3. Рентабельність, її види і методика розрахунку.

Рентабельність – якісний, вартісний показник, який характеризує рівень віддачі витрат або міру прибутковості та використання наявних фінансових ресурсів в процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг.

Види рентабельності:

1. Рентабельність продукції.

Р = * 100 %

2. Рентабельність продаж.

Р продаж = * 100 %, де :

Пр – прибуток підприємств від реалізації;

Вр – виручка від реалізації продукції.

Цей вид характеризує наявність прибутку в 1 – й гривні реалізованої продукції.

3. Рентабельність інвестицій.

Рі = * 100 %, де:

П – загальний прибуток;

І – загальний обсяг всіх інвестицій вкладених в підприємство.

4. Рентабельність виробництва.

Рвиробництва = * 100 %, де:

∑А – загальна сума активів

Р = * 100 %, де:

ОК – оборотні кошти; ОФ – основні фонди.

Р = * 100 %, де:

К – весь капітал.

Рентабельність виробництва ще називають нормою прибутку на капітал.

Розрахунок норми прибутку на капітал:

Якщо Vпрод. – С = П

Якщо з П – податки = Чистий прибуток / Vпрод. = рентабельність.

Якщо ОФ + ОК = К, а якщо Vпрод. / К = Ш

Швидкість обороту капіталу дає можливість визначити з якою ефективністю підприємство використовує свій капітал для досягнення головної мети – випуску продукції.

НПК – норма прибутку на капітал.

НПК = Рпр *Ш

НПК = * = , де:

ЧП – чистий прибуток;

К – капітал.

Підвищення рентабельності виробництва можливе з використанням екстенсивних та інтенсивних шляхів.

До екстенсивних відносять:

1. Розширення обсягів виробництва.

2. Використання додаткових основних засобів.

3. Збільшення оборотних коштів.

До інтенсивних відносять такі:

1. Зниження собівартості продукції.

2. Зниження фондоємкості продукції.

3. Прискорення обертання оборотних коштів.

4. Розподіл прибутку.

Перший принцип.

Прибуток, отриманий підприємством в результаті своєї діяльності, розподіляється між державою і підприємством.

Другий принцип.

Прибуток, що надходить до держави у вигляді податків та зборів, не може бути змінений ні по своєму складу, ні по ставках.

Третій принцип.

Розмір прибутку, що залишився у підприємств, не повинен знижувати їх зацікавленість в рості обсягів виробництва та покращенні результатів виробничо–господарської діяльності.

Четвертий принцип.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу направляється на накопичення для подальшого розвитку, виробництва і тільки потім - на споживання.

П’ятий принцип.

Розподілу на потреби підприємства підлягає тільки чистий прибуток.

Тема 5: оподаткування підприємств

1. Економічний зміст, функції та класифікація податків.

2. Податок на прибуток та методика його розрахунку.

3. Податок на додану вартість та методика його розрахунку.

4. Акцизний податок та методика його розрахунку.

1. Економічний зміст, функції та класифікація податків

Першим в історії людства поняття податку розкрив А. Сміт у роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.), який написав: «Податок - це тягар, який накладається державою у формі закону, що передбачає і його розмір, і порядок сплати». За екон. змістом податки - це форма фін. відносин між державою й членами суспільства. Податки - це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбаченні законодавством.

Функції податків:

1. Фіскальна – за допомогою податків створюють державні фонди. Накопичення коштів у бюджетах та держ. цільових фондах створює умови для функ-ня держави.

2. Розподільча – перерозподіл фінансових ресурсів.

3. Регулююча – держава впливає на платоспроможність підприємств та населення з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства..

Формування відособленої самостійної податкової системи України почалося ще в рамках колишнього СРСР. У 1991 році був прийнятий Закон УРСР «Про систему оподаткування».

Податкова система – це сукупність податків, зборів і обов’язкових платежів, які надходять в бюджет і цільові фонди. Згідно з рейтингом “Paying Taxes 2010”, складеним СБ, укр. система оподаткування є однією з найбільш обтяжливих у світі. Підприємцям в Україні доводиться платити 147 податків і зборів та витрачати на це більш ніж 736 годин. У рейтингу под.систем Україна займає 181 місце із 183 (гірше справи йдуть тільки у Венесуелі та Білорусі).

Принципи податкового законодваства України:

1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7.економічність оподаткування -установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за 6 місяців до початку нового бюдж. періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Податковий механізм – це система організаційно – правових норм та методів управління оподаткуванням. Держава надає податковому механізму правову форму через податкове законодавство. З 1 січня 2011 року набрав чинності новий ПКУ, який значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів КМУ тощо. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно ПКУ на даний час діють 23 податки та збори, з них 19 загальнодержавних та 5 місцевих (замість 29 загальнодержавних та 14 місцевих податків та зборів).

До загальнодержавних податків та зборів належать такі податки та збори:

1. Податок на прибуток підприємств;

2. Податок на доходи фізичних осіб;

3. Податок на додану вартість;

4. Акцизний податок;

5. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. Екологічний податок;

7. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. Рентна плата за нафту, прир.газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. Плата за користування надрами;

10. Плата за землю;

11. Збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. Збір за спеціальне використання води;

13. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. Фіксований сільськогосподарський податок;

15. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. Мито;

17. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків та зборів належать:

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. Єдиний податок;

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

4. Збір за місця для паркування транспортних засобів;

5. Туристичний збір.

Класифікація податків.

1. За об’єктом оподаткування податки діляться на:

1) податки, об’єктом оподаткування яких є прибуток юрид. осіб, та дохід фіз. осіб;

2) податки на споживання—сплачуються при споживанні;

3) податки на майно—стягуються внаслідок конкретного виду майна.

2. За суб’єктом оподаткування поділяються на:

1. податки, що сплачують юридичні особи; 2)податки, що сплачують фізичні особи .

3. По відношенню до бюджетного устрою держави:

1) ті, що перераховуються лише до Державного бюджету України (ПДВ);

2) ті, які перераховуються тільки до місцевого бюджету (плата за землю);

3) змішані податки (збір за використання природних ресурсів);

4) податки , з яких формуються Державні цільові фонди та спеціальні фонди (збір на обов’язкове державне пенсійне страхування).

4. Залежно від рівня державних структур:

1) загальнодерж. податки та збори – встановлюються ВРУ і справляються на території У.;

2) місцеві податки встановлюються місц.органами влади і діють в межах цієї місцевості.

5. Залежно від способу сплати:

1) прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку залежить від розмірів об’єкта оподаткування (податок з фізичних осіб, податок на прибуток підприємств);

2) непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (ПДВ, акцизний збір, мито).