Висновки

Ця структура працює скоріше, ніж структура Q&A. Вона може маніпулювати більш широкими діапазоном вхідних даних, ніж меню і її можуть використовувати користувачі довільної кваліфікації. Оскільки ця структура має послідовну, а не деревоподібну організацію, вона в меншій степені підходить для реалізації вибору варіантів.

ЇЇ можна використовувати в так званих запитах за зразком. Багатоваріантне меню – це також один із типів заповнення форми. Користувачу надається список варіантів, в якому він вказує – ТАК або НІ.

Іноді використовуються форми, в яких питання мають встановлені по-замовчуванню відповіді і відпадає необхідність вводити відповіді на кожне питання.

32 Структура діалогу на основі командної мови.

Ця структура дуже поширена завдяки ОС, орієнтована на професіоналів. Аналогом цього діалогу є взаємодія командира і підлеглого. Команда ока віддається і включає в себе: пост задачі, пояснення і дані необхідні для розв'язку. Підлеглий відповідає тоді, коли його просять.

Приклад 1. Очистити 1 апельсин

Система побудована на такому діалозі і нічого не виводить окрім постійної підказки про готовність системи до роботи.

Кожну команду вводять з нового рядка і завершують клавішею Enter. Команда не аналізується системою і вся відповідальність за її правильність лягає на користувача. Якщо виконання команди неможливе, структура діалогу на базі мови команд відмовляється від її виконання без повідомлення про помилку.

33 Критерії розробки і реалізація Критерії розробки

Подібно структурі типу меню структура на базі мови команд зручна для вводу керуючого повідомлення, але вона забезпечує більш широкі можливості вибору в довільній точці діалогу і унеможливлює ієрархічну організацію завдань. Тому ця структура зручна для організації діалогу в ОС і інших системах професійного спрямування, в яких фонові завдання утворюють плоску структуру рівноправності самостійних завдань. Як правило такі структури діалогу не забезпечують підгрупу користувачів і орієнтована на професійність. Оскільки така структура вимагає запам’ятовування великої кількості інформації імена команд треба вибирати так, щоб вони мали семантичне навантаження і легко запам’ятовувалися.

Треба уникати надмірної функціональності. Тобто створювати власний командний рядок для кожної функції. Не треба створювати великої кількості команд з функціонуванням, які перекриваються. Це призводить до появи великої кількості ключових слів для позначення команд і синтаксичних правил, більшість з яких застосовується не часто, але ускладнює вивчення системи.

Діалог повинен керувати даними. В структурах на основі мови команд це досягається за допомогою складних командних рядків. Ключове слово для позначення команди, тобто «Що робити?» іде перед стиском параметрів, тобто вхідними даними.

Параметри можуть бути позиційні і ключовими:

– позиційні параметри зменшують об’єм інформації, який треба вводити. Але вони і дані повинні розташовуватися в певному порядку;

– ключові параметри не вимагають порядку, але потрібні засоби для їх розпізнавання.

Багато командних мов підтримують макроси, які розкривають функціональну можливість діалогу без збільшення кількості команд.