8. Причини становлення і розвитку пр

Як уже зазначалося, визначальною умовою становлення нового соціального інституту зв'язків з громадськістю було формування демократичних основ суспільства, закріплення і розширення прав людини і громадянина, що набуло особливого поширення в США, починаючи з часу боротьби за незалежність. У минулому (традиційному суспільстві) суспільство було принципово командним. Вся комунікація була ієрархічної і здійснювалася подібно армійської системи, коли неможливо було відхилитися від виконання наказу. У традиційних суспільствах соціальний порядок спирався на традиції. Публічний дискурс не міг здійснитися через монолітний, обов'язковий для всіх членів суспільства комплекс вірувань і звичаїв. Всі індивідуальні відхилення суворо каралися. У традиційних суспільствах неможливо було побудувати стійку демократію, тому що відсутнє саме уявлення про яку-небудь інший спосіб існування, крім як про такий, що спирається на авторитарну владу. Люди з самого початку виходять з уявлення, що справа одних – правити, а інших – підкорятися. Авторитет правлячих осіб або еліт спирався на сакральні символи (влада дана Богом) або на традицію (влада належить династії споконвіку). Тому громадська думка тут формувалася переважно в аристократичному колі.

В індустріальному суспільстві, де поступово поширення набули демократичні практики, ситуація змінювалася. Демократичне суспільство приносить з собою інші моделі впливу на населення. Права і свободи людини в умовах демократії вимагали особливого ставлення до громадськості, змушуючи економічні, політичні і державні інститутів шукати підтримки з боку широких верств населення, досягати суспільного консенсусу. Швидше за все це стало впроваджуватися в практику суспільного життя в тих країнах, і, перш за все у Сполучених Штатах Америки, які не були обтяжені монархічними режимами, становим поділом суспільства. Розвиток вільного підприємництва, вільного ринку, особливо в республіканських демократіях, стало саме тим ґрунтом, на якій сформувалась потреба в спеціальній системі ПР.

Найважливішим стимулом розвитку ПР стала концентрація і монополізація капіталу. На домонополістичний підприємствах, де ще зберігалися прямі традиційні зв'язки власників з працівниками, поширеною формою відносин був патерналізм. Дрібний або середній власник-бізнесмен щоденно контактував з працюючим персоналом свого невеликого підприємства, не потребуючи ні послуг преси, ні систематичного винесення своїх зв'язків з громадськістю далеко за межі своїх володінь. Бізнесмен сам в процесі своєї діяльності виконував функції ПР-спеціаліста.

У період монополізації ситуація різко змінилася. Монополіст тепер оперує у багатьох регіонах країни, особисті контакти власника великого підприємства з працюючим персоналом вже неможливі, зв'язки з ним знеособлюються. Однак розривати ці зв'язки теж було не можна. Вони необхідні для успішного ведення бізнесу, створення сприятливої атмосфери в середовищі власних працівників, у відносинах з постачальниками, споживачами, окремими громадськими групами. ПР покликане було обслуговувати інтереси ринку, вирішувати завдання підвищення прибутковості фірми, залучення на свою сторону споживачів, партнерів, інвесторів, представників влади, громадян.

Функція налагодження таких зв'язків і керування ними переходять в руки фахівців. У коло їхніх обов'язків, крім роботи всередині корпорації з її внутрішнім персоналом, входило і налагодження постійних зв'язків з масовою пресою. Адже тільки ЗМІ здатні швидко на величезній території поширювати потрібні для корпорації повідомлення. Ці повідомлення, причому в певній «упаковці», обмірковуються, готуються і за певною системою поширюються фахівцями з відділів ПР. У масовій пресі могли з'явитися і небажані для корпорації відомості. Тому необхідні були постійні зусилля, щоб нейтралізувати не тільки саму вірогідність появи в пресі небажаної інформації, але й її наслідки в разі, якщо вона надрукована.

При цьому не слід забувати, що ЗМІ в такому суспільстві найчастіше є приватною власністю, а їх господарі мають свої власні інтереси, що не завжди збігаються з інтересами зацікавленої корпорації. У цьому сенсі корпораціям була необхідна спеціалізована і гнучка система, яка могла б впливати на пресу, поширювати через неї потрібну даній монополії інформацію. Такою системою стали відділи ПР окремих корпорацій та самостійні фірми, що спеціалізувалися на зв'язках з громадськістю.

Розвиток інституту ПР стимулювався також причинами політичного порядку. Так звані «групи інтересів» у своєму прагненні добитися вигідного законодавства і урядових рішень повинні були постійно апелювати до громадської думки. Ось чому зростає потреба в організації різноманітних кампаній, а звідси і необхідність мати на службі спеціальний апарат для їх організації та ефективного проведення. З активізацією діяльності «груп інтересів» нерозривно пов'язане таке явище як лобізм, який не міг обійтися без досвіду, науки і мистецтва ПР.