- •Педагогіка – наука, практика, навчальна дисципліна.
- •Основні категорії педагогіки та зв'язок між ними.
- •Система педагогічних наук.
- •Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •Методологія педагогіки.
- •11. Теоретичні методи нпд
- •Методи науково-педагогічних досліджень.
- •12. Статистико-математичні методи нпд.
- •13. Інтегративні методи нпд.
- •14. Закони та закономірності педагогічного процесу.
- •17. Принципи та правила педагогічного процесу.
- •18. Принципи гуманізації, пріоритету загальнолюдських цінностей, поєднання поваги та вимогливості до особистості учня, принцип педагогічного оптимізму.
- •20. Принципи культуро відповідності, народності та інтеркультурності пп.
- •22. Принципи системності пп, його цілеспрямованості, результативності, ефективності, оптимального поєднання змісту, методів та форм педагогічного процесу.
- •23. Принцип соціальної зумовленості педагогічного процесу, його зв’язку з життям та суспільно корисною працею.
- •25. Принципи самодіяльності, творчої активності, та саморозвитку.
- •24. Принципи науковості, послідовності, доступності, наочності та зворотного зв’язку в педагогічному процесі.
- •26. Взаємозв’язок між законами, закономірностями, принципами та правилами педагогічного процесу.
- •27. Поняття цілі та задач педагогічного процесу. Дерево цілей.
- •28. Ціль пп як системо утворююча величина, як напрямок розвитку, як прогнозований результат педагогічного процесу.
- •30. Дидактика як педагогічна теорія навчання.
- •32. Зміст навчання, його основні компоненти та зв'язок між ними.
- •35. Досвід творчої діяльності як компонент змісту навчання.
- •36. Пізнавальна проблемність та умови її використання у навчанні.
- •39. Досвід емоційно-ціннісних відносин як складова соціального досвіду та компонент змісту навчання.
- •31. Навчання як дидактична категорія.
- •33. Знання як компонент змісту навчання.
- •37. Оцінювальна проблемність у навчанні.
- •34. Способи діяльності (уміння і навички) як компонент змісту навчання.
- •38. Організаційно-виробнича (практична) проблемність у навчанні.
- •49. Цілісність педагогічного процесу.
- •40. Документи, що визначають зміст освіти в сучасній школі: навчальні плани, програми, підручники.
- •41. Методи навчання як дидактична категорія.
- •50. Форми навчання як дидактична категорія.
- •52. Організаційні форми навчання.
- •42. Класифікації методів навчання.
- •43. Словесні методи навчання.
- •44. Наочні методи навчання.
- •45. Практичні методи навчання.
- •46. Класифікація методів навчання за складом соціального досвіду.
- •51. Форми організації навчання.
- •54. Урок як основна організаційна форма навчання в сучасній школі. Його структура, типи та види.
- •47. Цілепокладання в навчально-виховному процесі.
- •57. Комплексний аналіз уроку.
- •56. Педагогічний аналіз уроку, його типи та види.
- •58. Структурний аналіз уроку.
- •60. Семінарські заняття як організаційна форма навчання.
- •61. Лабораторні та практичні заняття.
- •62. Навчальна екскурсія.
- •63. Домашня навчальна робота.
41. Методи навчання як дидактична категорія.
Успіх у навчанні залежить як від правильного визначення його цілей, так і від способу досягнення цих цілей, тобто, від методів навчання.
Метод навчання – це спосіб взаємодії вчителя і учня (викладання й учіння) з метою передачі та засвоєння соціального досвіду.
До складу методу навчання входять прийоми, дії та операції. Прийом – це основний компонент методу навчання, спрямований на рішення більш простої задачі. Дидактичний прийом містить у собі дію як елемент діяльності, ціль якого не поділяється на більш прості. Дії бувають сенсорні, вербальні, розумові, вольові, моторні тощо. Спосіб здійснення дії називається операцією. Операції, дії та прийоми являють собою будівельний матеріал, що використовується вчителем для створення та реалізації методів навчання. Методи навчання в своїй сукупності виступають як багатофункціональна система, що навчає, розвиває, виховує, спонукає до діяльності та контролює засвоєння матеріалу в процесі виконання певної діяльності. У зв’язку з цим прийнято говорити про:
Навчальну – опанування механізму учіння, пізнання, спілкування в потоці відомої інформації, відтворювати та застосовувати наявні знання та способи діяльності,
Розвиваючу – формування механізму прирощення, в основі якого лежить вихід за межі відомого та досягнутого,
Виховну – це засвоєння норм поведінки відповідно до заданої ситуації, виховання моральних стосунків між дітьми формування культури інтелектуальної праці, виявлення та поповнення нестатків як особистісного, так і інтелектуального плану,
спонукальну (мотиваційну) – спрямована на розвиток інтересу дітей до навчального матеріалу, що вивчається, та процесу його засвоєння, формування позитивної мотивації навчання, прагнення до пізнання нового,
контрольно-коригуючу функцію методів навчання – забезпечує визначення рівня якості реалізації всіх попередніх функцій і коригує дію кожного з них.
50. Форми навчання як дидактична категорія.
Форма в перекладі з латинської означає зовнішній вигляд, зовнішній образ. Отже, форма навчання як дидактична категорія характеризує зовнішню сторону процесу навчання.
Форма навчання – це цілеспрямовано сформований характер спілкування в процесі взаємодії вчителя і учня (викладання й учіння) з метою передачі та засвоєння соціального досвіду. Основними ознаками форми навчання є:
● розподіл навчально-організаційних функцій між учасниками навчального процесу;
● вибір і послідовність ланок навчальної діяльності;
● режим роботи;
● кількість учасників.
Поклавши в основу ступінь узагальненості, ми виділяємо три різновиди форм навчання:
Форми організації навчання: фронтальна, групова, індивідуальна,
Організаційні форми навчання: урок, факультатив, екскурсія, домашня робота,
Освітні системи: класно-урочна, семестрово-залікова, модульна.
52. Організаційні форми навчання.
До організаційних форм навчання відносяться урок, семінарські заняття, практикуми, навчальні екскурсії, домашня навчальна робота, факультативи,предметні гуртки. Урок в сучасній школі є основною організаційною формою навчання, інші – допоміжними.
Допоміжні організаційні форми навчання містять у собі:
● позаурочні – заняття з дітьми одного класу з певного навчального предмету поза уроками: консультації, екскурсії, додаткові заняття з відстаючими й обдарованими дітьми, домашня навчальна робота,
● позакласні – навчальні заняття, що поєднують дітей різних класів у межах однієї чи кількох паралелей. Вони проводяться поза уроком і поза класом. Це гуртки, факультативи, олімпіади, предметні об’єднання.
● позашкільні – ті, що поєднують дітей для задоволення їх інтересів і розвитку здібностей за межами школи: в клубах, секціях, творчих об’єднаннях при палацах культури, інститутах.