4. Мова і стиль наукової роботи

Особливості наукової мови виявляються в тому, що вона має: формально-логічний спосіб викладання матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доказу істини, обґрунтуванню основних висновків, смислову завершеність, цілісність і зв’язаність думки.

Для вираження логічних залежностей в мові є спеціальні функціонально-лексичні засоби зв’язку, що вказують: на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже, таким чином, та ін.), на заперечення (про те, тим часом, але, тоді як, тим не менше, аж ніяк),причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, внаслідок цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої ( раніше ніж прийти до… , звернімося до… , розгляньмо, зупинимося на… , розглянувши, перейдемо до… , необхідно зупинитися на…, необхідно розглянути),підсумок, висновок (отже, таким чином, на закінчення зазначено, все сказане дає змогу зробити висновок… , підсумовуючи, слід сказати…).

Засоби логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметниками (даний, того, такий, названий, вказаний та ін..).

Для наукового тексту характерні цілеспрямованість і прагматизм. Емоційні мовні елементи виключаються. Використовуються точні отримані в результаті тривалих спостережень і наукових експериментів відомості, факти, обумовлює точність їх словесного вияву, тобто використання спеціальної літератури. Завдяки спеціальним термінам стає можливим у короткій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів , понять процесів, явищ.

В одному тексті не можна довільно змішувати різну термінологію, адже кожна наука має свою, притаманну лише їй термінологічну систему і прагне до встановлення точних однозначних термінів, що відповідають її сучасному стану. Не використовується в науковому тексті професіоналізми, жаргонні й побудові вирази.

Специфічного в науковому тексті є фразеологія, яка визначає логічні зв’язки між частинами висловлювань (можна навести результати…, як показав аналіз…, на підставі отриманих даних …, підсумовують сказане…, звіден випливає, що…)

Ступень порівняння в науковій праці показують за допомогою слів: «найбільш», «найменш»;

- із займенників використовують «цей», «той», «такий» і не використовують «щось», «що-небудь», через не конкретність їх знання в тексті дисертації;

- із дієслівних форм використовують: «проблема, що розглядається», а не «проблема , яка розглянута».

Стилістичні особливості наукової мови:

1. Об’єктивність викладу – основа стилістична риса, яка здійснюється через вставні слова або словосполучення, що позначають ступень достовірності. Завдяки таким словам можна подати той чи інший факт як:

- достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло);

- припустимий (треба гадати, очевидно);

- можливий (можливо, ймовірну).

Об’єктивність викладу виявляється через вказівку на джерело повідомлення, автора висловлюваної думки чи якогось виразу (за повідомленням, за відомостями, як свідчить, на думку, за даними, на нашу думку).

2. Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів, процесів здійснюються через певні стандарти викладеного матеріалу (одержано, вирішено,проаналізовано, тощо). Суб’єкт дії невизначений і увага концентрується на самій дії.

3. Безособовий монолог – виклад ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не суб’єктів.

У дисертації замість «я», використовують «ми», що дає змогу відобразити власну думку як думку певної групи людей, наукової школи чи наукового напряму.

4. Точність, ясність, стислість. Смислова точність забезпечує наукову і практичну значущість інформації, адже недбало підібране слово може створювати висловлену думку. Ясність – це вміння писати доступно і зрозуміло. Неправильно часто вживати часто: та ін., цілком очевидно, відомим чином, спеціальним методом. Часто роботі не достається увага науковість або наукоподібність. Але роботу не можна перетворювати на примітивну. Популяризація виправдана тоді, коли наукова праця присвячена масовому читачеві. Для кола вчених, на яких розрахована дана праця, текст дисертації має бути зрозумілим за змістом.

Стислість – це уміння уникнути непотрібних повторів, надмірної деталізації, словесного мотлоху. Слід уникати надмірності, тобто: вживання непотрібних слів, чужомовних слів, тавтології, канцеляризму.