4. Можливості лобіювання в Верховній Раді України, лобіювання законодавчого процесу

В умовах незалежної України лобіювання ще не одержало свого правового оформлення. Однак це не означає, що організації, групи активних виборців не можуть скористатися позитивним досвідом демократичних країн в області лобіювання, відстоювання своїх інтересів. Більш того, яким би незвичним для нашої політичної культури не був інститут лобізму, його окремі елементи вже існують. Разом з тим люди, на жаль, недостатньо уваги приділяють тим легальним можливостям, якими варто скористатися для підсилення впливу на депутатів і роботу Верховної Ради з боку громадськості.

Перше коло можливостей пов'язане з обов'язками депутату перед виборцями, зокрема, з його звітністю. Законодавство України зобов'язує депутата через певні відрізки часу звітувати перед виборцями про свою роботу, а також про роботу Верховної Ради. Депутат також зобов'язаний тримати звіт перед колективами та організаціями, які його висували. Так, у виборчому окрузі на депутата покладаються такі обов'язки:

• підтримувати зв'язки з виборцями, інформувати про роботу Верховної Ради і реалізації своєї програми;

• приймати участь у виконанні законів у своєму виборчому окрузі;

• вивчати громадську думку, потреби і запити населення;

• вести прийом громадян, розглядати пропозиції, заяви і скарги від них, перевіряти їх і приймати відповідні заходи.

 Як показує практика, сесійна робота в законодавчому органі України триває близько двох тижнів на місяць. Один тиждень депутати зобов'язані працювати в округах, про що часто оголошує Голова Верховної Ради. Але в реальному житті це не завжди відбувається саме так. Зв'язок депутата зі своїми виборцями залежить від особистості парламентарія, його активності, роботи в громадських організаціях і партіях. Певне значення мають політичні відносини з місцевою владою та керівниками підприємств, які можуть або сприяти, або заважати організації зустрічей з виборцями. На активність депутата впливає і важке економічне становище населення. Багато людей агресивно налаштовані до своїх обранців або ігнорують зустрічі з ними.

Друге коло можливостей організованого впливу на депутата пов'язане з умовами мандату, який дозволяє виборцям давати накази обраному в окрузі депутату або відкликати його в будь-який час, якщо він втрачає довіру більшості населення округу. Підставою для відкликання, наприклад, може послужити порушення парламентарієм Закону про статус народного депутата України, що зобов'язує його підтримувати зв'язки з виборцями і звітувати перед ними. Крім того, сама Верховна Рада може порушувати питання про відкликання депутата, якщо той бойкотує її роботу або не відвідує сесійні засідання та засідання комітетів.

Що стосується депутата, обраного за списками політичних партій або виборчих блоків партій, то рішення такого роду швидше за все можливі через партійні фракції та місцеві організації тієї партії, від якої він був обраний. Таким чином, депутата можна поставити в досить жорсткі рамки. Однак це можливість мало використовується. Практика показує, що значна кількість депутатів у парламенті проявляють пасивність, бувають випадки, коли вони місяцями не з'являються на пленарні засідання і засідання комітетів, однак питання про їх відкликання Верховною Радою не ставилося.

Третє коло можливостей організувати вплив на депутата пов'язане з порядком висвітлення його діяльності ЗМІ. Відповідно до чинного українського законодавства про пресу ЗМІ мають право на отримання будь-яких відомостей від державних органів, об'єднань громадян, керівників установ, підприємств та організацій. Правда, якщо говорити про законодавчі положення, що регламентують висвітлення діяльності депутатів, то вони практично зводяться до мінімуму.

Далі розглянемо можливі дії лобіста під час розгортання законодавчого процесу у Верховній Раді Україні. Дії, які може зробити сторона, що лобіює законопроект, як правило, повинні узгоджуватися з конкретними стадіями законодавчого процесу, його послідовності, передбаченої регламентом Верховної Радою.

Дії під час подачі законопроекту.

На цьому етапі законодавчого процесу, а відповідно і процесу лобіювання, лобісту необхідно підготуватися завчасно до початку сесійної роботи Верховної Ради, глибоко розібратися в суті проблеми, особливо в діючих законодавчих актах з конкретного питання, що дозволить краще зрозуміти, як можна досягти бажаної мети .

Знайти законодавця, який буде підтримувати законодавчі зусилля і візьме на себе роль суб'єкта законодавчої ініціативи, який користується повагою і одночасно входить до складу потрібного (профільного) комітету, до того ж зацікавлений у справі і добре знайомий з проблемою.

Якщо текст законопроекту вже підготовлений, попросити депутата ще раз переконатися, чи відображені у ньому необхідні інтереси, чи відповідає він поставленій меті.

Уважно подумати над тим, хто ще може надати підтримку, а хто становитиме опозицію.

Підготуватися до захисту своєї точки зору, спростуванню опозиційної думки.

Попередній розгляд законопроектів комітетами.

Оскільки розгляд законопроектів у комітетах, так само як і у Верховній Раді взагалі, проводиться відкрито, це надає можливість впливати на зміст законопроектів. На етапі попереднього розгляду законопроектів багато залежить від голів постійних комітетів, оскільки в основному вони визначають час і порядок слухання законопроектів. Це відкриває можливості персонального впливу на хід таких подій як через лобіювання обраного авторитетного депутата та інших членів даного комітету. Лобіююча організація готує матеріали та її представник виступає з експертними оцінками за чи проти законопроекту.

Дії на етапі обґрунтування законопроекту.

Відповідно до Регламенту ВР обґрунтування законопроекту подається в письмовій формі. Але може трапитися і так, що під час попереднього розгляду законопроекту в комітеті виникне необхідність у додаткових аргументах з боку його ініціатора.

Найкраще підготувати аргументи у письмовій формі, додержуючись ряду правил. Зокрема, для лобіста раціонально:

1. Ідентифікувати себе з організацію, яку він буде представляти, повідомити про її розмір і місцезнаходження.

2. Заявити про свою позицію на користь або проти запропонованого законопроекту.

3. Стисло сформулювати свої рекомендації, а потім детально пояснити кожну з них. Відповісти на такі питання: «Яким є його особистий інтерес?», «Яким чином він зробив власні висновки?», «Хто і яким чином отримає користь?».

4. Запропонувати свої доповнення, дати їх формулювання і вказати місце в тексті законопроекту, куди їх внести.

5. Уникати зайвого багатослів'я, сумнівних узагальнень і улесливих суджень.

6. На завершення коротко узагальнити свою позицію.

Лобіювання після попереднього розгляду законопроекту в постійному комітеті.

Після закінчення слухання законопроекту, підтримуваного або заперечуваного організацією, що його лобіює, загальною помилкою більшості організацій є те, що вони припиняють стежити за подальшим розвитком подій. Проте деякі заходи ще можна зробити. Наприклад, під час попереднього розгляду законопроекту в комітеті виникли деякі питання, що залишилися без відповідей, або ж очевидним була відсутність повного обсягу потрібної інформації. Тому необхідно докласти максимум зусиль, щоб виправити становище. Подбати про те, щоб усі члени постійного комітету, особливо ті, хто підтримує законопроект, отримали додаткову інформацію; проявляти особливу увагу до тих депутатів, які висловили свою стурбованість під час попереднього розгляду законопроекту; концентрувати свою увагу на тих членах комітету, які ще не визначилися.