- •1. Поняття, цілі і завдання пр
- •2. Принципи та функції пр
- •Функції пр
- •4. Види (напрями) пр-діяльності
- •5. Вимоги до особистих якостей та освітньої підготовки фахівців з пр
- •Зародження пр в Америці
- •7. Розвиток пр в інших країнах. Поява асоціацій зв’язків з громадськістю
- •8. Причини становлення і розвитку пр
- •9. Стан пр в Україні, проблеми розвитку зв'язків з громадськістю
- •Питання та завдання до самоконтролю
- •Питання для самостійного аналізу та написання творчих завдань
- •Література
- •Обов’язки підрозділу пр в організації
- •Основні напрямки пр-компаній
- •Написання та проведення пр-програми
- •Визначення позитивності / негативності цілеспрямованості / випадковості пр-результату
- •Питання та завдання до самоконтролю
- •Питання для самостійного аналізу та написання творчих есе
- •Література
- •Особливості і загальні принципи виборчої кампанії
- •2. Кандидат як головна дійова особа виборчої кампанії
- •3. Стратегія виборчої кампанії
- •Іміджеві елементи стратегії.
- •Організаційно-політичні елементи стратегії.
- •Спеціальні елементи стратегії.
- •4. Штатний персонал виборчої кампанії
- •5. Робота з добровольцями
- •6. Спеціальні програми в ході виборчої кампанії
- •Питання та завдання до самоконтролю
- •Питання для самостійного аналізу та написання творчих завдань
- •Література
- •Форми взаємодії pr та змі. Підготовка і проведення прес-конференції
- •Принципи зв'язку і спілкування зі змі
- •Принципи спілкування із працівниками змі.
- •Стандарти теле- і радіо- інтерв'ю, технологія публічного виступу
- •Питання та завдання до самоконтролю
- •Питання для самостійного аналізу та написання творчих есе
- •Література
- •1. Сутність лобізму, його значення для демократії
- •2. Правові основи лобіювання
- •3. Зміст роботи лобістів
- •4. Можливості лобіювання в Верховній Раді України, лобіювання законодавчого процесу
- •Питання та завдання до самоконтролю
- •Література
- •Поняття та типологія криз
- •2. Управління проблемами з метою запобігання кризових ситуацій
- •Практичні дії в умовах кризи, організаційні чинники налагодження успішної комунікації
- •Боротьба з чутками
- •Стратегія боротьби з чутками:
- •Питання та завдання до самоконтролю
- •Питання до самостійного аналізу та написання творчих есе
- •Література
- •Поняття «псевдотехнологій» («чорного пр»). Полеміка в. Пелевіна і в. Стоякіна
- •Основні прийоми псевдотехнологій пр
- •Маніпулювання суспільною думкою з використанням змі
- •4. Можливості протидії псевдотехнологіям. Кодекси професійної етики пр-спеціаліста
- •1. Загальні професійні принципи.
- •Питання та завдання до самоконтролю.
- •Питання до написання творчих завдань.
- •Література
- •1. Пр як засіб впливу на процеси в економічній сфері
- •1.1.Пр як чинник стимулювання інноваційних процесів
- •1.2. Пр як засіб вирішення проблем інвестиційної діяльності
- •1.3. Особливості використання пр у банківській сфері
- •2. Вплив пр на розвиток підприємництва. Пр як засіб сприяння взаємодії влади, бізнесу і громадськості
- •3. Пр в соціально-гуманітарній сфері
- •Використання пр в державному управлінні і місцевому самоуправлінні
- •Питання та завдання до самоконтролю
- •Питання для самостійного аналізу та написання творчих есе
- •Література
- •1. Поняття і структура іміджу
- •2. Внутрішня громадськість та імідж організації
- •Питання та завдання до самоконтролю
- •Творчі завдання
- •Література
- •Питання до модульного контролю та підсумкового заліку
- •Загальний список літератури
- •Критерії оцінювання
- •Глосарій
- •Єнін Максим Наімович
- •В роботі соціолога
- •Видавець і виготовлювач Видавництво Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
8. Причини становлення і розвитку пр
Як уже зазначалося, визначальною умовою становлення нового соціального інституту зв'язків з громадськістю було формування демократичних основ суспільства, закріплення і розширення прав людини і громадянина, що набуло особливого поширення в США, починаючи з часу боротьби за незалежність. У минулому (традиційному суспільстві) суспільство було принципово командним. Вся комунікація була ієрархічної і здійснювалася подібно армійської системи, коли неможливо було відхилитися від виконання наказу. У традиційних суспільствах соціальний порядок спирався на традиції. Публічний дискурс не міг здійснитися через монолітний, обов'язковий для всіх членів суспільства комплекс вірувань і звичаїв. Всі індивідуальні відхилення суворо каралися. У традиційних суспільствах неможливо було побудувати стійку демократію, тому що відсутнє саме уявлення про яку-небудь інший спосіб існування, крім як про такий, що спирається на авторитарну владу. Люди з самого початку виходять з уявлення, що справа одних – правити, а інших – підкорятися. Авторитет правлячих осіб або еліт спирався на сакральні символи (влада дана Богом) або на традицію (влада належить династії споконвіку). Тому громадська думка тут формувалася переважно в аристократичному колі.
