- •Педагогіка – наука, практика, навчальна дисципліна.
- •Основні категорії педагогіки та зв'язок між ними.
- •Система педагогічних наук.
- •Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •Методологія педагогіки.
- •11. Теоретичні методи нпд
- •Методи науково-педагогічних досліджень.
- •12. Статистико-математичні методи нпд.
- •13. Інтегративні методи нпд.
- •14. Закони та закономірності педагогічного процесу.
- •17. Принципи та правила педагогічного процесу.
- •18. Принципи гуманізації, пріоритету загальнолюдських цінностей, поєднання поваги та вимогливості до особистості учня, принцип педагогічного оптимізму.
- •20. Принципи культуро відповідності, народності та інтеркультурності пп.
- •22. Принципи системності пп, його цілеспрямованості, результативності, ефективності, оптимального поєднання змісту, методів та форм педагогічного процесу.
- •23. Принцип соціальної зумовленості педагогічного процесу, його зв’язку з життям та суспільно корисною працею.
- •25. Принципи самодіяльності, творчої активності, та саморозвитку.
- •24. Принципи науковості, послідовності, доступності, наочності та зворотного зв’язку в педагогічному процесі.
- •26. Взаємозв’язок між законами, закономірностями, принципами та правилами педагогічного процесу.
- •27. Поняття цілі та задач педагогічного процесу. Дерево цілей.
- •28. Ціль пп як системо утворююча величина, як напрямок розвитку, як прогнозований результат педагогічного процесу.
- •30. Дидактика як педагогічна теорія навчання.
- •32. Зміст навчання, його основні компоненти та зв'язок між ними.
- •35. Досвід творчої діяльності як компонент змісту навчання.
- •36. Пізнавальна проблемність та умови її використання у навчанні.
- •39. Досвід емоційно-ціннісних відносин як складова соціального досвіду та компонент змісту навчання.
- •31. Навчання як дидактична категорія.
- •33. Знання як компонент змісту навчання.
- •37. Оцінювальна проблемність у навчанні.
- •34. Способи діяльності (уміння і навички) як компонент змісту навчання.
- •38. Організаційно-виробнича (практична) проблемність у навчанні.
- •49. Цілісність педагогічного процесу.
- •40. Документи, що визначають зміст освіти в сучасній школі: навчальні плани, програми, підручники.
- •41. Методи навчання як дидактична категорія.
- •50. Форми навчання як дидактична категорія.
- •52. Організаційні форми навчання.
- •42. Класифікації методів навчання.
- •43. Словесні методи навчання.
- •44. Наочні методи навчання.
- •45. Практичні методи навчання.
- •46. Класифікація методів навчання за складом соціального досвіду.
- •51. Форми організації навчання.
- •54. Урок як основна організаційна форма навчання в сучасній школі. Його структура, типи та види.
- •47. Цілепокладання в навчально-виховному процесі.
- •57. Комплексний аналіз уроку.
- •56. Педагогічний аналіз уроку, його типи та види.
- •58. Структурний аналіз уроку.
- •60. Семінарські заняття як організаційна форма навчання.
- •61. Лабораторні та практичні заняття.
- •62. Навчальна екскурсія.
- •63. Домашня навчальна робота.
14. Закони та закономірності педагогічного процесу.
Закон – це об’єктивний, стійкий, істотний зв'язок між явищами та процесами, що характеризує їх розвиток.
Закони:
Усесвітні закони – стосуються всіх педагогічних явищ і процесів, діють на всіх рівнях, враховуються повсюдно. Як правило, вони є відображенням законів природи й описують як зовнішні, так внутрішні зв’язки між її елементами. До них можна віднести:
Закони цілісності педагогічного процесу
Закон розвитку
Закон загального взаємозв’язку та взаємозалежності педагогічних явищ, що не існують ізольовано один від одного, одні є початком і подовженням інших
Закон подоби
Закон рівноваги – заснований на почутті міри. Спрямовує педагогічний процес на формування толерантності, виваженості, врівноваженості
Закон нескінченності педагогічного процесу. Говорить про невпинний рух від старого до нового в педагогіці, від простого до складного.
