45. Практичні методи навчання.

При використанні практичних методів навчання джерелом знань є дії самих учнів. Ціль таких методів – формування умінь і навичок. У їх основі лежить діяльність учнів по застосуванню отриманих знань. До цієї групи належать вправи, лабораторні і практичні роботи.

Вправи являють собою багаторазове повторення розумової або практичної дії, що відбувається з метою оволодіння нею для її вдосконалення. Вони використовуються при вивченні всіх предметів на всіх етапах навчання. В залежності від предметної спрямованості вправи бувають математичними, літературними, хімічними.

За сферою прикладання зусиль – фізичні та інтелектуальні.

За видом навчальної діяльності – усними, письмовими та графічними.

За характером навчальної діяльності – репродуктивними, що відтворюють певну діяльність без змін, та творчими, що потребують роботи з виходом за межі відомого. У якості комплексних можна розглядати лабораторно-практичні та виробничо-трудові вправи.

● Усні вправи пов’язані з розвитком мови і мислення, використовуються для викладу знань, оволодіння технікою та культурою читання, усної лічби, говоріння. Велику роль відіграють у вивченні мов.

● Письмові вправи сприяють розвиткові культури писемного мовлення. Вони виконуються у вигляді диктантів, творів, конспектів, оповідань, вчать самостійності мислення та лаконічній формі викладу думки. З їх допомогою відпрацьовуються механізми грамотного письма.

● Графічні вправи розвивають просторове мислення, вчать упорядковувати зображення на площині, акуратно писати, креслити, малювати, згортати інформацію до певного сигналу та розгортати її в разі потреби.

● Лабораторно-практичні вправи сприяють формуванню уміння користуватися приладами, вимірювальною апаратурою, реактивами, природними та штучно створеними матеріалами. Вони формують конструктивно-технічні уміння, а також уміння проводити досліди та оформляти звіти про експерименти.

● Виробничо-трудові вправи готують дітей до виконання певної виробничої діяльності, вчать їх трудитися. Прості вправи спрямовані на відпрацювання окремих трудових прийомів, складні – на виконання трудових справ у цілому.

46. Класифікація методів навчання за складом соціального досвіду.

За логікою реалізації навчального процесу кожному з компонентів змісту навчання відповідає визначений спосіб (метод) його передачі. Тобто для передачі знань використовується пояснювально-ілюстративний метод, що реалізується у формі розповіді, лекції, конференції. Для формування способів діяльності (умінь і навичок) застосовують репродуктивний метод, що реалізується у формі вправ, бесід, семінарів, лабораторних і практичних робіт. Для передачі досвіду творчої діяльності, що здійснюється шляхом самостійного вирішення проблемних завдань.

Типи проблемності:

● пізнавальна проблемність, спрямована на розвиток теоретичного мислення школярів. У їх основі лежить вирішення проблеми, що здійснюються або вчителем (проблемне викладання), або учнями (дослідницький метод), або спільно (частково-пошуковий). Вони поєднуються під однією назвою дослідницький метод, форма реалізації якого проблемне викладання, частково-пошуковий та суто дослідницька робота.

● оцінювальна проблемність – спрямована на розвиток критичного мислення дітей. Для реалізації цього процесу використовується метод оцінки, представлений у вигляді самооцінки, взаємооцінки, навчальної дискусії, рецензування, тобто, у тих формах, де школярам необхідно мати свою обґрунтовану точку зору, вміти її подати та відстояти в навчальній суперечці.

● практична проблемність – полягає у переносі старих знань у нову ситуацію. Він використовується для розвитку практичного мислення і здійснюється за допомогою методу переносу. Формою реалізації цього методу можуть служити ігри, ускладнені задачі, ситуації, що вимагають нестандартного рішення.

Досвіду емоційно-ціннісних відносин, що формується в процесі адекватних переживань, відповідає четвертий метод навчання. Завдання полягає в тім, щоб викликати ці адекватні переживання в душі дитини, змусити її засміятися чи заплакати, зрадіти чи засмутитися, прийняти педагогічний вплив чи відкинути його. Впоратись з такою задачею в навчальному процесі в змозі лише особистість учителя. Метод ми розглядаємо як спосіб взаємодії вчителя і учня з метою передачі соціального досвіду, особистість – як сукупність відносин людини до себе, до інших, до суспільства, до діяльності. Іншими словами вчитель може впливати на учня сукупністю своїх відносин, з одного боку, і учень може взаємодіяти з учителем відповідно до власних відносин.

Отже відповідно до чотирьох компонентів соціального досвіду (знання, способи діяльності, ДТД, ДЕЦВ) ми виділили чотири методи навчання: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного навчання, особистість вчителя. головним із них буде особистість вчителя, тому що цей метод використовується для передачі основного компонента соціального досвіду – ДЕЦВ, що являє собою основу особистості як сукупності відносин.