В індустріальному суспільстві, де поступово поширення набули демократичні практики, ситуація змінювалася. Демократичне суспільство приносить з собою інші моделі впливу на населення. Права і свободи людини в умовах демократії вимагали особливого ставлення до громадськості, змушуючи економічні, політичні і державні інститутів шукати підтримки з боку широких верств населення, досягати суспільного консенсусу. Швидше за все це стало впроваджуватися в практику суспільного життя в тих країнах, і, перш за все у Сполучених Штатах Америки, які не були обтяжені монархічними режимами, становим поділом суспільства. Розвиток вільного підприємництва, вільного ринку, особливо в республіканських демократіях, стало саме тим ґрунтом, на якій сформувалась потреба в спеціальній системі ПР.
Найважливішим стимулом розвитку ПР стала концентрація і монополізація капіталу. На домонополістичний підприємствах, де ще зберігалися прямі традиційні зв'язки власників з працівниками, поширеною формою відносин був патерналізм. Дрібний або середній власник-бізнесмен щоденно контактував з працюючим персоналом свого невеликого підприємства, не потребуючи ні послуг преси, ні систематичного винесення своїх зв'язків з громадськістю далеко за межі своїх володінь. Бізнесмен сам в процесі своєї діяльності виконував функції ПР-спеціаліста.
У період монополізації ситуація різко змінилася. Монополіст тепер оперує у багатьох регіонах країни, особисті контакти власника великого підприємства з працюючим персоналом вже неможливі, зв'язки з ним знеособлюються. Однак розривати ці зв'язки теж було не можна. Вони необхідні для успішного ведення бізнесу, створення сприятливої атмосфери в середовищі власних працівників, у відносинах з постачальниками, споживачами, окремими громадськими групами. ПР покликане було обслуговувати інтереси ринку, вирішувати завдання підвищення прибутковості фірми, залучення на свою сторону споживачів, партнерів, інвесторів, представників влади, громадян.
Функція налагодження таких зв'язків і керування ними переходять в руки фахівців. У коло їхніх обов'язків, крім роботи всередині корпорації з її внутрішнім персоналом, входило і налагодження постійних зв'язків з масовою пресою. Адже тільки ЗМІ здатні швидко на величезній території поширювати потрібні для корпорації повідомлення. Ці повідомлення, причому в певній «упаковці», обмірковуються, готуються і за певною системою поширюються фахівцями з відділів ПР. У масовій пресі могли з'явитися і небажані для корпорації відомості. Тому необхідні були постійні зусилля, щоб нейтралізувати не тільки саму вірогідність появи в пресі небажаної інформації, але й її наслідки в разі, якщо вона надрукована.
При цьому не слід забувати, що ЗМІ в такому суспільстві найчастіше є приватною власністю, а їх господарі мають свої власні інтереси, що не завжди збігаються з інтересами зацікавленої корпорації. У цьому сенсі корпораціям була необхідна спеціалізована і гнучка система, яка могла б впливати на пресу, поширювати через неї потрібну даній монополії інформацію. Такою системою стали відділи ПР окремих корпорацій та самостійні фірми, що спеціалізувалися на зв'язках з громадськістю.
Розвиток інституту ПР стимулювався також причинами політичного порядку. Так звані «групи інтересів» у своєму прагненні добитися вигідного законодавства і урядових рішень повинні були постійно апелювати до громадської думки. Ось чому зростає потреба в організації різноманітних кампаній, а звідси і необхідність мати на службі спеціальний апарат для їх організації та ефективного проведення. З активізацією діяльності «груп інтересів» нерозривно пов'язане таке явище як лобізм, який не міг обійтися без досвіду, науки і мистецтва ПР.