Педагогіка – наука, практика, навчальна дисципліна.
З грецької – дитя веду. Педагогіка як педагогічна діяльність виникла разом із людським суспільством. Її метою була передача накопиченого досвіду від батька до сина, а потім – від одного покоління до іншого. Знання людей про навколишній світ поклали початок розвитку науки. В умовах оволодіння виробничим досвідом і науковим знанням вимагало спеціальної і досить тривалої виучки. Це призвело до виникнення навчально-виховних закладів і людей, професією яких стало навчання і виховання дітей.
Як тільки виховання виділилось в самостійну професійну галузь, виникла необхідність в узагальненні досвіду педагогічної діяльності. Це стало основою для створення педагогічної теорії (науки), а пізніше – педагогіки як навчальної дисципліни, що розглядала основи професійної підготовки вчителів і вихователів.
Педагогіка існує в єдності трьох своїх іпостасей: як педагогічна теорія (наука), педагогічна діяльність (практика) та навчальна дисципліна.
Основні категорії педагогіки та зв'язок між ними.
Педагогіка – наука про навчання, виховання, освіту, розвиток (допоміжний).
Навчання = виховання + учіння
Навчання – це процес взаємодії викладання і учіння (вчителя і учня) з метою передачі та засвоєння соціального досвіду.
Двоякість характеризується єдністю викладання і учіння.
Виховання – це взаємодія вихователя і вихованця з метою формування особистості для самореалізації в основних сферах життєдіяльності шляхом поповнення нестатків.
Освіта являє собою процес і результат навчання та виховання.
Освіта = навчання + виховання
Освіта:
● за призначенням (загальна, спеціальна)
● за рівнем освіченості (початкова, середня, вища)
● за професійною спрямованістю (медична, педагогічна, юридична)
● за профілем (гуманітарна, технічна, природнича)
● за повнотою (закінчена, незакінчена)
● за значимістю (основна – дипломна, додаткова - післядипломна)
Розвиток – це процес якісних і кількісних перетворень в організмі, свідомості та поведінці дитини, що відбувається під впливом навколишнього середовища в результаті вирішення зовнішніх і внутрішніх протиріч.
Розвиток буває: фізичним, психічним, моральним, естетичним.
Система педагогічних наук.
Сучасна педагогіка являє собою систему педагогічних наук.
На теоретичному рівні кожна з педагогік, що входять в цю систему, вивчає закони, закономірності, принципи та правила педагогічного процесу;
На технологічному – мету, зміст, методи, форми та результат педагогічного процесу;
На змістовному – знання, способи діяльності (уміння, навички), досвід творчої діяльності, досвід емоційно-ціннісних відносин.
Загальна педагогіка містить в собі дидактику (теорію навчання), теорію виховання, школознавство.
Вікова педагогіка – ясельну, дошкільну, педагогіку школи (загальноосвітньої та професійного навчання, середньої фахової освіти), педагогіку вищої школи, педагогіку дорослих (андрагогіка).
Галузева педагогіка – військова, інженерна, медична, юридична.
Порівняльна педагогіка – закономірності розвитку освітніх систем в різних країнах світу шляхом їх зіставлення.
Спеціальна педагогіка – присвячена проблемам навчання та виховання дітей, що мають відхилення в фізичному, психічному та розумовому розвитку.
Лікувально-профілактична педагогіка – школи санаторного типу.
Виправно-трудова педагогіка – теорія та практика перевиховання людей.
Народна педагогіка – фамілогія, батьківська педагогіка, народна дидактика, народна деонтологія (про цінності).