7.5 Канали збуту транспортних послуг
Транспортні послуги організовуються ті використовуються одночасно. Процеси виробництва та споживання сумісні. Тому каналами збуту є маршрути виконання перевезень і технології виробництва послуг. На одному маршруті можуть реалізовуватися одна чи декілька технологій.
Вантажні перевезення можуть реалізовуватися на простих і складних маршрутах (рис. 13). Методика розробки маршрутних схем та систем – тема окремих досліджень в дисципліні “Організація вантажних перевезень.
Розробка раціональних маршрутів достатньо формалізована [Воркут, Крамаренко І.Г. Справочник по организации и планированию грузовых автомобильных перевозок]. Зокрема маршрутних перевезень бувають ще погодинні форми виконання послуг.
Зусилля всіх виробників послуг спрямовані на розвиток каналів збуту, для чого забезпечується – максимальна доступність послуг, лояльність споживачів, прибутковість реалізації. В основній масі послуги вантажного транспорту розповсюджуються методами прямого маркетингу, тобто підприємство безпосередньо виходить на споживача. Але для ряду послуг використовуються не прямі контакти збуту, тобто через посередників.
Рисунок 13 – Канали збуту вантажних транспортних послуг.
Посередниками виступають ТЕП і термінали. Вони групують в дрібнопартіонні вантажі для перевезень дрібних партій на великі відстані. Ця типова вертикаль маркетингової системи (ВМС) . Ціллю створення таких систем для лідируючих підприємств є отримання незалежності і волі дій на ринку, зниження витрат. Розрізняють корпоративні, договірні і управляючі ВМС. При корпоративній ВМС виробництво та розподіл знаходяться в руках однієї компанії. Договірні ВМС передбачають координацію дій незалежних фірм на основі договірних відносин для досягнення більшої економії і чутливих комерційних успіхів ніж у випадку різнобічних дій. Управляючі ВМС координують дії самостійних посередників, які є незалежними підприємствами. На автомобільному транспорті ТЕПи й термінали відносять до управляючих ВМС. Вони складають угоди зі споживачами, а потім замовляють транспорт для задоволення потреб споживачів. Автомобільний транспорт таким чином визволяється від невластивій йому функції формування відправок та зберігання вантажу.
Пасажирські перевезення виконуються за звичайною масовою, швидкісною масовою, спеціальною та індивідуальною технологіям. Основні канали збуту – маршрути перевезень пасажирів (рис. 14).
Рисунок 14 – Маршрути перевезень пасажирів.
Лекція 8. Бажання, нужда, потреба, попит. Прогнозування попиту
8.1 Поняття бажання, нужди, потреби та попиту
Бажання – поняття пов’язано з мріями людини.
Нужда – почуття недостатності чогось.
Потреба – нужда, яка прийняла конкретну форму у відповідності з особистістю індивідуума чи рівнем виробництва.
Ці визначення пов’язані ієрархічно між собою.
Попит – потреба, яка підтверджена платоспроможністю і запропонована на ринку для задоволення.
Транспортні підприємства задовольняють потреби як індивідуального, так і виробничого характеру. Як правило, індивідуальні потреби задовольняються, в основному, пасажирським транспортом, виробничо-вантажним. Але це не означає, що пасажирський транспорт, не використовується для виробничих потреб, а вантажний – для індивідуальних. Є ряд умов, коли на вантажні послуги претендує сектор індивідуальних споживачів (перевезення речей індивідуального користування, палива і т.п.), а пасажирські – виробничий сектор (доставка робочої сили до віддалених виробничих об’єктів, спеціальні перевезення професіональних груп).
Великий інтерес для транспортного підприємства має значення законів формування попиту, незалежно від виду ринку. Спочатку виникають нечітко виражене бажання, потім вони перетворюється в початкові нужди, які трансформуються в потреби, а потреби переходять в попит. Транспортне підприємство при аналізі ринку прагне, по-перше, виявити потреби. Є декілька загальновідомих схем визначення потреб як індивідуального так і виробничого характеру. Всі вони основуються на повному аналізі стану і діалектному розвитку нужд і потреб.