2.2 Класифікація послуг транспортних підприємств

Послуги, які надаються транспортними підприємствами можна класифікувати наступним чином:

За видом споживача послуги:

• послуги, які надаються вантажовідправником чи вантажоодержувач;

• послуги, які надаються іншим транспортним підприємством;

• послуги, які надаються громадянам чи юридичним особам, які не беруть участь в перевізному процесі.

За способом надання послуги:

• послуги, які здійснюються власними силами транспортного підприємства;

• послуги, які здійснюються за допомогою залучення підприємств-субпідрядників.

За характером послуг:

1. Перевізні послуги – являють собою власне перевезення вантажів, які в свою чергу класифікуються за дальністю та характером маршруту (міські, приміські, міжміські, міжнародні), участю підприємств інших видів транспорту (прямі, змішанні), розміру відправлення (дрібнопартіонні, помашинні, партіонні, масові) та за іншими чинниками.

2. Технологічні послуги. До цих послуг відносяться роботи, які здійснюються з вантажами та вантажними одиницями: навантаження та розвантаження; установка та маркірування, пакетування та контейнеризація, тимчасове зберігання, сортування, підтримання та контроль фізіко-хімічних властивостей вантажу і т.п. Крім того, до технічних послуг можна віднести надання в оренду складських приміщень, механізмів та рухомого складу, виконання ремонтних робіт та ін.

3. Інформаційні послуги – роботи, які пов’язані зі збором, обробкою та передачею інформації між учасниками транспортного процесу.

4. Комерційні послуги – роботи, безпосередньо пов’язані з забезпеченням угод, які здійснюються споживачами. До числа комерційних послуг відносяться: виконання фінансових розрахунків з вантажовідправниками, вантажоодержувачами чи транспортними підприємствами від імені заказника перевезення; посередництво між виробником та споживачем продукції; виконання митних формальностей при міжнародних перевезеннях; оформлення процесу доставки вантажу (митне, санітарне, карантинне); оформлення з перевізниками чи їх агентами комерційних та інших актів про недостачі чи надлишки вантажів, псування та ушкодження вантажу і тари, пересортах ; організація охорони та супроводження вантажу в процесі його перевезення та зберігання; здійснення страхових операцій за дорученням вантажовідправника; розшук недоставлених вантажів і т.п.

Крім перелічених, в окрему групу виділяють іноді експедиційні послуги. Як правило, ці послуги носять комплексний характер та включають ряд взаємопов’язаних робіт. Звичайно, їх надають клієнтурі ТЕП.

Перелік експедиційних послуг надзвичайно великий. До них відносяться:

• вибір технології перевезення та пошук перевізника;

• консультування за умовами поставок;

• підготовка необхідних документів і оформлення договору перевезення;

• передача вантажу транспортному підприємству чи його агенту (порту, станції, пристані);

• оформлення прийомо-здаточних та перевізних документів (коносаменти, товарно-транспортні та залізничні накладні);

• організація навантажувально-розвантажувальних, складських робот в пунктах відправлення, перевалки, призначення вантажу;

• збір відправок дрібних вантажів різних відправників ті об’єднання (укрупнення) їх в збірні відправлення за напрямками перевезень;

• організація доставки вантажу „точно в термін”, „від двері до двері”, з забезпеченням схоронності;

• координація транспортного процесу, тобто організація ефективної взаємодії підприємств різних видів транспорту для забезпечення належної доставки вантажів;

• прийом вантажу в пункті призначення від перевізника чи його агента; перевірка в пункті прибуття кількості місць, ваги вантажу, стану тари ті упаковки, перевірка якості вантажу;

• організація доставки вантажу із пункту призначення магістрального транспорту на склад одержувачу;

• розрахунок платежів;

• сприяння в розрахунках одержувача з відправником за товар за допомогою товарних, транспортних, платіжних та інших документів і т.п.

2.3 Основні задачі комерційної служби транспортних підприємств

1. Вивчення стану і тенденцій розвитку транспортних послуг.

2. Вибір цільових секторів ринку, визначення сфери діяльності підприємства, участь в розробці загальної ринкової програми підприємства.

3. Участь в розробці тарифної політики та визначенні тарифів підприємства.

4. Стимулювання попиту на послуги підприємства.

5. Укладання договорів зі споживачами.

6. Комерційне забезпечення виконання укладених договорів.

7. Аналіз результатів комерційної діяльності підприємства.

Вивчення ринку проводиться комерційною службою підприємства постійно та передбачає роботу в наступних напрямках:

• збір інформації про вантажовласників та їх транспортних потребах. Вивчення характеру і тенденцій зміни попиту на різни види транспортних послуг у різних груп споживачів. Виявлення «областей незадоволеного попиту». Визначення сформованої і потенціальної ринкової частки підприємства. Виявлення потенціальних споживачів послуг підприємства. Вивчення особливостей окремих вантажовідправників;

• збір даних про підприємства-конкурентів і аналіз їх діяльності. Вивчення сформованого рівня тарифів і якості послуг, які надаються конкуруючими підприємствами. Аналіз специфічних форм комерційної роботи і послуг, які надаються споживачам конкуруючими підприємствами;

• вивчення можливостей співробітництва з іншими транспортними підприємствами при обслуговуванні споживачів. Аналіз доцільності покупки послуг інших підприємств і, навпаки, виконання власними силами послуг, які раніше покупалися у інших підприємств;

• вивчення знов введених в дію законодавчих актів, інших нормативних матеріалів, вимоги яких можуть обмежити комерційну діяльність підприємства чи, навпаки, створити нові можливості для її розвитку.

