16 Засоби перевірки вхідних даних

Всі дані, які вводяться незалежно від формату є результатом явного або неявного вибору з набору можливих відповідей. В деяких випадках, особливо для вхідних керуючих повідомлень, набір можливих варіантів занадто великий, щоб його явно вказувати. В таких випадках перевірка вхідних даних зводиться до порівняння повідомлення, яке введене користувачем з можливими іменами. Список можливих значень можна представити у вигляді масиву змінних і вхідний рядок порівнювати з рядками цього масиву.

Вхідні керуючі повідомлення звичайно породжує розгалуження в процесі діалогу. І тоді діапазон значень може бути занадто великим, щоб його можна було представити у явному вигляді, особливо для вхідних повідомлень, які вказують конкретні значення.

Тому замість переліку раціонально задати формат повідомлення. Тоді перевірка зводиться до порівняння формату вхідного повідомлення із заданою специфікацією формату повідомлення.

Відмітимо:

1) Досить важко розробити універсальну процедуру порівняння вхідного рядка з довільним шаблоном.

2) Така перевірка не гарантує від помилки вводу даних, а тільки забезпечує правильну форму запиту.

23 Види структур діалогу та їх оцінка

Основою для класифікації інтерфейсів "людина-комп'ютер" є структура діалогу. Вона визначає ступінь взаємодії між системою і користувачем. Вона також задає основні форми керування цією взаємодією.

Основні структури типів діалогу (4):

1) Питання-відповідь.

2) Меню.

3) Екранні форми.

4) На базі команд.

Кожен з цих типів діалогу грунтується на аналогії з певним типом взаємодії між людьми. Прийнятність тої або іншої структури діалогу можна оцінити шляхом аналізу того, яка структура діалогу "людина-людина" використовується в аналогічній ситуації.

24 П’ять основних критеріїв оцінки діалогу

Для оцінки використовують таких 5 основних критеріїв:

1) Природність;

2) Послідовність;

3) Стислість;

4) Підтримка користувача;

5) Гнучкість.

За цими критеріями можна оцінити ступінь придатності довільного діалога.

1) Природність

Цьому критерію відповідає такий діалог, який не примушує користувача міняти свої традиційні способи розв’язку задач. Це не означає, що комп’ютер повинен копіювати людину, але як мінімум діалог повинен вестись на зрозумілій мові. Стиль ведення має бути розмовний, або письмовий. Коротка підказка – більш інформативна і більш зручна ніж довга фраза. Жаргон дозволений, якщо його розуміють і професіонали і користувачі.

Інший важливий аспект природності є – порядок, в якому система запитує інформацію. Треба дотримуватись порядку, в якому користувач звичайно хоче робити обробку. Треба уникати постановки питань, в яких немає людського сенсу. Неприродність діалогу є наслідок того, що розробник не знайомий з тими способами, з якими користувач звичайно розв’язує задачу.

2) Послідовність

Діалог, якому притаманна логічна послідовність, гарантує, що користувач, який навчився працювати з одною частиною системи, розбереться з роботою іншої частини системи.

В критерії послідовності є такі аспекти:

– послідовність у побудові фраз означає, що коди, які вводяться, наприклад, ключові слова, завжди трактуються однаково;

– послідовність у використанні формату даних означає, що аналогічні поля завжди будуть представлятьсь системою в одному і тому ж форматі; якщо користувач може скорочувати вхідні дані в одному випадку, то він повинен використовувати такі ж скорочення в усіх аналогічних випадках;

– послідовність в розміщенні даних на екрані є гарантією того, що користувачу заздалегідь відомо де шукати на екрані інструкції, повідомлення про помилки і таке інше.

Для забезпечення принципу послідовності в діалозі треба використовувати стандарти, які можуть бути як галузевими, так і корпоративними, але оскільки окремі компоненти системи розробляються різними людьми, виникають непослідовності.

3) Стислість

Короткий діалог вимагає від користувача вводу тільки мінімуму інформації, необхідної для роботи системи.

В коротких діалогах є ті переваги, що взаємодія з ним стає більш швидкою і виконується з меншою кількістю помилок, оскільки кількість помилок пропорційна кількості натискань на клавіші.

В діалозі не треба запитувати інформацію, яку можна формувати автоматично або яка введена вже раніше. Також не треба вимагати інформації, яка не використовується системою.

Корисний спосіб скорочення даних, які вводяться, є ввід значень по-замовчуванню.

Вихідні повідомлення повинні вміщувати саме ту інформацію, яка потрібна користувачу. При чому ця інформація повинна бути у формі, притаманній для сприйняття із застосовуванням мінімальної кількості засобів для виділення певної частини інформації.

Якщо діалог не задовольняє принципу стислості, то це тому, що розробник постарався полегшити собі задачу.

4) Підтримка користувача

Це міра допомоги, яку діалог надає користувачу при його роботі із системою. Цей критерій має 3 основні аспекти:

– кількість і якість наявних інструкцій для користувача;

– характер повідомлень про помилки, які видаються;

– підтвердження довільних дій системи.

Інструкції для користувача виводяться у вигляді підказок або довідкової інформації. Характер і кількість таких інструкцій повинні відповідати досвіду роботи користувача із системою і його намірами. Не потрібно видавати інструкції, які не потрібні користувачу і не мають відношення до його проблем.

Довідкова інформація повинна з’являтись тоді, коли вона потрібна і в необхідній формі. Повідомлення про помилки – область творчості. Воно повинно точно пояснити, в чому полягає помилка і які дії треба виконати для її усунення. Повідомлення, які підтверджують довільну дію системи, потрібні для того, щоб користувач міг ще раз переконатись в тому, що система виконала або буде виконувати потрібні дії.

В системах із складною ієрархічною структурою користувач може забути на якому рівні він знаходиться і тому може виявитись корисним не тільки підтвердження виконання відповідної дії, але і вивід повідомлення про стан системи для того, щоб користувач знав, де він знаходиться. Наприклад, це може бути спеціальна область на екрані, в якій відображається той шлях, який пройшов користувач до біжучого стану.

Сутність діалогу, який підтримує користувача, полягає в тому, що користувачу необхідно забезпечити більш-менш адекватну підтримку. Діалог може не задовольняти цьому критерію тому, що розробник не зміг правильно оцінити потребу користувача у підтримці.

5) Гнучкість

Гнучкість діалогу – це міра того, наскільки добре він відповідає різним рівням підготовки та продуктивності праці користувача. Така гнучкість припускає, що діалог може адаптувати свою структуру або вхідні дані. Концепція адаптації діалогу є однією з основних областей дослідження взаємодії людини і комп’ютера. Основна проблема полягає не в тому, як організувати зміни в діалозі, а в тому, які ознаки треба використовувати для визначення необхідності внесення змін.