15.3. Функція купівельного попиту
Найпростіша модель поведінки покупців в умовах товарно−грошових відносин має вигляд:
Z(x) → max (вектор добробуту)
При обмеженнях:
По балансу ресурсів
C x ≤ D;
Умови негативності змінних
x ≥ 0, де:
х = (х) – попит споживачів на товар (вектор);
е = (е) − ціни на різні товари (вектор);
D – величина доходу (скаляр).
Споживачі можуть вибирати тільки такі комбінації товарів, які задовольняють умові:
∑ е х ≤ D
Нехай в моделі* ціни і дохід – змінні параметри. Для зручності змінну доходу позначимо – y.
Тоді рішенням параметричної задачі буде вектор–функція х = х (c, y). Компонентами цього вектора являються функції купівельного попиту на певний товар від цін і доходу x=f(c, y).
Розглянемо частковий випадок, коли змінюється тільки дохід, а вектор цін залишається незмінним (с = с º).
вектор- Ф-купівельного
попит на
попиту
товар 2
0
попит на
товар 1
При збільшенні доходу бюджетна лінія переміщується паралельно до самої себе і крапками оптимуму (попиту споживачів) будуть крапки: ; ; . При нульовому доході попит на обидва товари буде нульовим. Крива О, , , є відображенням вектора-функції купівельного попиту від доходів при заданому векторі цін.
Шляхом диференціювання одержують коефіцієнти еластичності попиту на товар і від доходу або попиту на товар і від ціни. Вони характеризують відносну зміну попиту стосовно відносної зміни доходу чи ціни.
16. Моделювання розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва Розміщення і спеціалізація сільського господарства як частина комплексної проблеми розміщення виробництва
Пошук оптимального плану розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва – це пошук оптимального плану розвитку всієї галузі – сільське господарство – в цілому на різних районних рівнях: країна в цілому, (економічна зона), область (автономна республіка), район, господарство.
Проблема розміщення і спеціалізації сільського господарства являється частиною комплексної проблеми – розміщення продуктивних сил.
Правильне, науково обґрунтоване розміщення сільськогосподарського виробництва і вибір раціональної його спеціалізації на різних рівнях – умова успішного виконання і продовольчої проблеми – центральної проблеми поточного десятиліття.
Розміщення і спеціалізація сільського господарства – це складна проблема. Недоліки в її вирішенні породженні недосконалістю планування даного питання, так як інших пропонує використання сучасних методів і напрямків, одним з яких являється застосування економіко-математичних методів та обчислювальної техніки. Насправді в розв’язку даної задачі існує багатоваріантність, обумовлена наступними причинами. Продовольчими ресурсами всіх галузей сільського господарства являються земля, робота, техніка та ін. Це обумовлює взаємозв’язок галузей. Крім того для сільського господарства характерна взаємозамінність деяких видів виробленої продукції.
Оскільки проблема багатоваріантна, то постає питання – як із багатьох варіантів знайти оптимальний. Розв’язок цієї проблеми досягається шляхом прийому методів математичного оптимального програмування, а ось яких – це також проблема, якої доторкнемось пізніше.