31. Навчання як дидактична категорія.
Поняття «навчання» є центральною категорією дидактики, тому що описує об’єкт її дослідження.
Навчання – це процес взаємодії викладання й учіння (вчителя і учня) з метою передачі та засвоєння соціального досвіду. Його двоякість полягає у єдності:
● викладання й учіння, де викладання виступає як управління учінням,
● змістової та процесуальної сторін: чому і як навчати,
● навчання та виховання в кожнім елементі навчального процесу.
Методологічною основою пізнання є :
● філософія пізнання (гносеологія),
● теорія управління,
● психологічне вчення про вищу нервову діяльність і психічні функції людини.
Гносеологія розглядає пізнання як вічне й нескінченне наближення до істини, що відбувається шляхом виникнення та вирішення протиріч. Це вказує на рушійні сили пізнання, що проявляються у вигляді зовнішніх і внутрішніх протиріч.
Зовнішні протиріччя розгортаються як протиріччя обраної системи з навколишнім світом. Належать протиріччя між:
Потребами суспільства і можливостями школи, вчителя, учня.
Вимогами навчальних програм і можливостями учнів їх засвоїти
Пізнавальними потребами школярів і можливостями оточення їх задовольнити.
Внутрішні протиріччя характеризують рух до істини всередині обраної системи. Протиріччя між:
Знанням і незнанням
Знанням і умінням його застосувати
Потребою в знаннях і досвідом пізнавальної діяльності
Мотивами навчальної діяльності та її результатами.
Методи пізнання:
Дедуктивний – від загального до часткового
Індуктивний – від часткового до загального
Традуктивний – організація діяльності за аналогією.
Основним алгоритмом пізнання – «від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики». Реалізується у навчанні:
Сприйняттям дійсності органами чуття
Переведення отриманих образів за допомогою мислення в абстракції (слова, схеми, поняття)
Застосування отриманих знань на практиці.
В основі викладання лежить теорія управління. Управління процесом потребує поетапності та циклічності управлінських дій, що відповідають функціям управління. Етапи:
Вивчення дидактичного явища, його аналіз, виявлення нестатків, що вимагають поповнення,
Планування розвитку досліджуваного явища на змістовному та технологічному рівнях,
Здійснення запланованого,
Контроль за ходом і результатами процесу, визначення його ефективності,
Корекція процесу для отримання більш значимих результатів,
Далі – циклічний повтор.
Види навчання визначаються як організація діяльності вчителя й учнів у межах заданої системи їх взаємодії:
Пояснювально-ілюстративне навчання. Головний метод – пояснення в поєднанні з наочністю. Провідні види діяльності учнів – сприймання та запам’ятовування інформації. Головна вимога до результату та основний критерій ефективності – безпомилкове відтворення вивченого. Таке навчання називають ще традиційним.
Переваги: ● полегшує сприйняття та розуміння складної інформації,
● забезпечує досить ефективне керування навчальним процесом,
● заощаджує час та енергетичні витрати його учасників.
Недоліки: ● подача учням «готових» знань,
● звільненні від необхідності самостійно та продуктивно мислити при їх освоєнні,
● незначні можливості для індивідуалізації та диференціації навчання,
● перевантаження пам’яті при збільшенні обсягу навчальної роботи.
2. Проблемне навчання побудоване на самостійному добування знань у процесі вирішення навчальних проблем, що відбувається за рахунок розвитку творчого мислення та пізнавальної активності учнів.
Етапи: 1) створення проблемної ситуації як інтелектуального утруднення (навчальна проблема, що відбиває проблемну ситуацію, повинна бути досить важкою, але посильною для учнів),
2) ревізія наявних знань і вмінь, виявлення їх недостатності для вирішення поставленої проблеми,
3) пошук відсутніх для рішення проблеми знань,
4) рішення проблеми,
5) верифікація (перевірка на практиці) отриманих логічним шляхом результатів,
6) висновки, як систематизація й узагальнення отриманих знань і умінь їх добувати.
Переваги: ● самостійне добування знань шляхом власної творчої діяльності,
● інтерес до процесу виконання навчальної роботи,
● міцність та дієвість результатів навчання.
Недоліки: ● слабка керованість пізнавальною діяльністю учнів,
● велику варіативність шляхів вирішення проблеми,
● значні витрати часу на досягнення поставлених цілей.
Даний вид навчання спрямований більше на засвоєння процесу вирішення проблеми та формування механізму пізнання, учіння та творчості, ніж на отримання нових знань.
3.Програмоване навчання. В його основі лежить система послідовних дій (операцій), виконання яких веде того, кого навчають, до заздалегідь запланованого результату. Кожен учень у програмованому навчання працює самостійно в посильному для нього режимі. Педагог виступає організатором навчання та консультантом при утрудненнях. Програмоване навчання буває машинним, коли програма подається через комп’ютер, і безмашинним, коли учні користуються спеціально створеними програмованими підручниками та навчальними посібниками.
4. Комп’ютеризоване навчання використовується:
1) для підвищення якості навчання з окремих предметів, орієнтоване на кінцевий результат процесу,
2) для розвитку когнітивних здібностей шляхом формування умінь вирішувати поставлені задачі, самостійно мислити, володіти навиками роботи з інформаціями,
3) для автоматизованого тестового контролю якості засвоєння.
Якість комп’ютеризованого навчання визначається показниками обчислюваної техніки, що використовується, та якістю комп’ютерних навчальних програм.