3. Показники стану та використання оборотних коштів.

Показники стану оборотних коштів характеризуються наступними даними.

1. Наявність власних оборотних коштів та прирівняних до них коштів.

ВОК = І розділ пасиву – І розділ активу + (умовно може додаватися ІІІ розділ пасиву)

2. Надлишок або недостатність власних оборотних коштів.

3. Наявність заборгованості по банківських позиках.

4. Прострочена заборгованість по банківських позиках.

5. Наявність кредиторської заборгованості (з виділенням в межах нормальної заборгованості та понад неї)

6. Наявність нормованих оборотних коштів.

7. Надлишкові та непотрібні ТМЦ.

Використання оборотних коштів характеризується рівнем іммобілізації оборотних коштів та прирівняних до них коштів.

Іммобілізація оборотних коштів – це відволікання до наднормативних засобів, використання коштів не за цільовим призначенням (надлишкові витрати).

Іммобілізацією оборотних коштів вважається:

1. Витрати, що не перекриваються коштами цільового фінансування .

2. Нестачі понад нормами природних збитків.

3. Збитки від псування ТМЦ, що не списані з балансу в установленому порядку.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується показниками.

1. Кількість обертів (оборотність оборотних коштів) (чиста виручка)

n = , де:

n - кількість обертів

P - обсяг реалізації продукції в оптових цінах;

О - залишок оборотних коштів.

2. Коефіцієнт завантаження (обратний показник): Кз =

Показує участь оборотних коштів в гривні реалізованої продукції.

3. Тривалість 1-го обороту оборотних коштів: t = , де:

(90) – квартал

n – кількість оборотів

t =

4. Рентабельність оборотних коштів: Р₀ = , де:

П – прибуток

О – залишок оборотних коштів

5. За рахунок прискорення оборотності оборотних коштів відбувається вивільнення оборотних коштів.

Абсолютне вивільнення (економія) відбувається, якщо фактичний залишок оборотних коштів нижче планового при виконанні плану виробництва та реалізації продукції.

Відносне вивільнення (економія) – якщо при постійному залишку оборотних коштів виробляється та реалізується більше продукції.

Приклад:

Плановий обсяг реалізованої продукції склав 200000 грн. Середній плановий залишок оборотних коштів – 50000 грн.

Розрахувати абсолютну та відносну економію оборотних коштів якщо очікується прискорення обертаємості оборотних коштів до 5.

Р = 200000 грн.

О = 50000 грн.

n₀ = 5

Еа - ?, Ев - ?

Ппланове = 200/50 = 4 оберти

Очікуваний залишок = 200/5 = 40 тис. грн.

Еа = 50 – 40 = 10 тис. грн.

Р очікуваний = 50 * 5 = 250 тис. грн.

О^' = 250/4 = 62,5 тис. грн.

Ев = 62,5 – 50 = 12,5 тис. грн.

4. Шляхи прискорення оборотності оборотних коштів.

Наявність у господарському обігу підприємства власних оборотних коштів, в розмірах, які покривають нормативні потреби в них, а також залучення кредитних та інших позикових коштів, ще не є гарантією створення умов для нормального господарювання. Підприємство має забезпечити раціональне розміщення цих ресурсів за призначенням, що є однією з найважливіших ділянок роботи бухгалтерського та фінансового відділів.

Про нераціональне використання цих всіх коштів свідчать відволікання їх:

- у понаднормативні запаси ТМЦ і витрат виробництва;

- у дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, не оплачені в строк покупцями;

- у іншу дебіторську заборгованість за претензіями та за розрахунками з підзвітними особами;

- у різні витрати, що перевищують наявні джерела їх фінансування.

Для визначення наднормативних запасів за кожною зі статей нормованих активів їх балансовий залишок порівнюють зі встановленим нормативом і кредитом банку під відповідний об’єкт. Для підвищення накопичення наднормативних запасів і здійснення надлишкових витрат необхідне постійне спостереження за повним обігом оборотних коштів від постачання до реалізації.

Шляхи прискорення обертаємості оборотних коштів:

1. Для стадії поставок:

• спеціалізація та кооперування, засноване на тривалих зв’язках;

• укріплення договірної дисципліни;

• удосконалення організації складського господарства при прийомці сировини та ін.

2. На стадії виробництва:

• удосконалення технології виробництва;

• удосконалення організації виробництва праці;

• підвищення ритмічності роботи;

3. На стадії реалізації готової продукції:

• удосконалення системи розрахунків зі споживачами;

• встановлення прямих зв’язків з покупцями продукції;

• удосконалення складського та транспортного господарства.