Вибір цільових секторів ринку, тобто тих груп споживачів і видів послуг, на яких АТП має намір зосередити свої зусилля, здійснюється при підтримці комерційної служби керівництвом підприємства і є найважливішою частиною роботи по підготовці загальної ринкової програми підприємства. В залежності від розміру, спеціалізації та умов роботи транспортного підприємства така програма може розроблятися на період від одного до п’яти років.

Участь у розробці тарифної політики і тарифів – найважливіша функція комерційної служби. В умовах вільного ринкового ціноутворення тариф, який встановлює підприємство на свої послуги, повинен бути достатньо високим для забезпечення рентабельної роботи підприємства. З іншого боку, ціни повинні бути прийнятними для потенційних споживачів і забезпечувати таким чином, необхідний рівень попиту.

Автотранспортні та експедиційні підприємства звичайно визначають вартість послуги індивідуально по кожному замовленню (якщо тільки закон не потребує роботи згідно з оголошеними тарифами). Тому розробка тарифів являє собою самостійну і достатньо складну сферу комерційної діяльності.

Стимулювання попиту на послуги підприємства – робота, яка постійно проводиться комерційною службою і спрямована на отримання додаткових замовлень від вже існуючих споживачів та на залучення нових. Стимулювання попиту включає рекламну діяльність, приватні контакти зі споживачами та проведення акцій, які покращують «імідж» транспортного підприємства (контакти зі суспільними організаціями, місцевою владою, пресою і т.п.)

Укладання договорів зі споживачами являє собою діяльність по визначенню і юридичному закріпленню умов угод між підприємством і споживачами його послуг. Для вантажного автомобільного транспорту характерно обслуговування споживачів як на основі довгострокових договорів, які укладаються на термін від декількох місяців до року, так і по разовим замовленням. По мірі розвитку ринкових відносин в економіці взаємовідносини між відправниками і одержувачами товарів стають все більш динамічними. В зв’язку з цим зростає частка разових замовлень на перевезення і договорів, які укладаються на короткі терміни. Тому діяльність по укладанню договорів зі споживачами ведеться підприємством практично постійно.

Комерційне забезпечення виконання укладених договорів включає оформлення товарно-транспортної документації, виконання взаєморозрахунків з вантажовласниками та іншими учасниками транспортного процесу, розгляд взаємних комерційних претензій, які виникають між учасниками транспортного процесу, забезпечення розгляду позивів, які пред’являються в судовому порядку, інші роботи.

Аналіз результатів комерційної діяльності може проводитися, в залежності від спеціалізації і обсягів діяльності підприємств, щотижнево, щомісячно, щоквартально. Результати аналізу використовуються керівництвом підприємства для планування як оперативних так і довгострокових організаційних і фінансових підприємств.

Лекція 3. Види виробництв на транспорті.

0. Класифікація виробництв транспортного підприємства

Транспортна система України представлена усіма видами транспорту – залізничний, автомобільний, морський, річний, авіаційний та трубопровідний. Автомобільний транспорт займає значне місце в системі. Ім виконується біля 50% перевезень вантажів та 70% пасажирів. Транспорт задовольняє як виробничі так і індивідуальні запити у вигляді послуг. Він не створює продукту, однак змінює його місцезнаходження, чим збільшує споживачу ціну вантажу, робочої сили, задовольняє культурні, побутові запити населення. Відомо, що при виробництві існує декілька процесів – основний, допоміжний, обслуговуючий, побічний та підсобний. Підприємство створюється для виконання основного процесу. На транспорті це процес перевезень. Цей процес реалізується шляхом виконання навантаження, розвантаження вантажів (посадка, висадка пасажирів), подачі рухомого складу, транспортування, складування вантажів. Ці елементи основного процесу циклічно послідовно чи послідовно-паралельно повторюються протягом дії угоди між споживачами послуги та виробником.

Допоміжний процес задовольняє початкові питання запити основного, забезпечує нормальне його функціонування. На автотранспортних підприємствах це ремонтне виробництво у галузевому масштабі. Він представлений мережею ремонтних підприємств – авторемонтних заводів, станцій технічного обслуговування, акумуляторних станцій та інші.

Обслуговуючий процес забезпечує виконання допоміжного. На підприємствах це відділ головного механіка, який забезпечує ремонтну базу електроенергією, стислим повітрям, теплом, вентиляцією і т.п.

Побічні процеси для АТП не характерні, оскільки цим процесам властиво виробництво продукції на основі відходів основного.

Підсобний процес реалізується в умовах, коли підприємству необхідно займатися постачанням своїх співробітників продуктами

При виконанні основного процесу в наслідку спеціалізації і розподілу праці виділяють в самостійну діяльність допоміжні операції з виконання початково-кінцевих операцій, а також реалізація проїзних документів (автобусні станції) формування дрібних відправок (термінали, вантажні станції, ТЕП).