- •Методологія і організація наукових досліджень
- •Передмова
- •Заліковий модуль і. Специфіка наукового пізнання та концептуальні основи наукового дослідження Змістовий модуль 1. Наукове пізнання і категорії наукової творчості
- •Класифікація і функції науки науки
- •Функції науки:
- •Функції юридичної науки
- •2. Специфіка наукової діяльності. Вимоги до наукового дослідження.
- •3. Пріоритетні напрями наукових досліджень в юридичній сфері.
- •4. Проблема істини в юридичній науці.
- •Контрольні питання:
- •Теми рефератів і доповідей
- •Тема 1. Принципи наукового дослідження і основні дослідницькі підходи
- •Філософська методологія юридичної науки.
- •3. Загальнонаукові методи наукового пізнання в правових дослідженнях.
- •Контрольні питання:
- •Теми рефератів і доповідей:
- •Тема 2. Рівні і методи наукового пізнання в правових дослідженнях
- •1. Емпіричні методи наукового дослідження.
- •Емпіричні методи наукового дослідження
- •2. Теоретичні методи дослідження.
- •3. Застосування соціологічних, інформаційних, математичних методів та методів статистичної обробки даних у правових дослідженнях
- •IV. Впровадження одержаних результатів у практику:
- •Контрольні питання:
- •Модуль 2. Організація, основні етапи та форми процесу наукового дослідження
- •Тема 1. Планування та основні етапи науково-дослідного процесу, методологічний апарат наукового дослідження.
- •1. Планування наукового дослідження за обраною тематикою.
- •2. Організація і послідовність проведення наукових досліджень. Алгоритм науково-дослідного процесу.
- •3. Визначення об’єкта і предмета дослідження, актуальності дослідження, мети і завдань дослідження та визначення ступеня наукової новизни запропонованого вирішення проблеми
- •Контрольні питання.
- •Теми рефератів і доповідей
- •Тема 2. .Вивчення теоретичного і практичного стану проблеми наукового дослідження
- •1. Вивчення теоретичного і практичного стану проблеми наукового дослідження
- •3. Розробка практичної частини наукового дослідження проводиться на дослідному стадія науково-дослідного процесу і передбачає:
- •2. Джерельна база дослідження, вибір і обробка інформації
- •Контрольні питання.
- •Теми рефератів і доповідей
- •1. Основні вимоги до оформлення наукових досліджень.
- •2. Основні правила посилання і цитування.
- •3. Облік оформлення, систематизація і класифікація відібраного матеріалу.
- •4. Мова і стиль наукової роботи
- •Стилістичні особливості наукової мови:
- •Контрольні питання:
- •Тема 1. Підготовка і захист магістерської, кандидатської, докторської дисертації
- •Магістерська дисертація, основні вимоги до її оформлення.
- •Підготовка і захист магістерської дисертації.
- •2. Дисертація як форма атестації наукових і науково-педагогічних кадрів. Автореферат дисертації.
- •3. Прилюдний захист дисертацій в спеціалізованих вчених радах.
- •Контрольні питання:
- •Теми рефератів і доповідей:
- •Тема 2. Наукові публікації і методика їх підготовки
- •Наукова публікація: поняття, функції, основні види.
- •2. Методика підготовки та оформлення наукової публікації.
- •Тези наукової доповіді (повідомлення).
- •Методика написання наукової статті
- •3. Загальні вимоги щодо написання наукового твору.
- •Контрольні питання:
- •Теми рефератів і доповідей
- •Тема 3. Особливості наукової комунікації, наукова кореспонденція
- •2. Наукова дискусія, правила наукової дискусії.
- •Недоліки усних виступів:
- •Правила наукової дискусії:
- •3. Наукова кореспонденція.
- •Контрольні питання:
- •Питання до підсумкового контролю знань
- •Література Основна
- •Додаткова
Заліковий модуль і. Специфіка наукового пізнання та концептуальні основи наукового дослідження Змістовий модуль 1. Наукове пізнання і категорії наукової творчості
Основні питання лекції та семінарського заняття.
1. Наукове пізнання як соціокультурний феномен. Юридична наука в системі соціально-гуманітарного знання.
2. Специфіка наукової діяльності. Вимоги до наукового дослідження.
3. Пріоритетні напрями наукових досліджень в юридичній сфері.
4. Проблема істини в юридичній науці.
Ключові терміни: наука, наукове дослідження, наукова школа, наукова істина, наукознавство, наукова діяльність, форми наукового пізнання, науково-дослідницька діяльність студентів.
1. Наукове знання як соціокультурний феномен. Юридична наука в системі соціально-гуманітарного знання. Наука не з'явилася водночас з появою історично перших цивілізацій. Наука є результатом розвитку тих цивілізацій, які переходять від культу природного до культу штучного. Генетично наука проходить через фазу накопичення технологічного досвіду і фазу перед-науки; стадію диференціації від філософії; затвердження своєї легітимності та чисто практичних навичок.
