51. Форми організації навчання.

Угрупування форм організації навчання здійснюється за кількістю учнів, що беруть у них участь.

1. Фронтальна форма організації навчання являє собою спілкування вчителя з усіма учнями одночасно. Це фронтальна бесіда, самостійна чи контрольна робота, спільне рішення поставленої проблемної задачі. Буває індивідуально-фронтальна і колективно-фронтальна, що різняться між собою як характером навчальної діяльності, так і її результатами. Вони не протистоять, а доповнюють одна одну.

2. Групова форма організації навчання характеризується спілкуванням учителя з групою дітей, що виконують одне завдання. У залежності від того, як формуються групи, можна виділити такі різновиди. Диференційно-групова форма організації навчання виникає, коли відбувається розподіл дітей на групи за образною ознакою. Диференціація за навчальними можливостями (сильні, середні, слабкі).

Кооперативно-групова, коли в кожній групі знаходяться і сильні, і слабкі, і середні учні, що в сильній роботі можуть допомогти один одному.

Змішана, коли в одній групі з шести чоловік беруть участь двоє сильних, двоє середніх і двоє слабких учнів. Варіюючи в такий спосіб організацію навчальних груп, можна домогтися максимального ступеня подолання недоліків групової роботи та створити умови для найбільш ефективного навчання на уроці.

До групової форми можна також віднести роботу дітей в парах (парна робота). Перевагою цієї форми навчання є максимальна завантаженість дітей навчальною роботою та неможливість відсидітися в тіні. При цьому відбувається безпосередня компенсація недоліків пізнавальної діяльності кожного школяра в різних її варіантах. У навчальному процесі практикують пари змінного та постійного складу. Перевагою парної роботи є те, що при колективному характері пізнавальної діяльності вона залишається індивідуальною та обов’язковою для виконання, що приводить до позитивних результатів навчання.

3. Індивідуальна форма організації навчання характеризує навчальне спілкування вчителя з учнем віч-на-віч. Це найефективніша форма навчання дітей предмету, про що говорить досвід репетиторства. Однак в умовах сучасної школи вона не може бути реалізованою повною мірою. За своєю сутністю ін. являє поєднання диференційованої та індивідуальної форм навчання. Тому прийнято говорити, що індивідуальна робота в сучасній школі здійснюється на рівні диференційного підходу.

54. Урок як основна організаційна форма навчання в сучасній школі. Його структура, типи та види.

Із серпня1932 року відповідно до постанови «Про навчальні програми і режим роботи початкової та середньої шкіл», державною в нашій країні визнана класно-урочна система навчання, а основною організаційною формою навчання – урок.

Урок являє собою обмежений відрізок навчально-виховного процесу. Обмежений він часом, простором, кількістю учнів, їх віком, темою, що вивчається, закономірностями навчальної діяльності.

Єдиного підходу до структури уроку та його типології в дидактиці немає. Виділяють три основних підходи: за Лернером, Махмутовим, Оніщуком.

1. Структура уроку за Лернером. В основі побудови уроку лежить логіка засвоєння матеріалу: сприйняв → зрозумів → запам’ятав → повторив за зразком → повторив у новій ситуації → засвоїв. Структура складається з одинадцяти ланок:

1. Організаційний момент,

2. Перевірка домашнього завдання,

3. Перевірка раніше засвоєних знань і умінь для підготовки до нової теми,

4. Постановка мети заняття перед учнями,

5. Організація сприйняття та осмислення нової інформації,

6. Первинна перевірка розуміння,

7. Організація способів діяльності за зразком,

8. Творче застосування засвоєних знань і способів діяльності,

9. Узагальнення та систематизація отриманих знань і способів діяльності,

10. Контроль результатів навчальної діяльності, їх оцінка,

11. Домашнє завдання до наступного уроку.

Типи уроків визначаються за домінуючою ланкою діяльності на уроці:

1. Урок засвоєння нових знань,

2. Урок формування умінь і навичок,

3. Урок повторення та закріплення отриманих знань, умінь та навичок,

4. Урок узагальнення та систематизації отриманих знань і способів діяльності,

5. Контрольно-перевірочний урок,

6. Комбінований урок.

Види уроку визначаються за провідним методом на уроці. Так урок засвоєння нових знань можна провести у виді лекції, конференції, ділової гри, самостійної роботи; урок формування умінь і навичок – у виді лабораторної чи практичної роботи, семінару, концерту. Творчий урок буде фігурувати як вид уроку в межах заданого типу.

2. Структура уроку за Махмутовим. Її основою є поняття структури як сукупності елементів, з’єднаних фіксованими зв’язками. Структура уроку розглядається в двох різновидах: постійна, що характеризується фіксованими зв’язками та повторюється на кожному уроці, та змінну, що змінюється в залежності від цілей уроку, умов проведення, можливостей вчителя і учнів.

В якості постійного виступає дидактична структура, що складається з трьох етапів:

1. Актуалізація опорних знань і способів діяльності,

2. Формування нових знань і способів діяльності,

3. Застосування отриманих знань і способів діяльності.

У якості змінних виступають дві підструктури: методична та логіко-психологічна.

Методична являє собою сукупність методів, якими користується вчитель. Варіації методичних сполучень, що використовуються для формування та застосування отриманих знань і способів діяльності, можуть бути різноманітними.

