7. Розвиток пр в інших країнах. Поява асоціацій зв’язків з громадськістю

В XX cт. динамічний розвиток ПР-індустрії спостерігався і в інших країнах: Франції, Великобританії, Австрії, Бельгії, Німеччини, Польщі, Фінляндії та в інших країнах Європи. Наприклад, в Великобританії перша ПР-структура була створена в 1911 р., в 1914 р. в державних органах була створена служба по зв'язках з громадськістю, в 1948 р. – Інститут ПР, 1969 р. – Асоціація консультантів ПР.

В Росії елементи ПР стали активно використовуватися на початку ХХ ст. Активний період російського PR пов'язаний з боротьбою більшовиків за владу. Для цього широко використовувалися різноманітні прийоми і методи впливу на маси: листівки, брошури, виступи на мітингах, гасла («Влада народу, «Земля селянам», «Фабрики робочим»), а також походи і демонстрації. Більшовики змогли організувати десятки газет та інших друкованих видань, які невтомно роз'яснювали громадянам Росії, що інтереси народу може представляти лише партія РКП (б). Надалі елементи ПР активно використовувалися в СРСР у період «боротьби з контрреволюцією», індустріалізації, колективізації країни, Великої Вітчизняної війни, повоєнного відновлення народного господарства і контрпропаганди під час «холодної війни». В цілому з ідеологічних міркувань ПР (як і соціології) відмовляли у праві на функціонування.

Невід'ємною частиною розвитку системи ПР стала організація асоціацій та об'єднань фахівців зі зв'язків з громадськістю. Зокрема, Товариство з ПР Америки було засноване 1936 року.

Більше ніж в 60 країнах світу також створені національні асоціації ПР. В таких умовах очевидною стала потреба координації діяльності національних асоціацій на міжнародному рівні. 1 травня 1955 в Лондоні була заснована Міжнародна асоціація ПР. Тоді ж був схвалений офіційний Статут МАПР (IPRA), а також обраний її Рада. МАПР дуже швидко перетворилася на впливову професіональну організацію, що служить каталізатором розвитку національних асоціацій і що сприяє поширенню сучасних стандартів у сфері освіти, етики та практики ПР. Цьому в значній мірі сприяв Кодекс професійної поведінки МАПР, схвалений в травні 1961 року на Генеральній асамблеї асоціації у Венеції, і особливо Афінський кодекс 1965 року, що вважається своєрідною «моральною хартією», що базується на принципах декларації прав людини.

Слід підкреслити, що МАПР є особливо вимогливою і в певній мірі елітарною організацією, оскільки членство в ній відкрито лише тим, хто працює в галузі ПР не менше п'яти років і має високу професійну компетентність. Ця міжнародна асоціація працює в тісному контакті з національними асоціаціями федераціями ПР. Однією з таких Федерацій є Європейська конфедерація ПР, дійсність якої здійснюється як на підставі офіційних документів МАПР, так і на основі Європейського кодексу професійної поведінки в сфері ПР (Лісабонський кодекс), схваленого цієї конфедерацією в квітні 1978 року і доповненого в травні 1989 року.

МАПР, Європейська конфедерація та інші федерації регулярно скликають асамблеї та проводять конференції, видають і розповсюджують методологічні та методичні матеріали, сприяють становленню і розвитку професійної системи зв'язків з громадськістю в тих країнах, де вона тільки ще зароджується. Особлива увага приділяється професійним науково-теоретичним журналам і друкованим виданням з питань ПР, серед яких варто особливо виділити «International Public Relations Review».