«Малою батьківщиною» науки вважають Європу, але наука має універсальний характер. За словами відомого філософа С. Кримського, в епоху глобалізації наука перетворилася на свого роду «нервову систему» планетарної цивілізації, на її керуючий підрозділ, оскільки в сучасних умовах функції науки універсалізуються, вона проникає в усі клітини сучасного соціуму від сфери виробництва та споживання до легітимізації богословських дисциплін (про що, зокрема, свідчить діяльність Ватиканської Академії наук).
Термін «наука» має широке значення і означає: 1) сферу людської діяльності, спрямовану на вироблення нових знань про природу, суспільство, мислення; 2) форму суспільної свідомості, основу якої складає система знань – наукова свідомість; 3) процес пізнання закономірностей буття; 4) результат суспільного розподілу, відокремлення розумової діяльності від фізичної, перетворення пізнавальної діяльності в особливу галузь занять певної групи людей; 5) процес виробництва знань та їх використання. Таким чином, поняття «наука» включає суму наукових знань про дійсність, що утворюють у сукупності наукову картину світу, а також діяльність по одержанню цих знань, метою якої є опис, пояснення і прогнозування процесів і явищ дійсності, тобто у широкому розумінні - її теоретичний відбиток. Таким чином, наука є соціальним інститутом з певними парадигмами, кодексом наукової коректності, способами прийняття тверджень, гідних корпоративних цінностей, специфічною мовою.
Коли наука розглядається як сукупність знань про дійсність, до її складу входять: гіпотези та теорії, закони та тенденції, принципи та постулати, методи, категорії та поняття, наукові факти, наукові проблеми та завдання тощо.
Закономірності функціонування та розвитку науки, структура і динаміка наукового знання та наукової діяльності, взаємодія науки з іншими соціальними інститутами і сферами наукового і матеріального життя суспільства вивчає спеціальна дисципліна наукознавство.
З гносеологічної точки зору, наука є виробництвом та систематизацією знань про закономірності існуючого засобами теоретичного обґрунтування і емпіричного випробовування та перевірки пізнавальних результатів для розкриття їх об'єктивного змісту (істинності, достовірності, інтерсуб'єктивності). Ці засоби передбачають різні варіанти використання теорій, концепцій, математичних екстраполяцій, дедуктивних структур взагалі, форм актуальності (даних спостережень, індуктивних висновків, досвіду як такого) або сукупного застосування вказаних форм дослідження в залежності від дисциплінарної інституціалізації наукового знання. Це дає можливість науці будувати моделі, що імітують поведінку об'єкта, допускають математичну обчислюваність та передбачуваність їх поведінки; вживати інтерпретаційні та нормативні процедури їх пояснення та опису.
Ідеалом науки є строгість (наявність стандартів, достовірності), доказовість, інтерсуб'єктивність знання, спрямованість на посилення прогностичної сили теорії, їх евристично та практичної достовірності.
Базові принципи науки: детермінізм; визнання об'єктивних закономірностей; ідея елементаризму (наявність вихідних складових одиниць типу атомів, чисел, архетипів тощо); ідея трансформізму (визначення об'єктів через аналіз їх змін); вимога відтвореності досліджуваних ефектів за наявності відповідних умов; раціоналізм; визнання соціальної цінності істинних результатів, спадкоємність найвищих досягнень.
Якщо наука розглядається як специфічна людська діяльність, то до її складу включаються: суб'єкти діяльності - вчені з їхніми знаннями і вміннями, кваліфікацією і досвідом, поділом і кооперацією праці; наукові установи, творчі колективи і т.д.; цілі діяльності - пізнання світу, його відбиток; функції діяльності - описування, пояснення, прогнозування; засоби діяльності - експериментальне і лабораторне устаткування, системи інформації; методи діяльності - правила, прийоми, операції науково-дослідної діяльності, понятійний апарат, теорії, концепції, теоретичні конструкції, а також інші форми наукових знань; форми діяльності - теоретизування, експериментування, дослідження, конструювання і т.д.; об'єкти діяльності - дійсність або навколишній світ, його окремі фрагменти, сфери, області; результати діяльності - сукупність наукових знань.
Продуктом науки є знання - це перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватно відображений у свідомості людей. Неможливо визнати науковими ті знання, які: 1) людина отримує на основі простого спостереження. Такі знання мають важливу роль, але не розкривають сутності явищ, взаємозв'язків між ними, які дозволили б пояснити, чому дане явище протікає так або інакше, прогнозували подальший процес; 2) засновані на спільній вірі.
Наукове знання, з одного боку, є альтернативою помилкових рішень, чатуванням помилок, з іншого - відкриває шлях у позамежові сфери, що обтяжені небезпекою промаху, неосвіченого втручання. «Ґенеза науки супроводжується ризиком непередбачених наслідків, десакралізованого знання, значення, яке не легітимізоване Богом» (С. Кримський).