При коефіцієнту r 0,6, зв’язок враховується існуючим. Для виявлення наявності зв’язку може застосовуватися кожен з наведених методів. Надалі розраховуємо кореляційну лінійну однофакторну модель

де а₀ і а₁ – вільні члени рівняння.

Для розрахунку використовується система порівняння виду:

Таким чином, встановив наявність тісного зв’язку між P і Q отримано модель, яка може використовуватися для прогнозування P при зміні Q. Зрозуміло, що буде доволі приблизне значення, однак для попереднього аналізу ситуації на ринку воно може мати важливе значення. Для підвищення точності опису явища можливе використання більш якісної моделі багатофакторного аналізу.

Прогнозування, основане на аналізу тенденції розвитку, використовується при стабільному розвитку явища. Явище може аналізуватися також з визначенням сезонних коливань. Причому, під сезонністю розуміють не тільки дійсно сезонні коливання, а й коливання великих (економічних) й менших (за днями місяця, годинам діб і т.п.) розмірностей. Розглянемо приклад прогнозування зміни обсягу попиту з виявленням сезонних коливань. На першому етапі розглянемо методику виявлення лише сезонних коливань методом сковзкої середньої. При цьому ступінь коливань розраховується через індекс сезонності.

;

де ∆Q_t – розраховується як різниця Q_t і Q^t

Сковзка середня:

(як семічленна середня; n=7).

Для визначення тенденцій з послідовним розрахунком сезонних коливань і прогнозу можуть використовуватися різні лінії, як прямі так і криві. Виходячи з характеру тенденції доцільно використовувати декілька складних ліній (пряму, гіперболу, параболу).

Значення вільних членів визначаються шляхом рішення системи рівнянь.

,

,

,

Середнє значення індексу по t-ого періоду за однойменними періодами часу визначається за формулою

де к – кількість однойменних періодів;

Прогнозування проводиться шляхом підстановки значень t на період прогнозування.

Як правило період прогнозу не повинен перевищувати 1/8 ряду передісторії.

Прогнозне значення Q_t з урахуванням індексу сезонності Q_t^с розраховується за формулою

Таким чином можна хоч би орієнтирно розрахувати майбутній стан попиту на ринку.

8.5 Класифікація попиту і споживачів.

В теорії маркетингу розрізняють ринковий попит і попит на товари чи послуги даного підприємства.

Ринковий попит – це кількість товарів (послуг), яка буде куплена певною групою споживачів в даному регіоні протягом деякого періоду часу у певної групи виробників товарів (послуг).

При оцінці, вимірюванні і прогнозуванні ринкового попиту розглядають регіональний і часовий рівень, а також рівень товарів (послуг).

При розгляданні на регіональному рівні може аналізуватися попит окремого споживача, населеного пункту, території, держави і т.п.)

Часовий рівень - розглядання передбачає можливість складання короткострокового (від тижня до декілька місяців), середньострокового (рік) чи довгострокового прогнозів зміни попиту, чи аналізу фактичної зміни попиту протягом відповідного часу.

Рівень товарів (послуг) – передбачає розглядання попиту на конкретний товар (послугу), групу товарів (послуг), на всі товари (послуги) даного підприємства і т.п.

Наприклад, ринковий попит на послуги автомобільного транспорту з перевезень цегли (рівень послуг) в адміністративному районі (регіональний рівень) на попередній місяць (часовий рівень).

Попит на послуги підприємства являє собою частку загального ринкового попиту, яка задовольняється товарами чи послугами цього підприємства.

Послуги в реальному виконанні на автомобільному транспорті розподіляються на послуги промислового призначення (ППП), індивідуальні (ПІП) в залежності від споживача.

ППП - залежать від потреб різних підприємств і організацій, бізнесменів в транспортуванні вантажів і пасажирів (робочої сили).

Основна частина ППП, як правило, технологічно залежать від обслуговуємої клієнтури. ППП призначені для використання населенням, окремими громадянами за їх власним бажанням і наміром. Вони бувають щоденними постійними (поїздки на роботу), імпульсивними (по культурним ті побутовим послугам) і терміновими (поїздки на таксі у зв’язку з лімітом часу, відрядженнями і ін.)

Послуги попереднього вибору – це, як правило, дорогі переміщення (турпоїздки). Вони бувають економічними (коли якість і ціна альтернативних варіантів приблизно однакова, наприклад поїздка автобусом чи поїздом) чи безальтернативні, коли замінити нічим і споживач згоден навіть очікувати послугу чи заплатити більш, лише би задовольнити свій попит.

Послуги індивідуального споживача – це послуги з унікальними характеристиками (здійснюються спецавтомобілями, наприклад вантажо- пасажирськими).

Пасивний попит – це той, який людина не планує (ритуальні перевезення, обслуговування швидкої допомоги та ін.)