49. Цілісність педагогічного процесу.

Три основні характеристики цілісності: взаємозв’язок, взаємозалежність, єдність.

Взаємозв’язок. Для передачі знань необхідно так побудувати педагогічний процес, щоб кожен учень зрозумів і запам’ятав пропонований матеріал, а для цього потрібно скористатися пояснювально-ілюстративним методом. Якщо цей взаємозв’язок буде порушено, то бажаного результату вчитель не отримає.

Взаємозалежність. Кожен наступний компонент містить у собі досягнення попереднього. Так, без знань не можна сформувати умінь і навичок, без тих та інших – ДТД, і, в остаточному підсумку, всі вони поєднуються в ДЕЦВ.

Єдність реалізується в поєднанні навчання та виховання в кожнім елементі педагогічного процесу, коли навчання не існує без виховання, а виховання – без навчання.

40. Документи, що визначають зміст освіти в сучасній школі: навчальні плани, програми, підручники.

Основними документами, що відбивають зміст освіти, є навчальні плани, програми та навчальна література.

1. Навчальні плани відносяться до нормативних документів, що визначають режим і зміст роботи сучасної школи. А саме:

• Тривалість навчального року, чвертей (семестрів) і канікул,

• Повний перелік предметів, які вивчаються в даному навчальному закладі,

• Розподіл предметів за ступенями школи та за роками навчання,

• Кількість навчальних годин з кожного предмету на весь час навчання і на вивчення в кожнім класі,

• Кількість годин на тиждень, відведених для вивчення кожного предмету,

• Загальне тижневе навантаження учнів,

• Структуру і тривалість практикумів, табірних зборів.

Державний компонент націлений на забезпечення соціально необхідного обсягу і рівня освіти в країні. Він відпрацьовується й методично забезпечується структурами Міністерства освіти і науки України. До складу державного компонента входять обов’язкові для вивчення – літературно-мовні дисципліни; - математика й основи інформатики; - суспільні дисципліни; - природничі предмети; - предмети естетичного циклу; - трудове навчання та фізична культура.

Метою шкільного компоненту є забезпечення індивідуалізації та диференціації навчання в сучасній школі. До цієї частини навчального плану входять:

● профільне навчання,

● обов’язкові предмети за вибором,

● необов’язкові предмети за вибором (факультативи, гуртки, студії).

Міністерство освіти і науки України розробляє типові навчальні плани для різних видів шкіл. Вони складаються з інваріантної частини (державний компонент) та варіативної частини (шкільний компонент) і являють собою розбивку навчальних годин за роками навчання з урахуванням припустимого щотижневого навантаження учнів.

2. Навчальні програми – це нормативні документи, що включають у себе перелік знань, умінь і навичок з конкретного окремо взятого предмету і рекомендації з їх засвоєння. Створюються вони на основі й відповідно до навчальних планів. У даний час у школі діють два типи програм – типові навчальні програми і робочі.

Типові програми окреслюють коло базових знань, умінь і навичок, систему провідних світоглядних ідей, дають загальні рекомендації методичного характеру з урахуванням засобів навчання, необхідних і достатніх для ефективного засвоєння навчального предмету. Вони затверджуються Міністерством і носять рекомендаційний характер. На її основі створюються робочі програми. Навчальна програма з предмету складається з трьох частин: пояснювальної записки, змісту навчання предмету та методичних вказівок з її реалізації. Зміст навчання предмету в навчальній програмі дається у вигляді тематичної розбивки з визначенням навчального часу, обсягу матеріалу, що вивчається, та форм контролю якості його засвоєння.

3. Зміст навчання предмету докладно розкривається в навчальній літературі. До неї відносяться підручники, навчальні і методичні посібники, довідники, книги для додаткового читання, атласи, карти, збірки задач, зошити на друкованій основі, решебники. Перелічене в своїй єдності представляє собою методичний комплекс, від якого в значній мірі залежить ефективність навчання. У дидактиці навчальна література виступає, з одного боку, як засіб навчання, а з іншого – як джерело й умова самостійного добування знань. Її задача – змістовне і технологічне забезпечення навчального процесу відповідно до вікових особливостей, навчальних можливостей, потреб та інтересів дитини. У навчання вона виконує інформаційну функцію (містить необхідну для передачі інформацію), технологічну (показує шляхи та способи її засвоєння), мотиваційну (формує мотиви навчання, різнобічні інтереси й потреби в знаннях, навчанні та пізнанні), та розвиваючу (розвиває мислення, пам'ять, увагу, здібності, сприяє становленню та розвитку особистісних якостей та відносин). Особливе місце в переліку літератури займає підручник, що в ідеалі, при мінімальному обсязі дає максимальні можливості для навчання й самоосвіти. Істотними доповненням до підручника є різного роду навчальні посібники, що містять матеріал у більш широкому ракурсі та доповнюють підручник новітніми даними з різних галузей знань. З розвитком інформаційних технологій і матеріально-технічного забезпечення шкіл порід із традиційними все ширше застосовуються без паперові навчальні матеріали: аудіо- та відеозаписи, комп’ютерні програми.