильові особливості рококо (культурологічно-літературний аспект).
- •10.Специфіка «художньої правдивості» рококо
- •11. Сентименталізм в контексті Просвітництва: соціокультурна і літературна ґенеза.
- •12. Сенсуалізм як філософське підґрунтя сентименталізму.
- •13. Варіанти сентименталізму, їхня специфіка
- •14. Історико-культурні умови та періодизація англійського Просвітництва.
- •15. Філософські теорії (Локк, Шефсбері, Берклі, Юм): їхня роль у становленні і еволюції «нової літератури».
- •16. Д. Дефо. Особливості просвітницької проблематики й поетики роману.
- •17. Самобутність природного стилю англійської романістики.
- •18. Дж.Свіфт як перший критик просвітництва зсередини. Специфіка раннього просвітницького роману.
- •19. Оформлення двох жанрових моделей роману в творчості с. Річардсона та г. Філдінга.
- •20. Самобутність англійського сентименталізму (л. Стерн)
- •21. Національна самобутність французького Просвітництва та суспільно-історичні умови його формування.
- •22. Специфіка періодизації доби Просвітництва у Фпанції.
- •23. Психологічна проза та її значення у розвитку жанру психологічного роману.
- •24. «Енциклопедія» та енциклопедисти: світоглядні позиції та місце у розбудові французької просвітницької літератури.
- •25. Д.Дідро: особливості авторського стилю, вплив творчості на літературне та духовне життя просвітницької Франції.
- •26. Епістолярний вимір французького сентименталізму в творчості ж.-ж. Руссо.
- •27. Роман-подорож як засіб розкриття світоглядних принципів доби Просвітництва.
- •28. Роман-подорож та «робінзонада»: жанрові точки перетину та розходження.
- •30. Семантика простору: художнє навантаження острову Робінзона та островів-світів, які відвідує Гулівер.
- •31. Концепція «природної людини» та її варіанти в романах д. Дефо та Дж. Свіфта.
- •32. Модифікація жанрів роману-подорожі та «робінзонади» у часі: їхній подальший розвиток в романній традиції та інших видах мистецтва.
- •33. Епістолярний роман: витоки, етапи розвитку.
- •35. Політико-культурне тло та періодизація німецького Просвітництва.
- •36. Науково-філософські орієнтири просвітницької Німеччини (Кант, Лейбніц)
- •37. Національні особливості літературних напрямів Німеччини.
- •38. Вплив літературно-суспільного руху „Бурі та натиску” на визначення і розвиток ідей Просвітництва у Німеччині.
- •39. Особливості німецького театру доби Просвітництва.
- •40. «Епоха Лессінга» в німецькій драматургії: співвіднесення теоретичних положень з драматургічною практикою.
- •41. Жанрове новаторство Шиллера-драматурга.
- •43. Образи Карла та Франца Моорів як висвітлення двох тенденцій життя соціального та родинного (мотив «рідної крові»).
- •44. Погляди на сутність людської природи в контексті Просвітництва в «Розбійниках» ф. Шіллера.
- •45. Англійська сентиментальна драма:особливості проблематики і поетики.
- •46. Особливості ранньої драматургії французького Просвітництва (Маріво, Лесаж).
- •47. Жанрова специфіка просвітницького класицизму в трагедіях Вольтера.
- •48. Теорія драматургії і театральна естетика
- •49. Творчість Бомарше як вершина французької просвітницької драми.
- •50.Соціально-політичний контекст американського Просвітництва.
- •51. Діалог європейського та американського Просвітництва.
- •52. Жанрово-стильова специфіка просвітницької поезії сша.
- •53. Особливості просвітницької прози сша.
- •54.Специфіка жанру автобіографії в американській літературі (б. Франклін, т. Джефферсон).
- •55. Естетичні принципи та світоглядні підвалини Передромантизму.
- •56. Особливості поезії р. Бернса: проблематика та поетика.
- •57. Жанрове оформлення філософської повісті в творчості Вольтера.
- •58. Явище сентименталізму в контексті культури Просвітництва: значення теми почуттів в епоху розуму, парадокс чи логічне доповнення.
- •59. Семантика завершення «Страждання молодого Вертера»: інтертекстуальне прочитання самогубства Вертера.
- •60. «Фауст»:витоки й модифікація сюжету. Проблема визначення жанру «Фауста».
- •61. Поняття «фастівська людина», образ Фауста як архетип.
- •62. Образ спокусника у „Фаусті”: його функції, засоби зображення.
