- •Мікроекономіка як складова теоретичної економіки
- •Субєкти та об’єкти економічних відносин на макрорівні.
- •Методологія мікроекономічного аналізу.
- •Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.
- •Закон спадної граничної корисності блага.
- •Еквімаржинальний принцип досягнення вибору та рівновага споживача.
- •Вибір споживача з ординалістських позицій.
- •Криві байдужості та їх властивості.
- •Бюджетна лінія
- •Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
- •Реакція споживача на зміну його доходу.
- •Поняття «повноцінних» і «неповноцінних» благ.
- •К рива Енгеля, функції Торнквіста.
- •Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •Ефект заміщення та ефект доходу.
- •Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком.
- •17. Попит і закон попиту.
- •18. Пропозиція і закон пропозиції.
- •19. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- •20. Сталість і динамічність ринкової рівноваги. Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника.
- •21. Еластичність попиту за власною ціною блага.
- •22. Перехресна еластичність за доходом.
- •23. Ввзаємозв’язок між ціною та валовим виторгом за різної еластичності.
- •24. Еластичність пропозиції.
- •25. Спрощена схема ринково-виробничої системи.
- •25. Спрощена схема ринково-виробничої системи.
- •26. Мотивація поведінки підприємства.
- •27. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
- •28. Витрати виробництва.
- •29. Правило спадної віддачі (продуктивності) змінного фактора виробництва.
- •30. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта.
- •31. Постійна (стала), спадна та зростаюча віддача від масштабу.
- •32. Оптимум виробника.
- •33. Витрати виробництва за короткостроковий період.
- •34. Типовий характер зміни витрат за короткостр. Період.
- •35. Витрати в довгостроковому періоді.
- •36. Ознаки й умови досконалої конкуренції
- •37. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.
- •38. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.
- •39. Ознаки монопольного ринку.
- •40. Економічні адміністративні та правові барєри вступу до монопольного ринку.
- •41. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва.
- •42. Потреба державного регулювання монополії, антимонопольна політика.
- •43. Основні ознаки олігополії.
- •44. Теоретичні моделі олігополії.
- •45. Особливості організації олігополістичного ринку.
- •46. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
- •47. Нецінова конкуренція.
- •48. Похідний попит. Взаємозв’язок ринків продуктів та факторів виробництва.
- •49. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку ресурсів.
- •50. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.
- •51. Основні фактори впливу на ринок праці.
- •52. Капітал як фактор виробництва.
- •53. Аналіз інвестиційних рішень.
- •54. Особливості землі як фактора виробництва.
- •55. Види рент.
- •56. Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.
- •57. Причини обмеженої здатності ринкового регулювання
- •58. Сучасна теоретична економіка про права власності.
- •59. Теорема Коуза.
- •60. Трансакційні витрати.
43. Основні ознаки олігополії.
Олігополія – це ринок з такою малою к-тю конкуруючих фірм, що між ними існує певна спільна стратегічна взаємозалежність.
Головною ознакою є панування на ньому кількох фірм. Він формується за умови досягнення високого ступеня концентраціЇ виробництва.
Досить суттєвим у формуванні конкурентного середовища для відкритих економік є зовнішній фактор — іноземні виробники. Тому, визначаючи модель ринку, яка склалася у тій чи іншій галузі, слід обов'язково враховувати доступність на нього виробників аналогічної продукції з інших країн.
Продукт, який виробляє олігополія, може бути як стандартним, так і диференційованим. Типовими олігополістичними ринками є ринки сталі та автомобілів. Однак вид продукту (стандартний чи диференційований) суттєво не впливає на функціонування олігополістичного ринку, тому надалі ми не приділятимемо йому уваги.
Оскільки частка будь-якого виробника на загальному ринку відповідного товару досить значна, кожен з них може проводити самостійну цінову політику. Чи то зниження цін окремим виробником та збільшення обсягів продажу, чи то підвищення цін за рахунок обмеження пропозиції певним чином впливають на загальну динаміку цін у галузі. Однак слід враховувати, що результати цього впливу багато в чому будуть залежати від реакції на дії одного учасника ринку з боку інших виробників.
Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Він не настільки заблокований, як це властиво для ринку чистої монополії, але ті бар'єри для вступу в галузь,
44. Теоретичні моделі олігополії.
Олігополія - економічна модель ринку, що характеризується пануванням невеликої кількості фірм і компаній у виробництві відповідних товарів на ринку цих товарів.
Модель дуополії Курно
Дуополія - це ринкова структура, при якій два продавці, захищені від появи додаткових продавців, і є єдиними виробниками стандартизованої продукції, що не має близьких замінників. Економічні моделі дуополії корисні, щоб проілюструвати, як припущення окремого продавця щодо відповіді суперника впливають на рівноважний випуск. Класична модель дуополії - це модель, сформульована в 1838 р. французьким економістом Огюстеном Курно. Ця модель допускає, що кожен з двох продавців передбачає що його конкурент завжди утримуватиме свій випуск незмінним на поточному рівні. Вона також припускає, що продавці не дізнаються про свої помилки. Насправді припущення продавців про реакцію конкурента, ймовірно, поміняються, коли вони дізнаються про свої попередні помилки.
Модель Штакельберга.
Рівновага в моделі Курно досягається за рахунок того, що кожен з конкурентів міняє свій об'єм випуску у відповідь на зміну випуску іншого до тих пір, поки такі зміни збільшують їх прибуток. У моделі Штакельберга передбачається, що один з дуополістів виступає в ролі лідера, а інший — в ролі аутсайдера. Лідер завжди першим ухвалює рішення про обсяг свого випуску, а аутсайдер сприймає випуск лідера як екзогенний(зумовлений зовнішніми чинниками) параметр. В цьому випадку рівноважні обсяги випуску визначаються на основі максимізації прибутку лідера.
Криві реагування.
Криві реагування показують розміри випуску, який здійснюватиметься однією фірмою, що максимізуватиме прибуток, якщо дані розміри іншої фірми-суперника. Крива реагування 1 представляє випуск фірми В як функцію від випуску фірми А, а крива реагування 2 - навпаки.
Будь-який випуск вище Qc невигідний, оскільки ціна падає нижче за рівень середніх витрат. Отже, якщо випуск однієї з фірм рівний Qc од., то друга відповідає нульовим випуском. Рівновага досягається, коли два криві реагування перетинаються і кожна фірма випускає 1/3Qc. При будь-якому іншому випуску фірми взаємно реагують на вибір величини випуску іншої.