3. Розробка практичної частини наукового дослідження проводиться на дослідному стадія науково-дослідного процесу і передбачає:

1) Створення нової інформації – проведення спостережень і вибір критеріїв оцінювання, збирання і групування інформації.

2) Виконання досліджень із застосуванням теоретичних і емпіричних методів: доведення гіпотез, попередні рекомендації, науковий експеримент, коригування попередніх висновків і рекомендацій, оприлюднення попередніх висновків і рекомендацій.

3)Далі здійснюється систематизаціявикладання матеріалу:

Основні прийоми:

І – строго послідовний – послідовно використовується робота по кожному розділу – від збору матеріалу, аналізу до ґрунтування і систематизації.

ІІ – цілісний – водиться робота над всім матеріалом, потім здійснюються обробка кожної частини і деталей, вносяться правки.

ІІІ – вибірковий – дослідник обробляє матеріали після отримання даних в зручному порядку.

4)Далі здійснюється перехід знання від стадії опису до стадії теоретичного пояснення, далі – передбачення.

Таким чином виділяють описовий і пояснювальний типи вкладу матеріалів:

Описовий тип розкриває ознаки, тому дот нього характерні: перечислення, пряма модальність, виділення головних і особливих ознак. Головне в описі: точність, якісна послідовність.

Пояснювальний тип – це створення або обґрунтування істинності основної думки (тези) в вигляді: аргументи, загальна частина. Послідовність залежить від форми побудови: дедуктивні, індуктивні, як доказ істинного або доказ хибного.

Концептуалізація – це обґрунтування теоретичної побудови через виділення стрижневих ідей, комплексності, всебічності охвату проблеми.

В цілому, на основному етапі наукової роботи дослідник логічно, аргументовано має викладати матеріал дослідження і розподілити цей матеріал по окремим структурним розділом.

Принципи наукової праці, які можна застосовувати при проведенні дослідження:

1. Постійно думати про предмет дослідження.

2 Не працювати без плану.

3 Контролювати хід роботи, обмежувати глибину розробку.

4. Дотримуватися наступної техніки роботи:

- при виконанні великої роботи необхідно звільнитися від дрібних сторонніх справ;

- не можна робити дві справи одночасно;

- знайдіть індивідуальний засіб «втягування в роботу» (перечитування раніше написаного, певний час)

- зверніть увагу на тривалість праці та відпочинку, дотримуйтесь оптимального режиму.

2. Джерельна база дослідження, вибір і обробка інформації

Робота з науковою літературою починається із знайомства з алфавітними та систематичними каталогами. У великих бібліотеках можна скористатися спеціальними інформаційними виданнями про публікації, нові видання тощо.

Існує три види інформаційних видань: бібліографічні, реферативні, і оглядові.

Бібліографічні видання містять упорядковану сукупність бібліографічних описів, які надають інформацію про те, що видано з того чи іншого питання. Із бібліографічних описів складають бібліографічні покажчики та бібліографічні списки.

Реферативні видання містять публікації рефератів, які коротко вмішують зміст первинних документів з основними фактичними даними і висновками. До реферативних видань відносяться реферативні журнали, реферативні збірники, експрес-інформація, інформаційні листки.

Оглядові видання містять огляд по одній проблемі, по напряму, збірник оглядів. Огляди узагальнюють дані, що містяться в первинних документах і є найвищим ступенем їх аналітико-синтетичної роботи. Такі видання, як правило, інформують про розвиток галузі науки, практичної діяльності, відображають те нове, що зроблено за осатаній час.

Крім інформаційних видань доцільно використовувати в процесі наукового дослідження в пошуковій системі Інтернет.

Важливим джерелом матеріалів по обраній темі є наукові монографії, в яких завжди розміщуються бібліографічні списки.

Суттєве значення для пошуку джерел мають авторитетні енциклопедії і словники, наукові журнали.

Відібранні джерела необхідно уважно прочитати і проаналізувати, починаючи з загальних робіт? Безпосередній аналіз відібраних наукових публікацій доцільно проводити в наступному порядку:

1) швидко переглянути зміст наукового твору, відібрати розділи, які мають відношення до теми дослідження;

2) уважно прочитати відібрані розділи в порядку послідовності;

3) виписати (зробити ксерокопії) матеріалів, які мають науковий інтерес;

4) систематизувати прочитаний матеріал, розділити його на частини відповідно до плану наукової роботи.

Часто необхідно критично оцінити прочитаний матеріал, тому треба робити виписки і окремі зауваження. При цьому вважливо постійно узагальнювати і систематизувати отриману інформацію, відбирати найбільш значимі дані і факти. Цей процес має здійснюватися протягом всієї роботи над темою.

Критерієм оцінки прочитаного є можливість його використання в тексті наукової роботи, тому при вивчені наукової літератури використовується не вся інформація, а лише та, яка є найбільш цінною для наукової теми.

Це актуалізує питання про достовірність наукової інформації, яку використовують під час дослідження. До числа достовірних наукових джерел відносять монографії, випущенні як наукові видання, особливо, якщо вони мають рецензію компетентної наукової установи і розкривають повно і всебічно дослідження певної проблеми; наукові збірники, які містять матеріали наукових конференцій або дослідницькі матеріали наукових установ або вищих навчальних закладів.

Такі видання мають науково-теоретичну значимість і практичну цінність.

Разом с тим, статті та доповіді можуть мати різний ступень достовірності, тому треба уміти правильно оцінити істинність суджень, перевірити їх у джерелах, на які посилаються автор.

До числа достовірних джерел неможливо віднести матеріали газетних публікацій.