3. Облік оформлення, систематизація і класифікація відібраного матеріалу.

В наукових роботах зустрічаються добросовісне і недобросовісне використання фактів, встановлених іншими авторами.

Добросовісне використання матеріалів має місце, коли вказується робота, з якої використано факти. В такому випадку текст береться у лапки з відповідним посиланням. Недобросовісне використання матеріалів може бути

навмисним (плагіат), коли використовуються чужі ідеї, факти, матеріали з метою привласнення, або ненавмисне, яке має форму наукової недобросовісності, коли використовується чужий текст, що має наукову новизну без посилань на нього або використовується чужі і текст, що містить загальновідомі положення тривалого характеру.

При використанні ідеї і розробок, що належать співавторам, треба вказувати на це в роботі. Посилання на інші матеріали, виконані не в самій роботі, автор може не робити в наступних випадках:

1)при використанні власних друкованих робіт (монографії, підручників, наукових статей, тез і доповідей на наукових конференціях);

2) при використанні розділів в колективній монографії, виконаних особисто автором;

3) при використанні власних матеріалів кандидатських або докторських дисертацій. Для цього використовуються наступні вирази:

- Питання про детально висвітлено в наступних публікаціях;

- Більш детально можна ознайомиться в книзі;

- Вчений вважає, що.

При оформленні бібліографічного апарату треба дотримуватися вимог діючого стандарту. Бібліографічний опис складається з елементів, що розділяють між собою знаками крапки і тире.

В наукових роботах для додаткових роз'яснень, уточнень використовуються примітки і додаток.

Примітки розміщують:

1) в тексті у круглих дужках ( як водне речення);

2) підстрочне посилання ( оформляти як зноску); в кінці розділу і параграфу.

За змістом примітки можуть бути:

1) смислові посилання основного тексту або доповнення до нього;

2) переклад іншомовних слів, словосполучень речень;

3) визначення термінів або помноження поліпшення значень слів, що не вживаються;

4) довідка про осіб, події, твори які згадуються в тексті;

5)перехресні посилання, що пов'язують дане місце видання з іншими місцями, що містять більш детальні чи додаткові дані.

Примітки пов'язують з основним текстом за допомогою зносок: арабські цифри - порядкові номери. Іноді примітки нумерують при невеликій кількості різних приміток.

Науковий рукопис часто має додатки. Додатки - це окрема частина наукової роботи, яка має довідкове значення, але є необхідною для більш повного висвітлення теми. За змістом додатки є різними: копії документів, звіти, таблиці. Кожний додаток починається з нової сторінки з вказаним у правому верхньому куті слова «Додаток» з тематичним заголовком.

При наявності декількох додатків вони нумеруються: Додаток 1, Додаток 2. У тексті вказують: (див. додаток 1). У змісті вказуються всі додатки.

Якщо в роботі у вигляді додатку використовується документ, що має самостійне значення, його включають до роботи без зміни оригіналу. На титульному аркуші документа в правому верхньому куті друкують слово «додаток» і проставляється його номер, а сторінки, на яких розміщений документ, включають в загальну нумерацію сторінок роботи.

Покажчики. Предметний та іменний покажчики є допоміжними покажчиками, які використовуються в науково - кваліфікаційних роботах.

Предметний покажчик - це перелік в алфавітному порядку понять, що зустрічаються у тексті, які безпосередньо відносяться до нього, з указаних сторінок.

Іменний покажчик - це алфавітний перелік власних імен з указанням сторінок, де згадуються імена.