В основі логіко психологічної підструктури уроку лежить логіка засвоєння матеріалу. Вона може бути представлена як логіка репродуктивного засвоєння та продуктивного засвоєння матеріалу в процесі вирішення проблемної задачі (застосував у новій ситуації). Якщо в основі логіко-психологічної підструктури буде оцінювальна проблемність, підструктура буде відповідати етапам:

1. Виявлення двох сторін одного протиріччя, в межах якого здійснюється оцінка (правильно – неправильно, добре - погано)

2. Формування власної думки щодо визначення питання (я думаю…),

3. Аргументація цієї думки,

4. Уміння відстояти свою думку або відмовитися від неї, прийнявши більш переконливу позицію іншої сторони.

Якщо направити урок на розвиток теоретичного мислення, то урок необхідно будувати відповідно до етапів пізнавальної проблемності:

1. Постановка проблеми,

2. Формулювання гіпотези (їх може бути декілька),

3. Доказ чи спростування цієї гіпотези,

4. Перевірка на практиці,

5. Висновки.

3. Структура уроку за Оніщуком. Розглядає структуру уроку в єдності двох її складових: макроструктури, як сукупності етапів уроку, та мікроструктури, як єдності методів, прийомів, засобів навчання.

Характер мікроелементів структури уроку визначається основною дидактичною метою та задачами, які треба вирішити на уроці певного типу. Характер і послідовність цих задач залежать від логіки навчального процесу. Кожен тип уроку відповідно до основної дидактичної мети має свою, тільки йому властиву макроструктуру, що лише частково залежить від змісту навчального матеріалу, віку та підготовленості учнів.

До мікроструктури належать методи, прийоми, засоби навчання, що передбачають раціональну послідовність взаємозалежних дій учителя та учнів. Таким чином, структура уроку залежить від його типології, що визначається головною дидактичною метою, а ефективність її відпрацювання – від сполучення методів, прийомів та засобів навчання на кожному його етапі.

Урок засвоєння нових знань:

1. Перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань,

2. Повідомлення теми, мети, задач уроку та мотивація навчальної діяльності,

3. Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв’язків, відносин в об’єктах вивчення,

4. Узагальнення та систематизація знань, застосування їх у різних ситуаціях, наближених до життєвих,

5. Підбиття підсумків уроку та домашнє завдання.

Урок засвоєння умінь і навичок:

1. Перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань і практичного досвіду учнів (підготовчі завдання),

2. Повідомлення теми, мети, задач уроку та мотивація навчальної діяльності,

3. Вивчення нового матеріалу (вступні вправи),

4. Первинне застосування придбаних знань і умінь (спробні вправи),

5. Застосування учнями знань і способів діяльності в стандартних умовах з метою формування навички (тренувальні вправи),

6. Творче перенесення знань і навичок у нові або змінені умови з метою формування умінь (творчі вправи),

7. Підсумки уроку та повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок служить виконанню учнями складних комплексних завдань, що охоплюють великі розділи або теми програми. Етапи:

1. Відтворення і корекція знань, умінь і навичок, необхідних для виконання роботи,

2. Аналіз майбутньої роботи та способів її виконання,

3. Підготовка необхідного устаткування,

4. Самостійне виконання роботи,

5. Узагальнення та систематизація знань і способів виконання роботи,

6. Контроль, самоконтроль, взаємоконтроль за ходом виконання роботи та її результатами,

7. Підбиття підсумків роботи.

Урок узагальнення та систематизації знань:

1. Повідомлення теми, мети, задач уроку та мотивація навчальної діяльності,

2. Відтворення та корекція опорних знань,

3. Повторення та аналіз основних фактів, подій, явищ,

4. Узагальнення та систематизація понять, засвоєння системи знань, її застосування для пояснення нових фактів і для виконання практичних завдань,

5. Засвоєння провідних ідей і основних теорій шляхом широкої систематизації знань,

6. Підбиття підсумків уроку, висновки.

Урок перевірки та корекції знань, умінь і навичок:

1. Мотивація навчальної діяльності,

2. Перевірка знань учнями фактичного матеріалу й умінь розкривати зв’язки в предметах та явищах (фронтальна бесіда, індивідуальне опитування),

3. Перевірка знання учнями основних понять і уміння пояснювати їх сутність, аргументувати свої судження та наводити приклади,

4. Перевірка глибини осмислення знань і ступеня їх узагальнення (письмове опитування, заповнення узагальнюючих таблиць),

5. Застосування знань у стандартних умовах,

6. Застосування знань у змінених умовах (виконання комплексних творчих робіт),

7. Перевірка виконання завдань, їх аналіз та оцінювання,

8. Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок:

1. Актуалізація опорних знань і способів діяльності,

2. Мотивація навчання школярів, повідомлення теми, мети, задач уроку,

3. Вивчення нового матеріалу, його сприйняття, усвідомлення, осмислення,

4. Первинне застосування отриманих знань,

5. Засвоєння умінь і навичок при виконанні діяльності в стандартних умовах,

6. Засвоєння навичок, умінь в нестандартних умовах,

7. Самостійна творча робота, перевірка її результатів,

8. Підбиття підсумків уроку, домашнє завдання.