- •Педагогіка – наука, практика, навчальна дисципліна.
- •Основні категорії педагогіки та зв'язок між ними.
- •Система педагогічних наук.
- •Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •Методологія педагогіки.
- •11. Теоретичні методи нпд
- •Методи науково-педагогічних досліджень.
- •12. Статистико-математичні методи нпд.
- •13. Інтегративні методи нпд.
- •14. Закони та закономірності педагогічного процесу.
- •17. Принципи та правила педагогічного процесу.
- •18. Принципи гуманізації, пріоритету загальнолюдських цінностей, поєднання поваги та вимогливості до особистості учня, принцип педагогічного оптимізму.
- •20. Принципи культуро відповідності, народності та інтеркультурності пп.
- •22. Принципи системності пп, його цілеспрямованості, результативності, ефективності, оптимального поєднання змісту, методів та форм педагогічного процесу.
- •23. Принцип соціальної зумовленості педагогічного процесу, його зв’язку з життям та суспільно корисною працею.
- •25. Принципи самодіяльності, творчої активності, та саморозвитку.
- •24. Принципи науковості, послідовності, доступності, наочності та зворотного зв’язку в педагогічному процесі.
- •26. Взаємозв’язок між законами, закономірностями, принципами та правилами педагогічного процесу.
- •27. Поняття цілі та задач педагогічного процесу. Дерево цілей.
- •28. Ціль пп як системо утворююча величина, як напрямок розвитку, як прогнозований результат педагогічного процесу.
- •30. Дидактика як педагогічна теорія навчання.
- •32. Зміст навчання, його основні компоненти та зв'язок між ними.
- •35. Досвід творчої діяльності як компонент змісту навчання.
- •36. Пізнавальна проблемність та умови її використання у навчанні.
- •39. Досвід емоційно-ціннісних відносин як складова соціального досвіду та компонент змісту навчання.
- •31. Навчання як дидактична категорія.
- •33. Знання як компонент змісту навчання.
- •37. Оцінювальна проблемність у навчанні.
- •34. Способи діяльності (уміння і навички) як компонент змісту навчання.
- •38. Організаційно-виробнича (практична) проблемність у навчанні.
- •49. Цілісність педагогічного процесу.
- •40. Документи, що визначають зміст освіти в сучасній школі: навчальні плани, програми, підручники.
- •41. Методи навчання як дидактична категорія.
- •50. Форми навчання як дидактична категорія.
- •52. Організаційні форми навчання.
- •42. Класифікації методів навчання.
- •43. Словесні методи навчання.
- •44. Наочні методи навчання.
- •45. Практичні методи навчання.
- •46. Класифікація методів навчання за складом соціального досвіду.
- •51. Форми організації навчання.
- •54. Урок як основна організаційна форма навчання в сучасній школі. Його структура, типи та види.
- •47. Цілепокладання в навчально-виховному процесі.
- •57. Комплексний аналіз уроку.
- •56. Педагогічний аналіз уроку, його типи та види.
- •58. Структурний аналіз уроку.
- •60. Семінарські заняття як організаційна форма навчання.
- •61. Лабораторні та практичні заняття.
- •62. Навчальна екскурсія.
- •63. Домашня навчальна робота.
20. Принципи культуро відповідності, народності та інтеркультурності пп.
1. Принцип культуро відповідності говорить про необхідність вести педагогічний процес відповідно до культури того суспільства, країни, виробництва, напрямків діяльності, до яких причетна людина. Націлені на збереження й примноження матеріальних і духовних цінностей народу. Він містить у собі сукупність:
● культурологічних знань
● умінь і навичок відтворювати соціокультурний шар існування
● досвід емоційно-ціннісних відносин до культури та її складових.
Результатом є формування культури кожної особистості та суспільства.
Принцип народності як відображення культури народу в педагогічному процесі ґрунтується на єдності загальнолюдського і національного. Він включає в собі:
● національну спрямованість пед. Процесу
● формування національної самосвідомості й менталітету
● виховання патріотичних почуттів до рідної землі та народу
● прищеплення поважного ставлення до культури, звичаїв.
3. Принцип інтеркультурності наголошує на інтегрованості національної культури в контекст загальнодержавних, європейських, світових цінностей у загальнолюдську культуру. Мета – формування особистості, відкритої для всіх культур, що не протиставляє свою національну культуру скарбниці світових цінностей і здатна вести взаємне культурне збагачення як на особистісному так і на державному рівнях.
21. Принцип комплексності ПП, єдності навчання, виховання та розвитку дитини, випереджаючої ролі навчання та виховання в ПП, єдності фізичного, психічного та духовного розвитку. Всебічного та гармонійного розвитку дитини.
1. Принцип комплексності випливає з закону його цілісності. Він розглядає сутнісну цілісність людини як центральної культури педагогічного процесу, що знаходиться в стані нескінченної зміни та розвитку, й проявляється у вигляді комплексу, який реалізується в єдності:
● біологічного, психологічного, соціального,
● інтелектуального, естетичного, морального та фізичного,
● матеріального та духовного.
Цей принцип показує також на взаємозв’язок людини з комплексом зовнішніх впливів. До них відносяться:
Мікрофактори – це найближче оточення, з яким безпосередньо взаємодіє дитина. Це родина, школа, дружня компанія.
Мезофактори – впливають на людину в результаті змішаного спілкування. Це місто, регіон, країна.
З макрофакторами можливе лише опосередковане спілкування. Це інші країни, континенти, планета, всесвіт.
Принцип комплексності показує на єдність форм, засобів і методів педагогічного впливу на всі сторони педагогічного процесу, а також на єдність і комплексність педагогічних впливів: вербальних, невербальних, традиційних, нетрадиційних.
2.Принцип єдності навчання, виховання та розвитку говорить про нерозривний зв'язок і співіснування цих категорій. Він базується на наступних тезах:
● навчання та виховання є двома сторонами одного процесу, що не існують одна без одної. Виступає у вигляді єдиного навчально-виховного процесу,
● результатом і передумовою навчання й виховання є розвиток дитини. Розвиток її мислення її мислення, пам'ять, увага, змінюється свідомість і поведінка, формуються нові уміння.
● у взаємодії навчання та виховання з розвитком реалізується функція управління останнім. Тобто, навчально-виховні завдання повинні йти на крок попереду дійсного розвитку дитини. При відсутності розвитку, коли робота йтиме лише на рівні актуального розвитку навчання стане нецікавим, а при відриві – незрозумілим.
3. принцип всебічного та гармонійного розвитку особистості, зміст якого відтворений у назві. Всебічний розвиток показує на необхідність розвитку всіх сторін особистості: матеріальну (фізичну) і духовну. Гармонійний розвиток цих сторін показує, як вони сполучаються між собою. Ідея всебічного розвитку наголошує на необхідності одночасного розвитку перелічених якостей, а гармонія їх сполучення полягає у випереджуючому розвитку моральної складової.