Загальні закони – описують зовнішні зв’язки педагогіки.
Закон переходу кількісних накопичень у якісні зміни
Закон єдності та боротьби протилежностей лежить в основі визначення рушійних сил педагогічного процесу.
Закони заперечення заперечень – розвиток іде шляхом відмирання старого і народження нового
Специфічні закони – є конкретизацією загальних. Вони описують внутрішні зв’язки. Це закони навчання та виховання, закони засвоєння інформації, закони життя та діяльності колективу.
Закономірність – визначення загальної упорядкованості природи й суспільства, в рамках якої виділяються закони.
Закономірність використовується коли можна зафіксувати:
● упорядкованість
● міру закону
● застосування закону в зазначених умовах чи в образному напрямку.
Таким чином, закон і закономірність характеризують зв’язки між педагогічними явищами й усередині них. Однак закон описує загальні і істотні зв’язки, а закономірність – часткові і другорядні.
17. Принципи та правила педагогічного процесу.
Принципи педагогічного процесу – це система вимог до навчання та виховання, дотримання яких забезпечує ефективність вирішення освітніх завдань.
Із принципів педагогічного процесу витікають його правила.
Правила педагогічного процесу – це механізм його реалізації відповідно до принципів (вимог).
Принципи говорять про те, що робити, правила показують, яким чином це можна здійснити.
З огляду на змістовну подібність принципів однієї групи, правила формулюються як сукупні для всієї групи принципів.
18. Принципи гуманізації, пріоритету загальнолюдських цінностей, поєднання поваги та вимогливості до особистості учня, принцип педагогічного оптимізму.
1. Принцип гуманізації. Цей принцип проголошує людину метою суспільного розвитку, а не засобом суспільного виробництва.
2. Принцип пріоритету загальнолюдських цінностей витікає з принципів гуманізації і становить її складову частину.
Пріоритет класових цінностей, пріоритет національних цінностей, пріоритет загальнолюдських цінностей.
3.Принцип поваги до особистості дитини в поєднання з доцільною вимогливістю до неї, потребує визнання суспільної ваги підростаючої людини, її поглядів, ставлень, проблем. Поважати гідність – значить вчити вимогливості й відповідальності за свої слова, вчинки. В основі лежить вимога, яка повинна бути конкретною, обґрунтованою, закінченою, відповідати силам, можливостям та здібностям дитини.
А.С. Макаренко: «Чим більше поважаю. Тим більше вимагаю».
4. Принцип педагогічного оптимізму базується на позитивному в дитині, вірі в її сили та здібності, на використанні великої сили педагогічного навіювання з метою підтримки особистісного позитиву (заснована на позитивних емоціях людини).
19. Принципи природовідповідності ПП, врахування індивідуальних та вікових особливостей дітей, диференційного підходу.
1. Принцип природо відповідності говорить про те, що сама природа з системою зв’язків між їх складовими становить скарбницю педагогічного досвіду. Дитина живе за законами природи та особливо жваво відгукується на її впливи. Досвід показує, що успіхи в навчанні та вихованні напряму залежать від побудови навчального процесу, відповідно до біоритмів людського організму та навколишнього середовища. Принцип прироовідповідності наголошує на врахуванні в педагогічному процесі критичних станів природи.
2. Принцип урахування вікових особливостей. Шкільне дитинство складається з трьох вікових періодів: молодший шкільний вік, середній (підлітковий) і старший (юнацький). Кожен із них має свої характерні риси в розвитку організму, психіки, і в соціальному розвитку.
3. принцип індивідуального підходу говорить про те, що необхідно враховувати індивідуальні особливості (психотип, темперамент, особливості пам’яті, уваги, мислення). Задача вчителя полягає в розвитку індивідуальності кожного учня, у виявленні його схильностей, розвитку здібностей відновідно до природних задатків і потреб дитини.
4. Принцип диференційного підходу наголошує на необхідності організації педагогічного процесу з певними групами людей. Існує чотири типи диференціації:
● вікова,
● рівнева,
● профільна
● в позаурочний час – за інтересами