28. Ціль пп як системо утворююча величина, як напрямок розвитку, як прогнозований результат педагогічного процесу.

Ціль об’єктивна за своїм походженням, тому що породжується обставинами реального життя, і суб’єктивна одночасно, тому що створюється свідомістю суб’єктів. Без мети педагогічний процес неможливий (принцип цілеспрямованості педагогічного процесу). Мета є ключовим поняттям педагогіки, а її визначення – центральним моментом створення педагогічної теорії, концепції, системи.

Ціль як напрямок розвитку. Ціль педагогічного процесу повинна конкретизувати загальну мету в реальних умовах сучасної школи і педагогіки. Тому вона повинна бути конкретною, реальною і досяжною. Саме ці параметри характеризують мету як прогнозований результат. Основна мета педагогічного процесу сформульована як всебічний, гармонійний розвиток особистості. Ціль педагогічного процесу – це прогнозований його результат, на досягнення якого спрямовані зусилля педагога. Вона повинна бути досить узагальненою, щоб спрацювати на рівні всього педагогічного процесу, а не тільки окремого його моменту. Відносність мети педагогічного процесу говорить про ієрархічну залежність між конкретними цілями різного рівня. Ціль більш низького порядку стосовно мети більш високого порядку виступає як задача.

Задача ПП – це більш конкретна мета, або ціль у зазначених умовах.

30. Дидактика як педагогічна теорія навчання.

У 1657 році чеський педагог Ян Амос Коменський опублікував свою знамениту працю «Велика дидактика». Термін «дидактика» з грецької перекладається як вивчаючий. Мабуть, це і спонукало Я.А. Коменського визначити дидактику як загальне мистецтво всіх учити всьому. В її структурі крім питань навчання він розглядав і виховання, яке визначав як необхідну умову формування людини в напрямку всебічної моральності.

Дидактика – це частина педагогічної теорії, що вивчає навчання на найбільш загальному, теоретичному рівні. Дидактика, отримуючи нові знання про педагогічні явища, їх сутність і закономірності розвитку та існування, виконує науково-теоретичну функцію, а переходячи від вивчення дидактичного явища до конструювання нового чи вдосконалення та перетворення вже відомого, - конструктивно-технічну.

Об’єктом дидактики є процес навчання як передача соціального досвіду від одного покоління до іншого. Дидактика як педагогічна теорія навчання повинна відповісти на запитання чому вчити, що передавати від покоління до покоління (змістовна сторона навчання), і як це робити (технологічна). Сам процес навчання існує в єдності цих сторін.

Предметом дидактики є зв'язок викладання й учіння (діяльність вчителя і учнів). Характерною рисою сучасної дидактики є поєднання навчання з вихованням. Навчаючись учень не тільки засвоює знання й уміння, а й формує власне ставлення до них, до навчального процесу. Дидактика, як і будь-яка наука, має свій категоріальний апарат, який поєднує в собі:

● специфічні поняття, властиві спочатку їй, а потім іншим дисциплінам: викладання, учіння, навчальний предмет, навчальний матеріал, метод навчання, учитель, учень, уток.

● філософські категорії: сутність, явище, протиріччя, рушійна сила, причина, наслідок,

● загально педагогічні: педагогіка, виховання, педагогічний процес,

● поняття, запозичені в суміжних науках: мислення, розвиток, засвоєння.