- •Мікроекономіка як складова теоретичної економіки
- •Субєкти та об’єкти економічних відносин на макрорівні.
- •Методологія мікроекономічного аналізу.
- •Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.
- •Закон спадної граничної корисності блага.
- •Еквімаржинальний принцип досягнення вибору та рівновага споживача.
- •Вибір споживача з ординалістських позицій.
- •Криві байдужості та їх властивості.
- •Бюджетна лінія
- •Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
- •Реакція споживача на зміну його доходу.
- •Поняття «повноцінних» і «неповноцінних» благ.
- •К рива Енгеля, функції Торнквіста.
- •Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •Ефект заміщення та ефект доходу.
- •Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком.
- •17. Попит і закон попиту.
- •18. Пропозиція і закон пропозиції.
- •19. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- •20. Сталість і динамічність ринкової рівноваги. Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника.
- •21. Еластичність попиту за власною ціною блага.
- •22. Перехресна еластичність за доходом.
- •23. Ввзаємозв’язок між ціною та валовим виторгом за різної еластичності.
- •24. Еластичність пропозиції.
- •25. Спрощена схема ринково-виробничої системи.
- •25. Спрощена схема ринково-виробничої системи.
- •26. Мотивація поведінки підприємства.
- •27. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •28. Витрати виробництва.
- •29. Правило спадної віддачі (продуктивності) змінного фактора виробництва.
- •30. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта.
- •31. Постійна (стала), спадна та зростаюча віддача від масштабу.
- •32. Оптимум виробника.
- •33. Витрати виробництва за короткостроковий період.
- •34. Типовий характер зміни витрат за короткостр. Період.
- •35. Витрати в довгостроковому періоді.
- •36. Ознаки й умови досконалої конкуренції
- •37. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.
- •38. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.
- •39. Ознаки монопольного ринку.
- •40. Економічні адміністративні та правові барєри вступу до монопольного ринку.
- •41. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва.
- •42. Потреба державного регулювання монополії, антимонопольна політика.
- •43. Основні ознаки олігополії.
- •44. Теоретичні моделі олігополії.
- •45. Особливості організації олігополістичного ринку.
- •46. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
- •47. Нецінова конкуренція.
- •48. Похідний попит. Взаємозв’язок ринків продуктів та факторів виробництва.
- •49. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку ресурсів.
- •50. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.
- •51. Основні фактори впливу на ринок праці.
- •52. Капітал як фактор виробництва.
- •53. Аналіз інвестиційних рішень.
- •54. Особливості землі як фактора виробництва.
- •55. Види рент.
- •56. Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.
- •57. Причини обмеженої здатності ринкового регулювання
- •58. Сучасна теоретична економіка про права власності.
- •59. Теорема Коуза.
- •60. Трансакційні витрати.
40. Економічні адміністративні та правові барєри вступу до монопольного ринку.
Будь-який монополіст зможе зберегти своє монопольне становище лише тоді, коли вступ до цієї галузі для інших виробників буде надійно заблокований. Тому блокування вступу в галузь, встановлення відповідних бар'єрів — обов'язкова умова для існування чистої монополії. Ці бар'єри можуть набувати різних форм:
а) масштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст — це досить велике підприємство, тому для створення гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти, що для абсолютної більшості потенційних конкурентів не під силу та й недоцільно;
б) легальні бар'єри. Це певні законодавчі норми, що регламентують той чи інший вид діяльності. Найпоширенішими серед них є патенти (виключне право на виробництво будь-якого продукту чи використання якоїсь технології) та ліцензії (право на заняття якимось видом діяльності);
в) власність на найважливіші види ресурсів. Утримати своє монопольне становище на ринку можна, захопивши ті види ресурсів, за допомогою яких виробляється продукція монополіста. Це спрацьовує тоді, коли обмеженість ресурсів абсолютна, і у них немає близького замінника;
г) недобросовісна конкуренція. Деякі фірми-моно-полісти застосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки не відповідають кодексу честі підприємця, а й у більшості країн заборонені законом. Це може бути тиск на постачальників сировини, профспілки, банки, переманювання провідного персоналу, цінова війна з метою банкрутства конкурента тощо.
41. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва.
На монопольному ринку монополіст для збільшення сукупного доходу знижувати ціну на продукцію, тому крива попиту є спадною, внаслідок цього крива граничного доходу розташований під кривою попиту.
42. Потреба державного регулювання монополії, антимонопольна політика.
Метою антимонопольної політики й антимонопольного законодавство не є заборона або ліквідація монопольних утворень . Реальна задача антимонопольної політики полягає в тому, щоб поставити діяльність монополії під державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним положенням. Конкретно можна сформулювати такі цілі антимонопольної політики держави:обмеження монополій підтримка і сприяння малому бізнесові захист прав споживача. Існують дві основних форми регулювання монополій: попередження створення монополій. обмеження використання монопольної влади.
Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основна задача яких - контроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не є частиною законодавчої влади, але в їхній компетенції виконувати дорадчу функцію. Подібні організації не мають права діяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства.. Усі рішення антимонопольних служб – є обов'язкові для виконання. У протилежному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством. Про масштаби монополізму свідчать дані Антимонопольного комітету України, згідно з яким, в Україні нараховується близько 540 підприємств-монополістів, частка яких на загальнодержавних ринках відповідних товарів перевищує 35%.
Антимонопольне законодавство в регламентується наступними законами: Законом України " Про обмеження монополізму і недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" Законом України " Про захист від несумлінної конкуренції"