70. Третя відмінність інтелектуального інтерфейсу

Необхідність процесора з великими потужностями. Якщо вона забезпечена, то залишається проблема представлення зразків в системній моделі і отримання нових зразків, і вдосконалення старих. Як треба запрограмувати комп’ютер, щоб він сам навчався, тобто як комп’ютер може створити модель світу в предметній області, як в користувача.

71. Мовний і зоровий ввід/вивід

Дослідниками стверджувалось, що інтерфейс „людина – комп’ютер” буде тоді, коли вони зможуть говорити. Мовний ввід – це найменша з проблем.

Мова складається з серії фонем (знакових зв’язків). Апаратний базис – генератор тонів, які синтезують деякий діапазон звуків, проблема в тому, як забезпечити набір правил, які вказуватимуть яка фонема повинна бути використана для даного тексту. Маючи на увазі, що фонема залежить від складу і від того, які склади ідуть до і після неї. Певні правила сформульовані лінгвістами. Найкращі результати отримуються, коли використовуються записані звуки.

Для того, щоб забезпечити адекватний час відповіді потрібен комп’ютер зі значною потужністю. Але так як людина сприймає вхідну інформацію на 80% візуальна і 10% на слух, виникає питання про доцільність реалізації мовного вводу в прикладних системах.

72. Обробка природної мови

Системи NLS можуть правильно інтерпретувати конструкції природної мови, відносно яких припускається, що вони зрозумілі людині. Але ці системи мають дуже обмежену модель світу – SHRTLY. Вона володіє деякими обмеженими знаннями про навколишній світ, які складаються з кубиків, пірамід, скриньок та певного набору правил. Система може вивчати нові правила при умові, що вони посилаються на такі поняття, для яких зберігаються існуючі правила.

AIC Intellect – інтерфейс для обслуговування БД. Усі подібні інтерфейси будуються на моделях, які обмежені малою областю знань, в той час як людина неперервної підсвідомо використовує величезну гнучку модель свого світу.

73. Недоліки систем обробки природної мови

• Гнучка мова не складається з граматично правильних виразів. Люди міняють фрази, використовують незавершені вирази і заповнюють сенс за контекстом.

• Використання великої кількості слів у природній мові є зручним при розмові і дуже незручним, коли слова треба друкувати. Природна мова припускає, що співбесідники мають схожі моделі світу.

• Є небезпека, що система, побудована на мовному інтерфейсі, буде інтерпретувати все досить буквально.

• Реклама сприяє неправильному уявленню про можливості таких систем.

Інтерфейс з природною мовою вимагає складної моделі світу задачі для забезпечення потрібного контексту, який відображатиме багатосторонні аспекти спілкування і доповнюватиме фрази природною мовою.

74. Витончена адаптація і моделі користувача

Всі інтерфейси містять "модель світу" своєї сфери застосування. Більшість невдач при створенні інтерфейсу "людина-комп’ютер" виникає, коли модель, на якій розробник будував свій інтерфейс, суттєво відрізняється від моделі, яку уявляв собі замовник. Для подолання цього необхідна не тільки модель задач, але й множина профілів користувача.

Профіль – це сукупність таких факторів:

• індивідуальний характер користувача

• здатність до навчання

• знання задачі

• знайомство з інтерфейсом.

Деякі з цих факторів маються статистичний характер, а інші – швидко міняються, тому з часом можна запропонувати певні критерії само адаптації.

Витончена адаптація описує такий тип інтерфейсу, який забезпечує розумну міру само адаптації. Мається на увазі, що система може визначати мету, яка переслідується користувачем при вводі. Тобто модель задачі і профіль користувача повинні бути адекватні, щоби дізнатися про мету.

Висновки щодо інтелектуального інтерфейсу.

Інтелектуальний інтерфейс намагається розширити взаємодію "людина-комп’ютер" за допомогою таких засобів:

• Збільшення діапазону способів вводу-виводу

• Збагачення граматики вводу-виводу

• Спроби кооперації з користувачем при досягненні мети задачі

Ці засоби відображають багаторежимний характер, багатий синтаксис, семантику та узагальнення підходу до взаємодії між людьми. Всі вони вимагають, щоби система мала модель світу задачі, яка би найближче відповідала моделі світу користувача. Оскільки у системі може бути багато різних користувачів і кожна може з часом мінятись, система має бути здатною до адаптації своєї моделі світу шляхом розпізнання профілю користувача.