- •63. Стосунки людина-диявол (спокусник) в системі Просвітництва: роль та положення людини.
38. Вплив літературно-суспільного руху „Бурі та натиску” на визначення і розвиток ідей Просвітництва у Німеччині.
“Sturm und Drang” – це літ. та сусп.. рух нім. Бюргерської молоді 1770-80рр.,спрямований проти феод. деспотизму та аристократ. культури, догм, класицизму та манірності рококо.Програмний доку-т штюрмерів «Про нім. характер в мистецтві»(1775)-Гердер. Представники цього напряму Й.В.Гете, Й.Ф.Шіллер, Г.Бюргер, Я.Ленц та інші виступали проти деспотизму, в ім'я справедливості та свободи, оспівували сильних, сміливих людей, яким властиві яскраві, глибокі почуття. Саме такими рисами характеру наділені герої творів великого поета і драматурга Й.Ф. Шіллера (1759-1805). У драмі “Вільгельм Телль” оспівано швейцарського народного героя, борця за незалежність і визволення країни з-під австрійського гніту; драма “Орлеанська діва” присвячена героїні визвольної боротьби французького народу Жанні д'Арк. . Гете як великий гуманіст вірив у геніальні творчі можливості людини, що і відобразив яскраво у всесвітньо відомій драматичній поемі “Фауст”. Над цим твором він працював майже все життя. У середньовічну легенду про доктора Фауста, який продав душу дияволу і за це отримав можливість здійснити всі свої бажання, Гете вклав новий філософсько-моральний зміст. Його героя мучать питання: у чому полягає сенс життя? Що таке щастя? І тільки в кінці трагедії, вже гинучи, Фауст доходить висновку: сенс життя полягає у праці, діяльності та боротьбі.Очередки штюремрства –Франкфурт, Страсбург.
Естетична програма штюрмерства(І. Гердер-теоретик):1)ідея «характерного мистецтва» (емоційна насиченість);2)інтерес до нац.. коріння мистецтва, увага до фольклору (нац.. самобутність);3)історизм в усвідомленні явищ культури (статика і динаміка);4)Соц. дієвість (соц..функція літ-ри-через текст вплив.на сусп.-во);5)особл. роль фантазії та емоц. начала в літературі.
Мета – обєднати роздріблену Німеччину, пробудити нац.. дух німців. Штюрмерство-основа для наступ епохи. Реалізатори ідей-Гете та Шіллер.
39. Особливості німецького театру доби Просвітництва.
2 провідні жанри в нім. театрі:
1)«Штюрмерська драма» 1773-76 р.р. – розквіт
-«Домашній вчитель», «Солдати» Ленц
-«Близнюки», «Буря та натиск» Клінкер
2)«Бюргерська/ міщанська драма»
-«Емілія Галотті» Лессінг – супротивне заклику до наслідування клацисистичної французької драми
-Культ Шекспіра (обробка драматургії в дусі Нового часу).
40. «Епоха Лессінга» в німецькій драматургії: співвіднесення теоретичних положень з драматургічною практикою.
Лессінг Готфрид Ефраім ( 1729-1781) народився у Саксонії, у родині пастора. Навчався у Лейпцігському університеті, працював перекладачем та журналістом у Берліні, був губернатором Сілезії та керував Гамбурзькою бібліотекою. Співвіднесення теоретичних положень з драматургічною практикою:
- «Листи про новітню літературу» (1759-1765)
- Гамбурзька драматургія
- завдання – знищити перепони на шляху до швидкого розвитку літератури нового бюргерства.
Вважав, що німецька буржуазна література не має бути придворною, вона має стати засобом виховання бюргерства (критика французьких класиків, які виправдовували абсолютизм).
Підґрунтя – «Поетика» Аристотеля.
Трагедія – «Аристотелева теорія навіть не потребує поправок. Вона залишається досконалою завжди»
«Катарсис» - очищення через «страх» - має розумітися не як жах, а як співчуття.
«Лаокоон або про межі живопису та поезії» (1766) – естетичні принципи просвітницького реалізму. Створена нова теорія поезії – позбавлена формалізму:
- «життя у своєму русі», ані бездуховна форма – суттєвий зміст поезії
- мистецтво має відображати правду життя – реальність
- мистецтво розширює свої кордони – наслідує всю видиму природу, в якій прекрасне є лише найменшою частиною
- кожен вид мистецтва має свою специфіку
- часова послідовність – сфера поета, простір – сфера художника
- основний закон мистецтва – закон краси, істини та виразності
- кінцева мета мистецтва – насолода